Рішення № 85025944, 15.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Справа № 160/8754/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Масименко Е.М.,

представника позивача Костюченко Н.О.

представника відповідача Дубаневич О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.07.2019 року № 2233 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.07.2019 року № 2232 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2242 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою» до Національного антикорупційного бюро України";

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2243 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою» до Національного антикорупційного бюро України»;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції відкликати з Національного антикорупційного бюро України обґрунтовані висновки щодо виявлених ознак правопорушень, пов`язаних з корупцією, які були затверджені рішеннями НАЗК від 26.07.2019 №№ 2242, 2243; рішення НАЗК від 26.07.2019 № 2233 та № 2232.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справ призначено на 01.10.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - задоволено. Розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні, призначеному на 01.10.2019 року.

З метою проведення судового засідання в режимі відео конференції розгляд справи перенесено на 07.10.2019 року.

В судовому засіданні 07.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 15.10.2019 року.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з рішеннями відповідача від 26.07.2019 року № 2232 та №2233, оскільки вважає, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки, зокрема, порушено строк прийняття рішення за результатами перевірки. Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 року №56, визначено, що повна перевірка декларації здійснюється впродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки; у разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Позивач вважає, що строк прийняття рішень про результати здійснення повної перевірки декларацій від 26.07.2019 року № 2232 та №2233 відповідачем порушено, оскільки рішення за результатами повної перевірки прийняті аж на 186 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, що суперечить п. 12 зазначеного Порядку. Враховуючи те, що рішення від 26.07.2019 року № 2232 та №2233 були прийняті з порушеннями, то підлягають визнанню протиправними та скасуванню також і рішення від 26.07.2019 року №№2242, 2243. Щодо не зазначення в деклараціях відомостей про земельну ділянку, розташовану в Підгородненській міській раді Дніпропетровської області, то позивач ще в березні 2019 року звертався до відповідача з відповідним повідомленням та проханням надати технічну можливість внести зміни/доповнення до щорічних декларацій за 2015-2017 роки в частині декларування вказаної земельної ділянки, а також задекларував вказану земельну ділянку в щорічній декларації за 2018 рік, яка була ним подана до НАЗК 05.03.2019 року. Відповідачем вказані фактичні обставини були проігноровані та жодної оцінки в рішеннях №2232 та №2233 не знайшли. Щодо не зазначення в деклараціях земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальної площею 127,50 кв.м., яка належала дружині позивача, то як вбачається з інформаційної довідки № 179919026 з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна - житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 127,5 кв.м., реєстраційний номер 10496158, запис про вказаний об`єкт нерухомого майна було погашено 03.09.2019р. на підставі того, що цей об`єкт увійшов до складу новоствореного (реконструйованого) об`єкту - житлового будинку за адресою Берегова АДРЕСА_2 , загальною площею 462,4 кв.м., реєстраційний номер 1901568812232, що підтверджується інформаційними довідками № 179937601 та № 179936999. Той факт, що житловий будинок літ. А, загальною площею 127,5 кв.м., який входив до складу домоволодіння АДРЕСА_1 , був реконструйований та увійшов до складу житлового будинку літ. А, загальною площею 462,4 кв.м., у складі домоволодіння АДРЕСА_2 , підтверджується актом інженера з інвентаризації нерухомого майна № 19/0904-1 від 04.09.2019р. Неспівпадіння розміру доходу дружини суб`єкта декларування від надання майна в оренду ТОВ «Перший проспект» на суму 12 300,00 грн. в декларації позивача за 2016 рік із даними ДФС пояснюється тим, що цю суму коштів дружина декларанта фактично отримала в січні 2017 року, але податковим агентом (ТОВ «Перший проспект») вказана сума була включена до складу як нарахованого, так і отриманого дружиною позивача доходу від надання майна в оренду саме у 2016 році. Що стосується розбіжностей у даних ДФС та декларації позивача за 2016 рік стосовно незазначення ним у якості доходу члена сім`ї (дружини) від надання майна в оренду ПАТ «Дельта Банк» суми 46478,07 грн., то це пояснюється тим, що дружиною суб`єкта декларування в якості доходу не була врахована компенсація за комунальні послуги, які орендодавець сплачував, а орендар її потім компенсував, оскільки вона вважала, що вказана сума за своєю природою є саме компенсацією, а не доходом. З приводу не зазначення у декларації за 2016 рік відомостей про дохід в сумі 9649,92 грн. (п. 5.3 рішення НАЗК № 2232 від 26.07.2019р.), то вказана сума є компенсацією за невикористану відпустку, яка була нарахована позивачу при оформленні його звільнення з посади народного депутата України в 2016 році, та яку він сам не отримував, оскільки згідно поданої ним до апарату ВРУ заяви уся його заробітна плата, включно з цією компенсацією, перераховувалась на благодійні цілі. Дружина позивача окремо не декларувала свої доходи від надання майна в оренду за договором з TOB «АВК Конфекшінері», але дізнавшись від чоловіка, що за даними ДФС вона начебто отримала дохід від цього контрагента в 2017 році на суму 102330,00 грн. більше ніж було в дійсності, вона звернулась до цієї юридичної особи з проханням перевірити цю інформацію, внаслідок чого було встановлено, що податковий агент (ТОВ “АВК Конфекшінері”) зробив помилку в розрахунках та подав некоректну інформацію до ДФС за 2017рік. Після виявлення цієї помилки, головний бухгалтер ТОВ “АВК Конфекшинері” подав уточнюючий податковий розрахунок за 2017 рік

