Рішення № 8507670, 25.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" лютого 2010 р. Справа № 15/65

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Фісунової С.Л. - представника за довіреністю № 12 від 22.01.2010р.

від відповідача: Дроганчука В.В.- представника за довіреністю № 3 від 24.02.2010р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства будівельно-монтажної фірми "Синевир" (х.Довжик)

до Відкритого акціонерного товариства "Олевське шляхово-будівельне управління - 42" (смт.Олевськ)

про стягнення заборгованості в сумі 33403,58 грн., інфляційних в сумі 6623,74 грн. та 3% річних в сумі 1327,05 грн.

Приватне підприємство будівельно-монтажна фірма "Синевир" звернулося з позовом до суду про стягнення на свою користь з Відкритого акціонерного товариства "Олевське шляхово-будівельне управління № 42" 33403,58грн. основної заборгованості, 1327,05грн. - 3% річних та 6623,75грн. інфляційних нарахувань.

Згідно із заявою від 22.02.2010р. позивач збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з ВАТ"Олевське шляхово-будівельне управління № 42" 34203,55грн. основної заборгованості, 1327,05грн. - 3% річних та 6623,75грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 1084,00грн. основної заборгованості. Просив стягнути з відповідача на користь позивача 33119,55грн. основної заборгованості, 1327,05грн. - 3% річних та 6623,75грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст. 22 ГПК України права позивача, заява про збільшення позовних вимог від 22.02.2010р. та заява про відмову від позовних вимог від 25.02.2010р. не суперечать вимогам чинного законодавства України та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймаються судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2010р. позовні вимоги в частині стягнення 33119,55грн. основної заборгованості, 1327,05грн. - 3% річних та 6623,75грн. інфляційних нарахувань визнав, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, просив розстрочити виконання судового рішення на 2 місяці (до 01.05.2010р.)

Представник позивача проти розстрочення виконання судового рішення не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Олевське шляхово-будівельне управління № 42" (відповідач) та Приватним підприємством будівельно-монтажна фірма "Синевир" (позивач) було укладено договір оренди механізмів (а.с. 11).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У розділу 1 зазначеного договору - "Предмет договору", сторонами було погоджено наступне:

1.1. Орендодавець (позивач) зобов'язався передати в тимчасове користування орендарю (відповідачу) Екскаватор Е-50-15, реєстраційний № 06046 АЕ на січень-грудень 2008року.

1.2. За користування вказаним екскаватором орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі 100,00грн. за одну годину з врахуванням ПДВ без витрат на відрядження.

1.3. Заробітна плата машиніста екскаватора за роботу в вихідні дні проводиться в подвійному розмірі.

1.4. Дизельне паливо за рахунок орендаря, яке використовується згідно з діючими нормами витрат пального за одну годину роботи механізму.

1.5. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок орендаря в розмірі 40% авансом, кінцевий розрахунок на протязі 10 днів після здачі узгоджених змінних рапортів за роботу механізму.

1.6. В разі вимушеної технічної перерви (транспортування механізму та інше) орендна плата орендодавцю за роботу механізму проводиться з розрахунку кількості відпрацьованих люд./год. - вартість однієї люд./год. становить 42,00грн. з урахуванням ПДВ і витрат на відрядження.

У відповідності до умов договору оренди механізмів від 01.01.2008р., за період з березня по жовтень 2008 року за користування екскаватором Е-50-15, реєстраційний №06046 АЕ, відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 115119,55грн., правомірність нарахування якої підтверджується змінними декадними рапортами машиніста: за березень 2008р. (а.с. 14), за квітень 2008р. (а.с.19), за травень 2008р. (а.с.24), за червень 2008р. (а.с. 28), за липень 2008р. (а.с. 33), за серпень 2008р. (а.с.38), за вересень 2008р. (а.с. 43), за жовтень 2008р. (а.с. 63), посвідченнями про відрядження, податковими накладними та іншими наявними в матеріалах справи документами.

Позивачем за оренду екскаватора у період з березня 2008 року по жовтень 2008 року виставлялись до сплати рахунки (а.с. 12,16,21,26,30,35,40,59). Факт направлення відповідачу рахунків підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками (а.с. 15,20,25,29,34,39,59).

