Рішення № 8508730, 19.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/69219.02.10 За позовом до проВійськового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі

1. Військової частини А 2788 Міністерства оборони України

2. Міністерства оборони України

Приватного підприємства «КОРК ПЛЮС»

стягнення заборгованості та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури Лесько Г.Є. ст.пом.прок.,

Від Позивачів Мусієнко О.В. предст.,

Від Відповідача не зявилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 2788 Міністерства оборони України з позовом до Приватного підприємства «КОРК ПЛЮС»та просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.02.2010, стягнути з Відповідача на користь Позивача-1 84458,87 грн. заборгованості та 13622,74 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобовязань за Договором № 65 про надання послуг зі складування від 17.11.2008 в частині оплати наданих Позивачем-1 послуг за вказаним договором.

Повноважний представник Позивачів підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Позивачів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.11.2008 між Військовою частиною А 2788 Міністерства оборони України (далі Позивач-1, Виконавець) та Приватним підприємством «КОРК ПЛЮС»(далі Відповідач, Замовник) укладено Договір № 65 про надання послуг зі складування (далі Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобовязується надавати послуги зі складування (збереження продукції Замовника).

За своєю правовою природою укладений між Сторонами Договір № 65 про надання послуг зі складування від 17.11.2008 є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 4.1.8 Договору Відповідач зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за надані послуги.

Пунктом 3.1 Договору Сторони передбачили, що Замовник перераховує Виконавцю плату за надання послуги згідно з цим Договором у розмірі 1 кв.м 2 грн. на добу. Здається під складське приміщення холодильна камера площею 184 кв.м в сумі 368,00 грн. без ПДВ на добу, ПДВ складає 73,60 грн. Нарахування ПДВ на суму плати за послуги здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Загальна сума договору разом з ПДВ становить 441,60 грн. на добу.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Плата у розмірі 100% перераховується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Крім того, п. 3.5 Договору сторонами обумовлено, що плата за комунальні послуги перераховується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 15 числа кожного місяця.

На виконання зобовязань за Договором № 65 про надання послуг зі складування від 17.11.2008 Позивачем-1 виконано зобовязання, передбачені умовами Договору, що підтверджується підписаними сторонами актами по наданню послуг та відсутністю претензій і скарг з боку Відповідача.

Військовою частиною А 2788 Міністерства оборони України на виконання вимог Договору були виставлені відповідно рахунки щодо оплати наданих послуг, однак Відповідачем зобовязання в частині оплати таких в повному обсязі не здійснені. Так, станом на час розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем-1 становить 84458,87 грн.

Доказів оплати Позивачу-1 заборгованості в сумі 84458,87 грн. Відповідачем до матеріалів справи не надано. Обставини, викладені у позовній заяві, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 84458,87 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3 Договору Сторони обумовили, що за прострочення виконання зобовязань за цим Договором Замовник зобовязаний сплачувати Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення за кожний день прострочення.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається згідно з положеннями п. 5.3 Договору застосовуються саме у звязку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобовязання щодо оплати наданих послуг, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що відповідальність встановлена Договором передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За таких обставин, суд зазначає, що стягненню з Відповідача в примусовому порядку підлягає сума пені в розмірі 9184,61 грн., розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «КОРК ПЛЮС»(02125, м. Київ, вул. Алішера Навої, б. 76, код 32106749) на користь Військової частини А 2788 Міністерства оборони України (03126, м. Київ, вул. Качалова, б. 3, код 07686319) 84458,87 грн. заборгованості та 9184,61 грн. пені.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «КОРК ПЛЮС»(02125, м. Київ, вул. Алішера Навої, б. 76, код 32106749) до Державного бюджету України 936,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 27.02.2010