Отже, на думку позивача, оскаржувані рішення є протиправними, тому позов підлягає задоволенню.

Представником відповідача 07.10.2019 року подано відзив на позовну заяву (а.с.112-130), в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що під час проведення повної перевірки декларацій позивача за 2016 та 2017 роки НАЗК встановлено факти подання у деклараціях недостовірних відомостей. За результатами з`ясування достовірності задекларованих відомостей відповідачем встановлено, що позивач у деклараціях за 2016 та 2017 роки відобразив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання декларації. Якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, то разом з рішенням про результати здійснення повної перевірки декларації НАЗК приймає рішення щодо направлення рішення про результати здійснення повної перевірки декларації до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції з урахуванням положень ст. 216 КПК України. Оскаржувані рішення містять висновки виключно Національного агентства, зроблені за результатами повної перевірки декларації. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті НАЗК без порушення вимог чинного законодавства, чим спростовуються твердження позивача про протиправність цих рішень. На думку відповідача є хибним твердження позивача про порушення НАЗК строків проведення повної перевірки декларацій позивача за 2016 та 2017 роки з огляду на те, що Порядком №56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішень. Порядком №56 не встановлено строк для прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки, тобто не передбачено, що таке рішення повинно бути прийнято НАЗК протягом 60 або 90 днів з моменту прийняття рішення про проведення перевірки суб`єкта. Національне агентство встановлює лише ознаки правопорушення, а умисел та інші складові правопорушення встановлюють спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції: органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України. Затвердження обґрунтованого висновку та направлення його до спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції не є свідченням вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення. З огляду на вкрай великий об`єм інформації та документів, отриманих Національним агентством під час повної перевірки декларацій позивача, та враховуючи, що позивач 04.03.2019 року та 18.03.2019 року надавав пояснення та документів, які є обов`язкові для врахування, вбачається, що опрацювання отриманих матеріалів, складання проектів рішень та їх прийняття на засіданні Національного агентства 26.07.2019 року здійснювалось протягом розумного строку. Позовна вимога про зобов`язання Національного агентства відкликати обґрунтовані висновки від 26.07.2019 року, є формою втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, що ж неприпустимим.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з даними паспорту громадянина України № НОМЕР_2 (а.с.67-68) є міським головою м. Дніпра.

Позивачем, як уповноваженою особою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті національного агентства з питань запобігання корупції, було подано наступні декларації:

- 29.03.2017 року – щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік;

- 23.03.2018 року - щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.

21.01.2019 року відповідачем було прийнято рішення №112 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

22.03.2019 року рішенням НАЗК №825 «Про продовження строку повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» строк перевірки декларацій продовжений на 30 календарних днів з 23.03.2019 року.

07.08.2019 року Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) направлено на адресу позивача рішення від 26.07.2019 року (а.с.47):

- №2232 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою» (а.с.20-32), в якому зазначено:

1. суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про свою посаду, об`єкти нерухомого майна, які належать йому на праві власності, об`єкт нерухомого, який перебуває у нього в оренді, об`єкти нерухомого майна, які належать члену сім`ї (дружині) на праві спільної часткової власності, транспортні засоби, які належать цьому на праві власності. Свої цінні папери, дохід свій та членам сім`ї (дружини) чим недотримав вимоги пунктів 1,2,3,4,7 частин першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Недостовірні відомості, зазначені в декларації, відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України;

