Рішення № 85031115, 16.10.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4505/15-ц

провадження № 2/0274/89/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.19 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк", третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними,-

в с т а н о в и в:

24.09.2015 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, і в подальшому уточнивши позовні вимоги (а.с.2-4, 101-103), просив суд визнати дії ПАТ "Укрсиббанк" щодо підвищення відсоткової ставки на 2% з 31.07.2008, та дії щодо одночасного нарахування за один і той же період відсотків та вдвічі підвищених відсотків за користування кредитними коштами з 31.03.2008 за кредитним договором № 11043619001 від 20.09.2006 укладений між ним та ПАТ "Укрсиббанк" неправомірними.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 20 вересня 2006 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", наразі ПАТ "Укрсиббанк" був укладений кредитний договір № 11043619001 зі сплатою 8,49 % річних за користування кредитними коштами. За наслідком порушення ним, на думку банку, кредитної дисципліни, ПАТ "Укрсоцбанк" 12.12.2014 звернувся з позовом про стягнення з нього заборгованості. Після ознайомлення з розрахунком заборгованості він дізнався, що попри встановлену в кредитному договорі відсоткову ставку в розмірі 8,49 %, банк починаючи з 31.03.2008 незаконно застосовував подвійну відсоткову ставку в розмірі 16,98 %, що можливо лише за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін, про що сторони Договору домовились у пункті 2 додаткової угоди № 4 від 28.01.2010, а з 31.07.2008 додатково підвищив базову ставку на 2%.

Вважає, що Банк нарахував відсотки за один і той же період подвійно - за базовою відсотковою ставкою, яка до того ж підвищена на 2 %, а також за подвійною відсотковою ставкою, із врахуванням підвищення на 2%.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Представник позивача - Гуменюк О.В., подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у наданому відзиві(а.с. 47-49) вказав, що розрахунок заборгованості проведено у відповідності до умов договору, а саме: окремо по процентах за користування кредитними коштам та процентах за користування кредитними коштами понад встановлений договорами строк (п.1.3.1 та 1.3.2 договору 1, з послідуючими змінами). Загальна кількість днів нарахування процентів не перевищує кількості днів користування кредитними коштами та кільксті днів прострочення сплати коштів. При цьому, суми коштів на які нараховані зазначені проценти є різними, а тому доводи позивача щодо нарахування 8,49% та 16,98% на одну і ту ж суму та на кількість днів більше 40, є помилковими.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 05.11.2015, встановлено, що на виконання вимог п. 1.3.3, 9.1, 9.2 Договору банк 22.02.2008 направив ОСОБА_1 лист із повідомленням про зміну з 12.03.2008 нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму стосовно основного боргу, визначивши її в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

13.06.2008 банк направив боржнику ОСОБА_1 лист із повідомленням про збільшення з 01.07.2008 процентної ставки за користування кредитними коштами за Договором на 2%.

ОСОБА_1 продовжив сплату кредиту з урахуванням нових процентів, а тому його дії згідно п.9.2 Договору є згодою із новими умовами договорів. У подальшому вказані зміни зафіксовано у додаткових договорах.

Вказаним рішенням нарахування заборгованості визнано правомірним, та стягнуто борг за невиконання договірних зобов`язань.

Позовну заяву вважає необгрунтованою та такою, що не відповідає дійсності. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У відповідності до частини другої ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи технічними засобами не фіксувався.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню за наступних підстав.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України( далі ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до змісту ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 610 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 ЦПК України).

Статтею 525 ЦК України, заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Судом встановлено, що 20.09.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11043619001 за яким ОСОБА_1 отримав кредит у формі кредитної лінії у сумі 56000.00 шведських франків, що еквівалентно 225023.68 грн., зі сплатою 8,49% річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення 20.09.2017, і сплатою 12,7% річних за користування коштами понад встановлені строки(а.с. 5-10).

Пунктом 2 додаткової угоди № 4 від 28.01.2010 визначено: сторони також домовились, що за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого в договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості(а.с. 25).

Згідно графіку платежу сума боргу підлягає до сплати щомісяця рівними частинами з 20.09.2006 до 20.09.2017 по 424.24 швейцарських франка(а.с. 62-64).