Проте, відповідач орендну плату за користування орендованим майном, згідно договору оренди механізмів від 01.01.2008р., у повному обсязі не сплатив. З наявних в матеріалах справи виписок вбачається, що відповідачем здійснено оплату на загальну суму 82000,00грн., а саме: 31.03.2008р. на суму 5000,00грн., 28.04.2008р. на суму 7000,00грн., 02.06.2008р. на суму 5000,00грн., 13.06.2008р. на суму 5000,00грн., 23.06.2008р. на суму 5000,00грн., 02.07.2008р. на суму 5000,00грн., 28.08.2008р. на суму 10000,00грн., 01.08.2008р. на суму 5000,00грн., 29.09.2008р. на суму 5000,00грн., 22.09.2008р. на суму 5000,00грн., 15.10.2008р. на суму 5000,00грн., 31.10.2008р. на суму 5000,00грн., 14.11.2008р. на суму 5000,00грн., 10.12.2008р. на суму 5000,00грн., 30.12.2009р. на суму 5000,00грн. (а.с. 46-56).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 33119,55грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач, на час розгляду спору, не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем, його борг перед позивачем становить 33119,55грн. Відповідач заборгованість в сумі 33119,55грн. визнав, про що свідчить підписаний між сторонами акт звірки розрахунків (а.с. 71).

За таких умов, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 33119,55грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що згідно ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем у 2009 році було донараховано відповідачу 20% ПДВ на загальну суму орендних платежів за період з березня по жовтень 2008 року, що становить 1084,00грн. В заяві про збільшення позовних вимог від 22.02.2010р. позивачем зазначена сума також була врахована (а.с. 68).

Заявою від 25.02.2010р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1084,00грн. основної заборгованості посилаючись на те, що її нарахування було помилковим (а.с. 73).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1084,00грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за користування майном згідно договору оренди механізмів від 01.01.2008р., позивач просить стягнути з відповідача 1327,05грн. - 3% річних та 6623,75грн. інфляційних нарахувань.

Розглядаючи питання про обґрунтованість нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд враховує таке.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 1327,05грн. - 3% річних нарахованих за період з 01.11.2008р. по 03.11.2008р. на суму заборгованості 52319,58грн., за період з 04.11.2008р. по 14.11.2008р. на суму заборгованості 47319,58грн., за період з 15.11.2008р. по 10.12.2008р. на суму заборгованості 42319,58грн., за період з 11.12.2008р. по 30.12.2009р. на суму заборгованості 37319,58грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням встановлених договором оренди механізмів від 01.01.2008р. строків оплати та фактично здійснених відповідачем проплат, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 1324,02грн. за наступні періоди:

з 01.11.2008р. по 13.11.2008р. на суму заборгованості 47319,58грн., сума 3% річних становить 50,42грн.,

з 14.11.2008р. по 09.12.2008р. на суму заборгованості 42319,58грн., сума 3% річних становить 90,19грн.,

з 10.12.2008р. по 29.12.2009р. на суму заборгованості 37319,58грн., сума 3% річних становить 1180,75грн.,

з 30.12.2009р. по 30.12.2009р. на суму заборгованості 32319,58грн., сума 3% річних становить 2,66грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1324,02грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 3,03грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6623,74грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.7), з урахуванням обставин даної справи та рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 6108,96грн., нарахованих за листопад 2008р. на суму боргу в розмірі 42319,58грн. та за період з грудня 2008р. по грудень 2009р. на суму боргу в розмірі 37319,58грн.

З огляду на зазначене, задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 6108,96грн. У задоволенні позову в частині стягнення 514,78грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє.

Відповідач позовні вимоги визнав, у заяві від 25.02.2010р. просив суд розстрочити виконання рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33119,55грн. основної заборгованості, сум 3% річних, інфляційних нарахувань та судових витрат на два місяці, згідно наступного графіку:

до 01 квітня 2010 року - 16559,77грн. основної заборгованості;

до 01 травня 2010 року - 16559,77грн. основної заборгованості, сум 3% річних, інфляційних нарахувань та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на два місяці не заперечував.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, господарський суд вважає, що клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення строком надав місяці підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 525, 526, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Олевське шляхово-будівельне управління № 42" (11002, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Чапаєва, 118, ідентифікаційний код 13555857)

на користь Приватного підприємства будівельно - монтажної фірми "Синевир" (10004, Житомирська область, х. Довжик, пр. Іванівський, 17, ідентифікаційний код 20412176):

- 33119,55грн. основної заборгованості;

- 1324,02грн. - 3% річних;

- 6108,96грн. інфляційних нарахувань;

- 405,53грн. витрат по сплаті державного мита;

- 227,03грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Олевське шляхово-будівельне управління № 42" на користь Приватного підприємства будівельно - монтажної фірми "Синевир" 33119,55грн. основної заборгованості, 1324,02грн. - 3% річних, 6108,96грн. інфляційних нарахувань, 405,53грн. витрат по сплаті державного мита, 231,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на два місяці, згідно наступного графіку:

до 01 квітня 2010 року - 16559,77грн. основної заборгованості;

до 01 травня 2010 року - 16559,77грн. основної заборгованості, 1324,02грн. - 3% річних, 6108,96грн. інфляційних нарахувань, 405,53грн. витрат по сплаті державного мита, 227,03грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1084,00грн. основної заборгованості.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 3,03грн. - 3% річних та 514,78грн. інфляційних нарахувань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.