2. точність оцінки задекларованих активів не відповідає даним, отриманим з наявних джерел, в частині оцінки цінних паперів, які належать суб`єкту декларування на праві власності;

3. наявність конфлікту інтересів не встановлено;

4. правові наслідки для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні;

5. доручити уповноваженій особі – головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_2 повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходи для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларацій особо, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік з достовірними відомостями;

- №2233 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою» (а.с.33-46), в якому зазначено:

1. суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про свою посаду, реєстраційний номер об`єктів нерухомості, які належать йому на праві власності, ідентифікаційні номери транспортних засобів, які належать йому та члену сім`ї (дружині) на праві власності, номінальну вартість цінних паперів, джерела отриманих (нарахованих) ним та членом сім`ї (дружиною) доходів та розмір отриманого (нарахованого доходу членом сім`ї (дружиною), а також не відобразивши інформацію про співвласників майна, яке належить члену сім`ї (дружині) на праві спільної власності, земельну ділянку, яка належить йому на праві власності та земельну ділянку, яка належить йому на праві оренди, будинок, який належить члену сім`ї (дружині) на праві власності, транспортні засоби – мотоцикл та судно, які належать йому на праві власності, правочини вчинені ним у звітному періоді на підставі яких у ньому припинилося право власності на водні засоби, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 3, 4, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Недостовірні відомості, зазначені в декларації, відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України;

2. точність оцінки задекларованих у розділі 7 «Цінні папери» декларації активів не відповідає даним, отриманим з наявних джерел, чим порушено вимоги частини п`ятої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;

3. наявність конфлікту інтересів не встановлено;

4. правові наслідки для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні;

5. доручити уповноваженій особі – головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_3 повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходи для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларацій особо, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік з достовірними відомостями.

На підставі вказаних рішень Національним агентством з питань запобігання корупції були прийнятті рішення від 26.07.2019 року:

- №2242 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою» до Національного антикорупційного бюро України» (а.с.48-49);

- №2243 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою» до Національного антикорупційного бюро України» (а.с.50-51).

У відповідності до вказаних рішень №2242 та №2243 затверджено обґрунтовані висновки щодо виявлених ознак порушень, пов`язаних з корупцією та доручено Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя забезпечити повідомити Національне антикорупційне бюро України про прийнятті рішення шляхом надсилання обґрунтованих висновків щодо виявлених ознак правопорушень, пов`язаних з корупцією та рішень НАЗК від 26.07.2019 року №2233 та №2232.

Не погоджуючись з вище переліченими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання правомірності винесення оскаржуваних рішень, з огляду на твердження представника позивача про порушення порядку проведення перевірки, зокрема, порушення строку прийняття рішення за результатами перевірки, суд виходить з наступного.

Зі змісту рішень від 26.07.2019 року №2233 та №2232 вбачається, що перевірки були проведені на підставі рішення НАЗК від 21.01.2019 року №112 «Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яким було призначено повну перевірку декларації ОСОБА_1 , Дніпровського міського голови, за 2016 та 2017 роки.

В подальшому, рішенням НАЗК від 22.03.2019 року № 825 «Про продовження строку повної перевірки декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» строк проведення повної перевірки декларацій ОСОБА_1 за 2016 та 2017 роки було продовжено на 30 календарних днів.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII.

Відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст.3 Закону №1700-VII суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається НАЗК (ч. 1 ст. 45 Закону N 1700-VII).

Таким чином, посада, яку займає позивач підпадає під дію Закону N 1700-VII, та позивач зобов`язаний подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством. Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 11 Закону до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Положеннями ч. 1 ст. 50 Закону визначено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 №56 (далі - Порядок).

Згідно приписів ч.1 ст. 5 Закону Національне агентство з питань запобігання корупції є колегіальним органом, до складу якого входить п`ять членів.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством. Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу. Регламент Національного агентства, а також розподіл функціональних обов`язків між заступником Голови та членами Національного агентства за відповідними напрямами щодо виконання покладених на нього функцій затверджуються рішенням Національного агентства.

Вказане, також, зазначено у п.2.1 розділу II Регламенту Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 1 від 12.04.2016 року, Національне агентство є правомочним з моменту призначення більше половини його загального кількісного складу. Принцип колегіальності у роботі Національного агентства полягає у спільному (колективному) обговоренні та прийнятті рішення з питання, яке винесено у встановленому порядку на засідання Національного агентства.