Повідомленням від 22.02.2008 за № 179398, Банк повідомляв ОСОБА_1 про зміну системи нарахування відсотків. Таке повідомлення отримано ОСОБА_1 27.02.2008(а.с. 74, 75).

Повідомленням від 13.06.2008 за № 36987, Банк повідомляє ОСОБА_1 про перегляд процентної ставки, а саме про її збільшення на 2%.(а.с. 77-79).

Додатковою угодою № 1 від 10.02.2009, за підписом обох сторін, сторони змінили схему погашення кредиту. Погодили, що ануїтентний платіж складає 583,83 швейцарських франка 83 сантимів(а.с. 65-66).

Додатковою угодою № 2 від 18.09.2009, сторони змінили редакцію п. 2.1 Договору а саме уточнили визначення термінів(а.с. 67).

Додатковою угодою № 3 від 25.09.2009, сторони погодили зміну схеми погашення кредиту, а саме строки. Згідно графіку погашення кредиту, додаток № 1 до додаткової угоди № 3, щомісячний платіж позинаючи з 25.09.2009 по 26.06.2019 встановлений в сумі 373 швейцарських франків. Останній платіж 20.09.2019 визначений в сумі 372 швейцарських франків(а.с. 68-69).

Додатковою угодою № 4 від 28.01.2010, сторони домовились, що з 28.01.2010 за використання кредитних коштів за Договором встановлюється процентна ставка 8,49 % річних в швейцарських франках. Також сторони домовились, що користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір застосовується для всієї простроченої суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення(а.с. 73).

Частиною четвертою ст. 82 ЦПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 01.07.2015, та рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 05.11.2015, які набрали стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість, яка виникла за кредитним договором №11162682000 від 31.05.2007 станом на 01.12.2014 починаючи з березня 2014 року, що свідчить про справне виконання ним умов договору по березень 2014 року, а відтак і визнання умов договору.

До суми заборгованості ввійшли кредитна заборгованість, заборгованість по процентах, по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 справно виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором до березня 2014 року.

У наданих суду запереченнях при розгляді вказаної справи, ОСОБА_1 позовні вимоги визнавав частково, просив зменшити суму пені, та розмір заборгованості за кредитним договором через складні життєві обставини, та поганий стан здоров`я, тобто погоджувався із розрахунком, який був наданий Банком, умовами та підставами нарахування заборгованості. Сума кредитної заборгованості, заборгованість по процентах, по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів, підстави їх нарахування, істотні умови кредиту в межах даної цивільної справи позивачем не оспорювались, а значить визнавались(а.с. 80-93).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом`якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

Якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

Така Правова позиція Верховного суду України викладена у рішеннях від 19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12).

Матеріали справи, зокрема, повідомлення Банка про зміни умов кредитування, додаткові угоди, які укладались за погодженням із ОСОБА_1 та підписані ним, свідчать про узгодження змін умов кредитування з ним, та прийняття їх останнім. Справна сплата ОСОБА_1 коштів за кредитним договором, у розмірі, який передбачений на дату внесення коштів також свідчить про обізнаність про зміни умов кредитування за кредитним договором, та прийняття їх, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 17.03.2016, забезпечено позов шляхом зупинення виконавчого провадження № 274/6763/15 від 18.11.2015 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості за кредитним договором(а.с. 129).

Оскільки суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 76-81, 259, 263, 265, 280, 281, 284, 289, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк" , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій Публічного Акціонерного Товариства "Укрсиббанк" щодо підвищення відсоткової ставки на 2% з 31.07.2008, та дії щодо одночасного нарахування за один і той же період відсотків та вдвічі підвищених відсотків за користування кредитними коштами з 31.03.2008 за кредитним договором № 11043619001 від 20.09.2006 укладений між ним та Публічним Акціонерним Товариством "Укрсиббанк" неправомірними відмовити.

Скасувати забезпечення позову, які застосовані ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 17.03.2016, у виді зупинення виконавчого провадження №274/6763/15 від 18.11.2015 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості за кредитним договором.

Судовий збір в сумі 768,40 грн. компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий суддя О.В.Замега