Рішення № 8508605, 10.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/43110.02.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» До Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних

виробів»

Про           стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники:

Від Позивача Лебідко Ю.І. –предст.,

Від Відповідача Сухоруких Д.В. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 125 744,24 грн., 9 874,26 грн. інфляційних втрат, 5 446,04 грн. - 3% річних від суми заборгованості та 43427,66 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором фінансового лізингу № 288/0207 від 22.02.2007 в частині сплати обумовлених вказаним договором лізингових платежів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважний представник Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»в судовому засіданні наявність заборгованості з лізингових платежів не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

22.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(далі –Позивач, Лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»(далі –Відповідач, Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу (оренди) № 288/0207 (далі - Договір).

Відповідно до умов зазначеного договору Позивач зобов'язався передати Відповідачу, а останній отримав в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: обладнання –екструдер (прямий) Е 90 К51 в кількості 2 одиниць.

За Актом приймання-передачі від 19.03.2007 (Додаток № 2 до Договору) Позивачем передано, а Відповідачем прийнято обумовлене Договором обладнання, що є предметом лізингу, а саме: екструдер (прямий) Е 90 К51 в кількості 2 одиниці загальною вартістю 3 540 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору Лізингоодержувач за користування об’єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі.

Пунктом 4.3 Договору сторони обумовили, що розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у Графіку платежів, викладеному у Додатку № 3 до Договору від 22.02.2007, який підписаний сторонами та є невід’ємною частиною Договору.

Додатковою угодою № 2 від 09.01.2008 до Договору фінансового лізингу № 288/0207 від 22.02.2007 Додаток № 3 від 22.02.2007 до Договору визнано таким, що втратив чинність, а Додаток № 3/1 від 09.01.2008 до Договору –діючим.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов’язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач прострочив виплату лізингових платежів та заборгував перед Позивачем 125744,24 грн. за період користування предметами лізингу з 15 лютого 2009 року по 26 червня 2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість за користування предметом лізингу по Договору фінансового лізингу № 288/0207 від 22.02.2007 Відповідачем не погашена, доказів протилежного суду не надано. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на положення договору, що були підставою для здійснення нарахувань.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання зобов’язань по оплаті лізингових платежів встановлені в Додатку № 3/1 від 09.01.2008 до Договору та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи Позивача, зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів відповідно до погодженого графіку), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 125744,24 грн., що є заборгованістю за користування предметом лізингу за Договором фінансового лізингу № 288/0207 від 22.02.2007.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.2 Договору сторони обумовили, що Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення зобов’язань за Договором, зокрема, за порушення термінів сплати лізингових платежів у вигляді пені в розмірі 0,15 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день протермінування.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови Договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача, розрахована Позивачем виходячи з облікової ставки встановленої НБУ у відповідний період, однак в примусовому порядку стягненню з Відповідача підлягає пеня в розмірі 31756,91 грн. за період прострочення виконання зобов’язань за Договором, який був заявлений Позивачем з 15.02.2009 по 26.06.2009.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних від суми заборгованості розрахована судом відповідно до періоду прострочення, який був заявлений Позивачем з 15.02.2009 по 26.06.2009, та складає 3990,60 грн.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат за період прострочення виконання, що заявлений в позовній заяві, складає 3792,81 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»(03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, код 00149593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(79000, м. Львів, вул. Банківська, б. 5, код 31730064) 125744,24 грн. основного боргу, 31756,91 грн. пені, 3990,60 грн. - 3% річних від суми заборгованості, 3792,81 грн. інфляційних втрат, 1652,85 грн. державного мита та 105,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 27.02.2010