За змістом п. 7.1 Регламенту основною формою роботи Національного агентства як колегіального органу є засідання, які проводяться щоп`ятниці (чергові засідання).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, - у разі не встановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку, шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації. Недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому, Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників підрозділів.

Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру.

Відповідно до п. 10 розділу III Порядку у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

Відповідно до п. 12 розділу Порядку повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Порядком встановлено виключення, щодо зупинення строку повної перевірки декларації, відповідно до п. 13 якого перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках: 1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; 2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

Судом встановлено, що зупинення строку повної перевірки щодо декларацій за 2016 та за 2017 роки відповідачем не здійснювались.

З системного аналізу наведених вище норм суд приходить до висновку про те, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено. Згідно до п.12 розділу ІІІ Порядку №56 термін проведення повної перевірки декларацій не повинен перевищувати в сукупності 90 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки та п.3, п.12 розділу ІІІ Порядку №56 суд приходить до висновку, що оскільки рішення про проведення повної перевірки було прийнято 21.01.2019р., то перебіг строку проведення повної перевірки декларацій позивача розпочався з 22.01.2019р. (наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день) та, з урахуванням рішення НАЗК №825 від 22.03.2019р., яким було продовжено строк проведення перевірки на 30 календарних днів, сплинув – 21.04.2019р. Однак, рішення НАЗК № 2232 та № 2233 були прийняті з порушенням строку, передбаченого п.12 розділу ІІІ Порядку №56, оскільки ці рішення були прийняті на 186 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки.

Крім того, враховуючи, що засідання НАЗК проводяться не рідше одного разу на тиждень та щоп`ятниці, то рішення про результати здійснення повної перевірки декларацій позивача повинні були бути прийняті до 20 квітня 2019 року (включно), під час чергового засідання Національного агентства, однак оскаржувані позивачем Рішення були прийняті відповідачем поза межами строку здійснення перевірки: 26 липня 2019 року, а отже, не у спосіб, визначений законодавством.

Тривале неприйняття відповідачем рішення після закінчення перевірки ставить позивача як суб`єкта декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України. Відповідач повинен діяти виключно із дотриманням вимог статті 19 Конституції України, Закону N 1700-VII, Порядку №56, що також відповідає висновкам Верховного Суду, висловленим в постанові від 10.04.2019р. по справі № 826/16495/17.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім того, в контексті наведеного суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищається право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява №24465/04, суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..».

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).

Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке: «Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності. Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а і до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97» проти України», заява № 19164Ю4, п. 47). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту».

Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Отже, враховуючи, що відповідачем були прийняті рішення №2232 та № 2233 на 186 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, то суд вважає, що відповідачем були порушені строки проведення перевірки декларацій позивача, що передбачені пунктом 12 Порядку № 56.

Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки.

Відповідно до п. 1 розділ IV Порядку 56 передбачено, що рішення про проведення повної перевірки декларації може бути оскаржено суб`єктом декларування в судовому порядку.

На підставі зазначеного вище, суд вважає, що є підстави для визнання протиправними та скасування рішень НАЗК від 26.07.2019 року № 2233 та № 2232.

Враховуючи те, що рішення НАЗК від 26.07.2019 року № 2233 та № 2232 були прийнятті з порушеннями, як наслідок, підлягають визнанню протиправними та скасуванню також і рішення НАЗК від 26.07.2019 року №№ 2242, 2243, як такі, що прийняті на підставі протиправних рішень від 26.07.2019 року № 2233 та № 2232.

З приводу висновків відповідача, викладених у рішеннях №№2232 та 2233 про відображення суб`єктом декларування недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання декларацій, суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваних рішень НАЗК від 26.07.2019р. № 2233 та № 2232 встановлено висновок НАЗК про те, що позивачем не вказано відомостей про земельну ділянку, розташовану за адресою: Підгородненська міська рада, Дніпропетровської області, загальною площею 0, 1200 га, кадастровий номер: 1221411000:01:147:0294, яка відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру та копії державного акту серії ЯЛ №894626 від 30.06.2011, належить позивачу на праві власності. Згідно відомостей, наданих з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України орієнтовна ринкова вартість зазначеної вище земельної ділянки станом на 30.06.2011р. становила 247 611, 96 грн., у зв`язку з чим відповідач прийшов до висновку про те, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 247 611, 96 грн.

Суд не погоджується із зазначеним вище висновком відповідача, оскільки відомості з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про орієнтовну ринкову вартість зазначеної вище земельної ділянки були отримані відповідачем у травні 2019 року, тобто після спливу строку, передбаченого п.12 розділу ІІІ Порядку №56.

