Рішення № 85025942, 18.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Справа № 160/8255/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протипранвим та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0113335354 від 20.06.2019 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 16380,64 грн та нарахуванні пені у розмірі 10036,87 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно з оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 16380,64 грн та нараховано пеню 10036,87 грн. Однак, позивач із таким рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. В обґрунтування цього зазначив, що в порушення вимог розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, відповідач прийняв оскаржуване рішення без проведення перевірки, за результатами якої повинен складатись акт, на підставі якого приймається відповідне рішення. Крім того, зазначили, що у ході звітування були допущенні помилки у відображені ЄСВ у відповідних таблицях звіту про нарахування єдиного внеску, а саме помилково заповнено таблицю 4, проте позивач самостійно виявив та виправив дану помилку. Таким чином, втрат бюджету не відбулось, фактично недоїмки зі сплати в бюджет Єдиного внеску не було, а відтак нарахування штрафних санкцій на позивача за несплату єдиного внеску є безпідставними, а рішення відповідача протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику нараховується пеня; при цьому факти порушень законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску оформлюються актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Окрім того, зазначили, що відповідальність за правильність та достовірність заповнення Звіту несе страхувальник. З урахуванням вищевказаного відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

20 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 0113335354 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до вказаного рішення, до позивача, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застосовано штраф у розмірі 16380,64 грн (20% з 01.01.2015 року) за період з 21.10.2017 року до 20.03.2018 року, а також нараховано пеню у розмірі 10036,87 грн (0,1% суми недоїмки).

Прийняття відповідачем цього рішення і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі – Закон України №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.ч.8, 11 ст.9 Закону України №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За правилами ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема :за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі – Інструкція №449).

Згідно п.1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Положеннями п.п.2 п.2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Відповідно до п.7 розділу VII Інструкції №449, рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів. За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що для визначення факту не сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску повинна передувати перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки, з огляду на те, що такі дії не відповідають вимогам Інструкції №449, згідно п.п.2 п.2 розділу VII якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

З аналізу викладених правових норм суд доходить висновку, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивачем в період з вересня 2017 року по березень 2018 року були допущенні помилки у відображені ЄСВ у відповідних таблицях звіту, а саме із Звітністю та заповненням таблиці 1. Нарахування єдиного внеску, подавав до контролюючого органу заповнену таблицю 4. Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю ( код бюджетної класифікації 71020000).

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що позивачем самостійно нараховано єдиний соціальний внесок, а саме: за вересень 2017 рік у розмірі 28831.95, грн, за жовтень 2017 рік у розмірі - 30227,81 грн, за листопад 2017 рік у розмірі - 22843,47 грн, за січені 2018 року у розмірі - 25031,09 грн, за лютий 2018 року у розмірі - 21667,74 грн, за березень 2018 року у розмірі - 25360,51 грн, про що подано Звіт та заповнено таблицю 1. Нарахування єдиного внеску. Вказані суми сплачені позивачем до бюджету за кодом платежу 710100, що підтверджується платіжними дорученнями № 932 від 10.10.2017 року, № 943 від 13.10.2017 року, № 960, № 966 від 18.10.2017 року, № 983 від 24.10.2017 року, № 974 від 20.10.2017 року, № 992 від 30.10.2017, № 1000 від 06.11.2017 року, № 992 від 30.10.2017 року, № 983 від 24.10.2017 року, № 974 від 20.10.2017 року, № 1053 від 07.12.2017 року, № 1054 від 07.12.2017 року, № 1028 від 16.11.2017 року, № 1069 від 22.12.2017 року, № 1090 від 05.01.2018 року, № 1098 від 22.01.2018 року, № 1116 від 07.02.2018 року, № 1128 від 22.02.2018 року, № 1141 від 06.03.2018 року, № 1161 від 22.03.2018 року, № 1186 від 05.04.2018 року, № 1203 від 20.04.2018 року, № 1224 від 07.05.2018 року, (а.с.79-91).

Однак, позивачем помилково було подано до контролюючого органу також заповнену таблицю 4. Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю, в якій відображені суми за вересень 2017 рік у розмірі 28831.95, грн, за жовтень 2017 рік у розмірі - 30227,81 грн, за листопад 2017 рік у розмірі - 22843,47 грн, тобто тотожні суми визначені позивачем при заповненні таблиці 1.

Із наданої до матеріалів справи інтегрованої картки платника податків та розрахунку штрафних санкцій вбачається, що відповідачем нараховано штраф, саме за вищевказаний період у зв`язку з допущенням помилки при складанні звіту позивачем.

Судом встановлено, що позивачем за період з жовтня 2017 року до березня 2018 року зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені Законом терміни для такої сплати, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Технічна помилка, допущена у звіті з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов`язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі. Помилка, яка виникла при обрахунку сум ЄСВ, що призвело до автоматично неправильного розрахунку по ЄСВ, яка в подальшому була виправлена позивачем, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною постановах від 13.06.2018 року №826/1016/16 та від 22.08.2018 року №804/15667/18.

За положеннями частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому суд зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1690 від 27.08.2019 року, яке свідчать про сплату позивачем судового збору у сумі 1921,00 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0113335354 від 20.06.2019 року.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 05514531) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев