Постанова № 8505899, 18.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47999/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Клочка К.І.,

при секретарі –Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача - Курінного Б.М.,

представника відповідача - Денисенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверестгруп"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.

№ 0001722301/0/1095 від 06.04.2009 року, № 0001722301/1/1952 від 16.06.2009 року, № 0001722301/2/2912 від 14.09.2009 року про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 111589 грн., в т.ч. основний платіж –74393 грн. та штрафні санкції –37196 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нарахування податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ «Нефтекор –СК»в перевіряємому періоді було здійснено правомірно, на підставі необхідних первинних бухгалтерських документів.

В судовому засіданні 09.02.2010 року представник позивача змінив позовні вимоги і просив також визнати нечинним податкове повідомлення –рішення № 0001722301/3/3697 від 25.11.2009 року на туж суму податкового зобов`язання.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на правомірність прийнятих повідомлень –рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 10.03.2009 року по 23.03.2009 року Кременчуцькою обґєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп»(далі –ТОВ «Еверестгруп») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року.

За резульататами перевірки складено акт № 1114/23 –209/35414469 від 26.03.2009 року від 26.03.2009 року та прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001722301/0/1095 від 06.04.2009 року про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 111589 грн., в т.ч. основний платіж – 74393 грн. та штрафні санкції –37196 грн. За наслідками адміністративного узгодження податковим органом прийнято повідомлення - рішення № 0001722301/1/1952 від 16.06.2009 року, № 0001722301/2/2912 від 14.09.2009 року та № 0001722301/3/3697 від 25.11.2009 року на туж суму податкового зобов`язання.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Еверестгруп»отримувало від ТОВ «Нефтекор –СК»експедиторські послуги. Згідно бази даних відповідача чисельність працівників ТОВ «Нефтекор – СК»складає 0 чоловік. Згідно розрахунку податку з власників транспортних засобів товариство не має транспортних засобів. Згідно довідково –пошукової системи до ЄДРПОУ внесено запис про вісутність товариства за місцем знаходження.

12.03.2009 року до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 12.03.2009 рокунаправлено запит № 3326/7/23 –211/1 щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Нефтекор –СК», відповідь на який не отримано.

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок про те, що отримання позивачем експедиційних послуг від ТОВ «Нефтекор –СК»не підтверджено належими документами, зокрема товарно –транспортними накладними, тому суму податку на додану вартість 74393 грн. віднесено до податкового кредиту неправомірно.

Крім того, Кременчуцькою обґєднаною державною податковою інспекцією зроблено висновок про те, що правочин, укладений між ТОВ «Еверестгруп»та ТОВ «Нефтекор –СК»є нікчемним.

Дослідивши правомірність віднесення ТОВ «Еверестгруп»суми податку на додану вартість 74393 грн. до податкового кредиту в періоді з січня 2008 року по листопад 2008 року за операціями з ТОВ «Нефтекор –СК»суд встановив наступне.

Протягом перевіряємого періоду основним видом господарської діяльності ТОВ «Еверестгруп»була оптова торгівля нафтопродуктами. Операції здійснювалися відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (2000): придбання нафтопродуктів - на умовах поставки EXW франко –завод (… назва місця), а реалізація –на умовах поставки СРТ фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення). Здійснення позивачем господарських операцій з продажу нафтопродуктів в перевіряємому періоді підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними бухгалтерськими документами ( договарами, накладними, видатковими накладними, рахунками та довіреностями на отримання товарів).

На виконання господарських договорів з постачання нафтопродуктів, 03 січня 2008 року між ТОВ «Еверестгруп»та ТОВ «Нефтекор –СК»укладено договір –доручення № 12 про надання транспортно –експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі –Договір).

За умовами договору ТОВ «Еверестгруп»доручає ТОВ «Нефтекор –СК»за винагороду організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 3.1 Договору ціни є договірними і погоджуються за кожним перевезенням виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку в заяві за погодженням сторін.

Заявки замовника, передбачені договором, оформлювалися в усній формі, що не суперечить ні умовам договору ні вимогам цивільного законодавства України.

Наданими суду актами виконаних робіт, податковими накладними, рахунками –фактурами, платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків позивача підтверджується отримання ТОВ «Еверестгруп» експедиційних послуг від ТОВ «Нефтекор –СК»на загальну суму 371965 грн.

