Рішення № 8508735, 19.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/69319.02.10 За позовом До проВійськового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі 92 окремого колійного загону 36 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «Тувал»

стягнення заборгованості та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури           Лесько Г.Є. –ст.пом.прок.,

Від Позивача           Кича О.О. –предст.,

Від Відповідача           не з’явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Сумського гарнізону Центрального гарнізону України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі 92 окремого колійного загону 36 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тувал»та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 83806,00 грн. основного боргу, 20113,44 грн. пені, 475,28 грн. –3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 7 від 10.04.2009 в частині оплати виконаних Позивачем робіт за вказаним договором.

Позивач письмових пояснень по суті спору не надав, повноважний представник 92 окремого колійного загону 36 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009 між 92 окремим колійним загоном 36 об’єднаного загону Державної спеціальної служби (далі –Позивач, Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тувал»(далі –Відповідач, Замовник) укладено Договір № 7 (далі –Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобов’язався у межах договірної ціни виконати власними силами земляні роботи на шляхопроводі, який розташований на км 150+619 автодороги державного значення Кипті-Глухів-Бачівськ згідно з локальним кошторисом на правах договірної ціни, який є невід’ємною частиною Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 7 від 10.04.2009 є договором підряду.

Стаття 317 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, Позивачем на виконання зобов’язань за Договором № 7 від 10.04.2009 виконано обумовлені останнім роботи, про що сторонами 17.06.2009 підписано Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень та складено Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за червень на суму 163806,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору Сторони передбачили, що договірна ціна робіт визначається на основі локального кошторису на правах договірної ціни, що є невід’ємною частиною Договору, і складає 163806,00 грн.

Згідно з п. 7.1 Договору фінансування робіт (будівництво об’єкта) здійснюється коштами Замовника.

Відповідно до п 8.2 Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику протягом 3 днів після виконання робіт; за 5 днів до завершення звітного періоду. Замовник зобов’язаний підписати подані Підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Перерахування коштів за виконані роботи здійснюються протягом 5 днів з дня підписання документів Замовником.

Зобов’язання щодо оплати виконаних Позивачем робіт Відповідачем виконані частково в розмірі 80000,00 грн. Відповідач, порушуючи взяті на себе за Договором зобов’язання в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за виконані роботи, з Позивачем не розрахувався внаслідок чого заборгував перед 92 окремим колійним загоном 36 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту 83806,00 грн.

Доказів оплати Позивачу заборгованості в сумі 83806,00 грн. Відповідачем до матеріалів справи не надано. Обставини, викладені Позивачем, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 83806,00 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.2 Договору Замовник несе відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів за виконані роботи у вигляді пені в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочень, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, коли сплачується пеня, включаючи день оплати.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається згідно з положеннями п. 10.2 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку що відповідальність встановлена Договором передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд зазначає, що стягненню з Відповідача в примусовому порядку підлягає сума пені в розмірі 5154,64 грн., визначена судом з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з Постановою НБУ від 12.06.2009 № 343 в розмірі 11% на період з 15.06.2009, а також з урахуванням Постанови НБУ від 10.08.2009 № 468, якою встановлено облікову ставку в розмірі 10,25% на період з 12.08.2009, за період прострочення виконання зобов’язань з 25.06.2009 по 01.10.2009.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних розрахована відповідно до періоду прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тувал»(04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10, код 33750920)на користь 92 окремого колійного загону 36 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Клубна, б. 87, код 33093432) 83806,00 грн. заборгованості, 5154,64 пені, 475,28 грн. –3% річних від суми заборгованості.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тувал»(04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10, код 33750920) до Державного бюджету України 889,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 27.02.2010