Рішення № 8507668, 25.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" лютого 2010 р. Справа № 4/129-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кисліцькій Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача Пушкарь О.М.(довіреність від 04.06.09), Сюйва І.Є. (довіреність від 14.09.09)

від 1-го відповідача Шевченко І.В. (ліквідатор)

від 2-го відповідача не з'явився

за участю прокурора Бугайова С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Національного банку України (м. Київ)

до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль" (с.Тетерівка Житомирської області)

до 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ" (с.Тетерівка Житомирської області)

про визнання договорів фінансового лізингу недійсними та повернення майна.

Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Національного банку України до ТОВ "Стиль" (відповідач-1) та ТОВ "Фабрика Класум" (відповідач-2), просить визнати недійсними договори фінансового лізингу від 15.09.2001р. та 16.09.2001 р., які укладені між відповідачами, за якими відповідач-1 передав відповідачу-2 майно, яке перебувало в заставі у позивача без згоди останнього, чим порушені вимоги ст.17 Закону України "Про заставу". Також прокурор просить зобов'язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 все майно, отримане у фінансовий лізинг.

У судовому засіданні прокурор та представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовні заяві.

Представник ТОВ "Стиль" не заперечив проти вимог позивача.

Відповідач ТОВ "Фабрика Класум" представника в судове засідання не направив.

25.02.10 до суду надійшла заява ТОВ"Фабрика Класум" про відвід судді по справі та клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення вказаної заяви.

Представники позивача та ТОВ "Стиль" заперечили проти відкладення розгляду справи та зазначили що відповідач такими своїми діями затягує розгляд справи.

Для розгляду заяви про відвід судді, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16год.30хв. цього ж дня.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 25.02.10, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум" про відвід судді по справі Тимошенка О.М. відхилено.

Факт направлення до суду заяви про відвід судді та клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про те, що відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

По справі зібрано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті та прийняття рішення, тому суд відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, розцінивши його як спробу затягнути розгляд справи, та розглянув справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 1996 року між Акціонерним товариством "Градобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль" (позичальник) була укладена кредитна угода №019/96 за умовами якої банк надає позичальнику позику в сумі 2150090,00дол.США на строк до 05 лютого 2001 року (а.с.28-40 том 1).

В забезпечення договірних зобов'язань по кредитній угоді №019/96 від 05.05.1996 сторони підписали договір застави від 20.09.1996 (реєстровий №1-3673) за яким заставодавець (ТОВ"Стиль") передає заставодержателю (АТ"Градобанк") у заставу майно, інвентарна і заставна вартість якого становить 971590,91дол.США, а саме будівлю та споруди виробничої бази, що знаходиться за адресою : Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шкільна,74 (а.с.44-48 том 1).

25.12.1996 року згідно з укладеною угодою про заміну сторони за суб-кредитною угодою та договором застави Акціонерним товариством "Градобанк" передано до Національного банку України усі права і обов'язки банку за кредитною угодою від 05.05.1996 та договору застави від 20.09.1996 (а.с.52-53 том1).

Крім того, в забезпечення договірних зобов'язань по кредитній угоді №019/96 від 05.05.1996року, 07 квітня 1997 року між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль" був укладений іще один договір застави (реєстровий №1-1075) за яким заставодавець (ТОВ"Стиль") передає заставодержателю (Національний банк України) у заставу майно, вартість якого за домовленістю сторін становить 286930,70дол.США, а саме виробниче деревообробне обладнання та інструмент, що знаходиться за адресою: Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Шкільна,74 (а.с.76-80 том 5).

30.10.1997 року між сторонами підписано доповнення №1 до договору застави від 07.04.1997, за яким ТОВ"Стиль" додатково вніс майно в заставу (а.с.61-64 том 1).

05 листопада 1997 року між Національним банком України (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль" була укладена додаткова угода до кредитної угоди №019/96 від 05.05.96р. якою було затверджено новий графік погашення позики (а.с.41-43 том 1).

05 листопада 1997 року між Національним банком України (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль" був укладений договір застави на забезпечення виконання договірних умов Кредитної угоди №019/96 від 05.05.1996 та п.п.1,2 Додаткової угоди №1 від 05.11.1997р. до Кредитної угоди №019/96 від 05.05.1996 (а.с.54-56 том 1).

За п.1.1 договору застави від 05.11.1997 року, заставодавець (ТОВ"Стиль") заставляє заставодержателю (Національний банк України) цілісний майновий комплекс, який належить підприємству "Стиль" на праві власності та складається з нерухомого майна - частини виробничої бази (будинок №74 по вул.Шкільна в с.Тетерівка), а також всього іншого майна, що знаходиться на балансі підприємства "Стиль" станом на 01.10.1997р., що перераховується в Додатку №1 від 05.11.1997, що є невід'ємною частиною цього договору застави (а.с.57-60 том 1) і містить 59 і 15 найменувань заставного майна.

Заставлене майно знаходиться за адресою:Житомирська область, с.Тетерівка, вул.Шкільна,74. Заставлене майно оцінюється сторонами в 2422121,90 дол.США, що складає 4529367,82грн.