Відповідно до пункту 13 Порядку, при встановленні точності оцінки задекларованих активів, Національне агентство не має права самостійно проводити їх оцінку. У разі ненадання суб`єктом декларування пояснень та/або підтвердних документів щодо точності оцінки задекларованих активів у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу, Національне агентство вживає заходів щодо встановлення відповідних обставин шляхом організації проведення експертизи у порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна об`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Пунктом 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

За змістом статті 11 цього ж Закону замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Таким чином, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Відповідач не забезпечив проведення експертизи у порядку, визначеному законом. Крім того, земельна ділянка вказана без конкретної адреси, ознайомлення з таким майном не може відбуватися без встановлення відповідних меж земельної ділянки на дату оцінки.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що інформація Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз не є експертним висновком, а тому не береться судом до уваги, крім того, така інформація була отримана відповідачем після спливу строку проведення повної перевірки, у зв`язку з чим зазначені вище висновки відповідача без проведення відповідної експертизи є безпідставними.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем ще в березні 2019 року вживалися заходи щодо внесення змін/доповнень до щорічних декларацій за 2015-2017 рр. в частині декларування земельної ділянки, загальною площею 1200 кв м, кадастровий номер: 1221411000:01:147:0294 шляхом звернення до відповідача з відповідним повідомленням та проханням надати технічну можливість внести зміни/доповнення. Також, судом встановлено, що позивачем було задекларовано вказану земельну ділянку в щорічній декларації за 2018 рік, яка була ним подана до НАЗК 05.03.2019р.

Однак, відповідачем вказаним вище фактичним обставинам не надано жодної оцінки в рішеннях НАЗК №№2232 та 2233, а також станом на момент розгляду справи у суді не надав жодної відповіді на повідомлення позивача від 07.03.2019р, яке було направлено в НАЗК за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність у позивача умислу на подання недостовірної інформації у щорічних деклараціях за 2016 та 2017рр. в частині не зазначення земельної ділянки, кадастровий номер: 1221411000:01:147:0294.

Щодо незазначення позивачем в щорічних деклараціях за 2016 та 2017 роки відомостей про будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 127,5 кв. м., який належав його дружині, суд зазначає наступне.

В своїх поясненнях НАЗК, на які містяться посилання в оскаржуваних рішеннях відповідача №№ 2232 та 2233, позивач зазначав, що причиною недекларування будинку загальною площею 127,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є той факт, що внаслідок реконструкції цього будинку та об`єднання земельних ділянок за адресами Берегова АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 відбулася реєстрація права власності на реконструйований будинок за адресою Берегова АДРЕСА_2 , загальною площею 462,4 кв.м., про що видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.06.2012р. (а.с.54-55).

При цьому, вказаний будинок загальною площею 462,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , який належить дружині позивача, добросовісно декларується ним у щорічних електронних деклараціях.

Формальною підставою висновку НАЗК про недостовірне декларування позивачем відомостей про наявність у його дружини будинку загальною площею 127,5 кв.м. по АДРЕСА_1 в оскаржуваних рішеннях №№ 2232 та 2233 став той факт, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно містився запис щодо цього об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 10496158), який з невідомих позивачу причин не був погашений/скасований державним реєстратором 05.06.2012 року під час державної реєстрації права власності на реконструйований будинок за адресою Берегова АДРЕСА_2 , загальною площею 462,4 кв.м.

При цьому, як вбачається з інформаційної довідки № 179919026 з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна - житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 площею 127,5 кв.м., реєстраційний номер НОМЕР_3 , запис про вказаний об`єкт нерухомого майна було погашено 03.09.2019 року на підставі того, що цей об`єкт увійшов до складу новоствореного реконструйованого об`єкту - житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 462,4 кв.м., реєстраційний номер 1901568812232, що підтверджується інформаційними довідками № 179937601 та № 179936999 (а.с.59-62).

Окрім того, той факт, що житловий будинок літ. А, загальною площею 127,5 кв.м., який входив до складу домоволодіння АДРЕСА_1 , був реконструйований та увійшов до складу житлового будинку літ. А, загальною площею 462,4 кв.м., у складі довомоволодіння АДРЕСА_2 , підтверджується актом інженера з інвентаризації нерухомого майна № 19/0904-1 від 04.09.2019 року (а.с.64-65).

