Рішення № 85034341, 16.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 року м. Київ № 320/3418/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2019 № Ф-8136-57 на суму 21 030, 90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю винесення спірної податкової вимоги, якою позивачеві нараховано податковий борг, з підстав припинення 18.06.2019 підприємницької діяльності позивача. Позивач стверджує, що не здійснює підприємницьку діяльність та не отримує дохід від неї, а у період з 21.02.2018 по 15.06.2018 працював на посаді реставратора готової продукції у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , що підтверджується записами трудової книжки, а відтак, його роботодавцем безумовно виконувалися всі вимоги щодо нарахування та своєчасної сплати в повному обсязі ЄСВ. Також позивач вказує на відсутність розрахунку виникнення заборгованості та посилань у податковій вимозі на підтвердження періоду, протягом якого у позивача виникла недоїмка з ЄСВ, а отримана відповідачем інформація з автоматизованої системи ДФС про наявність боргу у позивача не може бути єдиною підставою для висновку про наявність заборгованості, оскільки відображує лише фактичні дані.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем позов не визнано, 28.08.2019 представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначено, що згідно даних інтегрованих карток платника податків за ОСОБА_1 автоматично здійснені нарахування по єдиному соціальному внеску, що становить 21 030, 90 грн. У зв`язку з наявністю вказаного боргу, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2019 № Ф-8136-57. Відповідачем зауважено, що обчислення єдиного внеску та формувань вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Також відповідачем зазначено про припинення підприємницької діяльності позивача лише 18.06.2019, відтак і статусу платника єдиного податку позивач позбавлений лише з 18.06.2019, а тому вимогу про сплату боргу винесено 10.06.2019, тобто у відповідності до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У судовому засіданні 04.09.2019 з огляду на надані представниками сторін клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець 10.01.2011, про що вчинено запис про проведення державної реєстрації за №2 356 000 0000 004333, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.06.2019 внесено відповідний запис до розділу «Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення» щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме, дата запису: 18.06.2019; номер запису: 23560060002004333, стан суб`єкта: припинено.

Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2019 №Ф-8136-57, якою зобов`язано позивача сплатити борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.04.2019 у розмірі 21030, 90 грн.

Вважаючи безпідставним нарахування ЄСВ, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно вимог Закону №2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт третій частини першої статті 7 Закону №2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Отже, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік щонайменше 8448 грн. (3200,00*12*22%).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально:

до 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

до 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

до 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

до 21.01.2019 – за 4 квартал 2018 року – 2457, 18 грн.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Окрім загальних реквізитів вимога повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції) та формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачеві недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, яка станом на 30.04.2019 становить 21030,90 грн., оформлену вимогою від 10.06.2019 №Ф-8136-57.

Відповідно до розрахунку, наявному в матеріалах справи, до оскаржуваної вимоги увійшли:

- єдиний внесок за 2017 рік в сумі 8448, 00 грн.;

- єдиний внесок за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457, 18 грн.;

- єдиний внесок за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- єдиний внесок за I квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.;

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише, зокрема, на підставі акту перевірки.

Так, згідно пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відтак, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 11.09.2019 у справі №826/11623/16.

Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо, зокрема, її вручено особисто такій фізичній особі.

Таким чином відповідачем сформовано спірну вимогу у встановленому порядку та дотримано положення щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачеві, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Нарахована недоїмка підтверджується відповідним розрахунком єдиного соціального внеску та інтегрованою карткою платника.

Заперечуючи проти вимоги від 10.06.2019 №Ф-8136-57 позивачем зазначено про припинення ним підприємницької діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.03.2003 №755-IV (в редакції чинній станом на 2006 рік) (далі - Закон України №755-IV) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця у порядку, визначеному статтями 47-50 Закон України №755-IV, зобов`язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця (ст.51 вищезазначеного Закону).

Отже, з огляду зазначені норми Закону, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Втім, матеріали справи свідчать, що підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинено лише 18.06.2019, про що вчинено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за №23560060002004333, тобто вже після винесення контролюючим органом спірної податкової вимоги.

Отже, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема карткою особового рахунку платника - фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Щодо доводів позивача про те, що у період з 21.02.2018 по 15.06.2018 він працював на посаді реставратора готової продукції у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , відтак не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог Закону України № 2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, окрім випадків, визначених у частині четвертій статті 4 цього Закону, коли вони можуть бути платниками внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас суд зауважує, що за змістом вищевказаних положень Закону № 2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є окремими платниками єдиного внеску, незалежно від того, чи є вони одночасно найманими працівниками, за яких внесок сплачує також роботодавець.

Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що закон чітко розмежовує платників єдиного внеску, у цьому випадку роботодавців та фізичних осіб-підприємців, та не встановлює для останніх будь-яких інших пільг, окрім тих, що передбачені у частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VI.

На підтвердження взаємовідносин із роботодавцем позивачем надано копію трудової книжки НОМЕР_2 , відповідно до якої на підставі наказу №2-14 від 21.02.2018 ОСОБА_1 21.02.2018 прийнято на роботу реставратором готової продукції до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та 15.06.2018 звільнено з роботи у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 за згодою сторін.

Втім, на переконання суду, факт реєстрації позивача у період 2017-2018 роки як фізичної особи – підприємця з одночасним працевлаштуванням у фізичної особи - підприємця не звільняє від обов`язку зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах, встановлених законом.

Водночас сплата єдиного внеску у цьому разі не здійснюється повторно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником, внесок сплачує страхувальник (роботодавець) за рахунок власних коштів.

До того ж, єдиний внесок в такому випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав, що додатково свідчить про відсутність факту подвійного стягнення до бюджету єдиного внеску.

Отже та обставина, що позивач був зареєстрованим як фізична особа-підприємець та водночас працював у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 - не впливає на правомірність нарахування йому єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та не звільняє від обов`язку зі сплати такого внеску у встановлених законом порядку та розмірі.

За приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну вимогу від 10.06.2019 №Ф-8136-57, діяв відповідно до норм чинного законодавства України із дотриманням вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивачем під час розгляду справи не надано.

Системно проаналізувавши приписи законодавство України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтей 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.