У пункту 5.2 договору застави від 05.11.97, сторони зазначили, що після підписання цього договору застави всі попередні договора застави, а саме: договір застави від 07.04.1997 (реєстровий №1-1075) та від 20.09.1996 (реєстровий №1-3673) втрачають силу.

15 вересня 2001 року та 16 вересня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ" (лізингоодержувач) були укладені договора фінансового лізингу за умовами яких лізингодавець передає лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно за переліком, що міститься в додатках №1 до кожного з договорів і містить 59 і 15 найменувань заставного майна. (а.с.8-24 том 1).

01 жовтня 2001 року між сторонами були підписані акти приймання-передачі майна в лізинг (а.с.25-27 том 1).

Із вказаних актів вбачається, що передане в лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум" майно, знаходиться в заставі в Національному банку України за договором застави від 05.11.1997р.

Позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

До спірних правовідносин в частині вимоги про визнання договорів недійсними слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент їх укладення.

Відповідно до ст.48 ч.1 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Оспорювані договори частково не відповідають вимогам ст.17 Закону України "Про заставу", в якій зазначено, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою.

Так, за ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Зі змісту наведеного Закону вбачається, що сам по собі договір фінансового лізингу не передбачає перехід об'єкту лізингу у власність лізингоодержувача, однак це може бути передбачено в договорі лізингу, що і має місце в спірних договорах. Зокрема, у пункті 8.3 спірних договорів фінансового лізингу, зазначено, що право власності на обладнання переходить від лізингодавця до лізингоодержувача з моменту зарахування платежу на рахунок лізингодавця, тобто право власності переходить до лізингоодержувача після повного розрахунку за майно переданого у лізинг. Пунктом 8.4 договорів лізингу передбачений обов'язок лізингоодержувача, щодо оформлення документів при переході права власності.

Таким чином, закон про заставу не забороняє передавати майно в лізинг, однак забороняє відчужувати майно без згоди заставодержателя.

Господарським судом не встановлено, що заставодержатель (позивач) давав згоду на відчуження заставного майна.

Відповідно до ст.60 ЦК України недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

З викладеного господарський суд приходить до висновку, що позов в частині визнання недійсними договорів лізингу підлягає частковому задоволенню, а саме в частині, що регулює перехід права власності об'єкту лізингу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ", а саме пункти 8.3, 8.4 договорів фінансового лізингу від 15.09.2001 та від 16.09.2001.

Також господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином на підставі укладеного договору застави від 05.11.1997р., в разі невиконання ТОВ "Стиль" забезпеченого заставою зобов'язання за кредитним договором, банк має право одержати задоволення з вартості заставленого майна.

Отже банк є належним позивачем в частині вимоги про визнання недійсними договорів фінансового лізингу в частині, яка регулює перехід права власності на заставне майно від заставодавця до іншої особи.

Що стосується вимоги про повернення переданого в лізинг майна слід зазначити наступне.

Прокурор ставить вимогу про повернення майна від одного відповідача іншому посилаючись на ст.48 Цивільного кодексу УРСР, де вказано, що по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, та на пункт 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", в якому вказано, що визнаючи угоду недійсною, суд своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою

Разом з тим, наслідки недійсності угоди підлягають застосуванню лише стосовно сторін даної угоди, тому особа, яка не є стороною угоди, не може вимагати повернення майна за угодою, у якій вона не брала участі.

Так як НБУ не є стороною спірних договорів фінансового лізингу, він є не належним позивачем.

Також позивач, не будучи власником майна не може витребувати це майно на підставі ст. 387 ЦК України.

Таким чином позов прокурора в частині покладення на відповідача-2 повернути майно відповідачу-1 задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в позові в цій частині господарський суд звертає увагу на те, що, визнавши частково недійсними договори фінансового лізингу, суд тим самим позбавив відповідача-2 права власності на спірне майно, отже власником цього майна є відповідач-1, отже поновлено право позивача на задоволення свої вимоги грошової вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави у встановленому законом порядку.

Судові витати покладаються на відповідачів в рівних частинах пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати частково недійсним договір фінансового лізингу від 15 вересня 2001 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ", в частині, що регулює перехід права власності об'єкту лізингу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ", а саме пункти 8.3, 8.4 вказаного договору.

3.Визнати частково недійсним договір фінансового лізингу від 16 вересня 2001 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ", в частині, що регулює перехід право власності об'єкту лізингу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ", а саме пункти 8.3, 8.4 вказаного договору.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ" (12420, Житомирська область, с.Тетерівка, вул.Садова,49):

- в доход Державного бюджету України (п/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) - 42,50грн. державного мита;

- в доход Державного бюджету України (р/р 31218259703002 у ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, ЄДРПОУ 22062319) - 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль" (12420, Житомирська область, с.Тетерівка, вул.Шкільна,74):

- в доход Державного бюджету України (п/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) - 42,50грн. державного мита;

- в доход Державного бюджету України (р/р 31218259703002 у ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, ЄДРПОУ 22062319) - 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання 26.02.10

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати:

1-в справу

2-позивачу

3-4-відповідачам

5-прокурору