На підставі цих операцій позивачем віднесено до податкового кредиту з ПДВ 74393 грн., в тому числі:

за січень 2008 року – 2263 грн.,

за лютий 2008 року –3017 грн.,

за березень 2008 року –2947 грн.,

за квітень 2008 року –4774 грн.,

за травень 2008 року –7225 грн.,

за липень 2008 року - 7500 грн.,

за серпень 2008 року –20000 грн.,

за вересень 2008 року –5000 грн.,

за жовтень 2008 року –11667 грн.,

за листопад 2008 року –10000 грн.

Відповідно до п. 7.4.5.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Як встановлено перевіркою, ТОВ «Нефтекор –СК»зареєстровано в м. Запоріжжі за адресою вул. Червоногвардійська, 46, код ЄДРПОУ 35147348, і.п.н. 351473408265, свідоцтво платника ПДВ 10042571.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що відповідач ніяких доказів на підтвердження неможливості ТОВ «Нефтекор –СК»видавати податкові накладні (скасування свідоцтва платника ПДВ, припинення юридичної особи тощо) не надав, суд приходить до висновку, що сума ПДВ 74 393 грн. за операціями з ТОВ «Нефтекор –СК»в період з січня 2008 року по грудень 2008 року віднесена позивачем до податкового кредиту правомірно.

Дійсність спірних господарських операцій позивача також підтверджується відповідністю назв міст, в які ТОВ «Нефтекор –СК»організовував перевезення та міст, в яких знаходяться контрагенти ТОВ «Еверестгруп», з якими позивач здійснює операції купівлі - продажу нафтопродуктів (ТОВ «Українська Нафтова Група», м. Бровари, Київська область, ТОВ «Інтергагроінвест», смт. Ставище, Київської області, МПП «Бірюза», м. Суми, ТОВ «Долинка Агро», с. Долинка, Черкаської області, ТОВ «Коритня Агро КМ», с. Коритня, Черкаської області, ТОВ «Лукашівка і К», с. Лукашівка, Черкаської області, ТОВ Фірма «Астарта –Київ», м. Київ та інші)

Стосовно посилання Кременчуцької обґєднаної державної податкової інспекції на Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні суд зазначає наступне

Згідно пункту 11.5 цих Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.7 зазначеного наказу передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

          Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач у правовідносинах із ТОВ «Нефтекор –СК»не є ні вантажовідправником, ні вантажоотримувачем ні перевізником. ТОВ «Еверестгруп»є лише замовником послуг по організації транспортування товару від продавця до кінцевого споживача і посередником в операціях з постачання нафтопродуктів.

Посилання відповідача в акті перевірки на Наказ Мінтранса України № 460 від 19.11.1998 року «Про затвердження бланків перевізних документів»та на спільний наказ Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»є також помилковими з огляду на те, що наказ № 488/346 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а наказ № 460 не стосується спірних правовідносин, так як регламентує оформлення документів при здійсненні перевезень залізничним транспортом, а не автомобільним.

Стверджуючи, що акти про надання експедиторських послуг суперечать ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки не містять інформації про

товар, який перевозиться, Кременчуцька обґєднана державна податкова інспекція фактично ототожнила взаємовідносини по перевезенню вантажів з наданням послуг по організації перевезень (експедитування), що є різними господарськими операціями, при цьому остання не може мати будь –яких інших обсягів та одиниць виміру, ніж вартістний еквівалент.

Правочину, укладений між ТОВ «Еверестгруп»та ТОВ «Нефтекор –СК» є правомірним в силу презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України та обов'язковим для виконання сторонами в силу статі 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що зазначені вище первинні документи, в тому числі акти виконаних робіт та податкові накладні є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що послуги виконавцем не надавалися а також те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини, згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року можуть бути підтверджені відповідним вироком суду у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовґязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Оскільки рішення про визначення податкового зобов`язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є правовим актом індивідуальної дії, то згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується. У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог ТОВ «Еверестгруп»про визнання недійсним повідомлення - рішення, і визнати протиправними та скасувати оскаржувані повідомлення –рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції № 0001722301/0/1095 від 06.04.2009 року, № 0001722301/1/1952 від 16.06.2009 року, № 0001722301/2/2912 від 14.09.2009 року та № 0001722301/3/3697 від 25.11.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За викладених обставин позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції № 0001722301/0/1095 від 06.04.2009 року, № 0001722301/1/1952 від 16.06.2009 року, № 0001722301/2/2912 від 14.09.2009 року та № 0001722301/3/3697 від 25.11.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2010

          Суддя                                                                                К.І. Клочко