Відповідач не навів яким офіційним документом користувався при зазначені суми об`єкту нерухомості вартістю 169 842,00 грн., враховуючи, що відповідно до витягу з реєстру нерухомого майна вартість об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 складає 169 284,00 грн.

Отже, за вказаних обставин позивач цілком правомірно не зазначив у відповідному розділі декларації «об`єкти нерухомості» відомості про належність дружині на праві власності будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 127,5 кв. м., а висновки відповідача в оскаржуваних рішеннях в цій частині є помилковими та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи.

Щодо висновків відповідача щодо декларування позивачем недостовірних відомостей у розділі «доходи, у тому числі подарунки» щорічних декларацій за 2016, 2017рр., які відрізняються від достовірних на суму 68427,99 грн. та 102330 грн. відповідно, які містяться в оскаржуваних рішеннях суд зазначає наступне.

В пунктах 5.1 та 5.2 рішення НАЗК №2232 відповідач вказує, що суб`єктом декларування невірно зазначено відомості про дохід члена сім`ї (дружини), а саме доходу від надання майна в оренду. При цьому недостовірні відомості відрізняються від достовірних на 12300,00 грн. та 46478,07 грн. відповідно.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості, зокрема, про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

В податковому законодавстві не існує чіткого визначення нарахованого доходу та отриманого доходу. У випадку надання майна в оренду виходячи з логіки обліку нарахованим доходом прийнято вважати, дохід, який повинен бути виплачений за користування майном протягом конкретного періоду.

Підпунктом 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України визначено, що податки утримує та сплачує орендар в момент виплати орендної плати.

В даному випадку неспівпадіння розміру доходу дружини суб`єкта декларування від надання майна в оренду ТОВ «Перший проспект» на суму 12300,00 грн. в декларації позивача за 2016 рік з даними ДФС пояснюється тим, що цю суму коштів дружина декларанта фактично отримала в січні 2017 року, але податковим агентом ТОВ «Перший проспект» вказана сума була включена до складу як нарахованого, так і отриманого дружиною позивача доходу від надання майна в оренду саме у 2016 році.

Що стосується розбіжностей у даних ДФС та декларації позивача за 2016 рік стосовно незазначення ним у якості доходу члена сім`ї (дружини) від надання майна в оренду ПАТ «Дельта Банк» суми 46478,07 грн., представником позивача ззаначено, що дружиною суб`єкта декларування в якості доходу не була врахована компенсація за комунальні послуги, які орендодавець сплачував, а орендар її потім компенсував, оскільки вона вважала, що вказана сума за своєю природою є саме компенсацією, а не доходом.

З приводу незазначення у декларації за 2016 рік відомостей про дохід в сумі 9649,92 грн. (п. 5.3 рішення НАЗК № 2232 від 26.07.2019 року), то вказана сума є компенсацією за невикористану відпустку, яка була нарахована позивачу при оформленні його звільнення з посади народного депутата України в 2016 році, та яку він сам не отримував, оскільки згідно поданої ним до апарату Верховної Ради України заяви уся його заробітна плата, включно з цією компенсацією, перераховувалась на благодійні цілі, а саме на рахунок гематологічного відділення КЗ «Дніпропетровська дитяча лікарня» ДОР, що підтверджується довідкою Управління справами Верховної Ради України від 22.12.2018 року №9-1-12/1183 (а.с.66).

Щодо неспівпадіння відомостей щорічної декларації позивача за 2017 рік та даних ДФС в частині отримання дружиною суб`єкта декларування доходу від надання майна в оренду від TOB «АВК Конфекшінері» на суму 102330,00 грн. (п. 5.4 рішення НАЗК №2233 від 26.07.2019 року) судом встановлено, що дохід у розмірі 433160,00 грн. у 2017 році дружиною позивача було отримано від ТОВ «АВК Конфекшінері» від надання майна в оренду. При цьому орендодавцем за договором оренди виступала фізична особа, а умовами договору було передбачено, що податковим агентом зі сплати податкових зобов`язань за цим договором виступає орендар - ТОВ «АВК Конфекшінері».

Відповідно до приписів пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України в разі, коли доходи отримуються фізичною особою тільки від податкових агентів, то податкова декларація про майновий стан до органу ДФС може не подаватися.

Керуючись цією нормою, дружина позивача окремо не декларувала свої доходи від надання майна в оренду за договором з TOB «АВК Конфекшінері», але дізнавшись від свого чоловіка, що за даними ДФС вона отримала дохід від цього контрагента в 2017 році на 102 330,00 грн. більше ніж було в дійсності, вона звернулась до цієї юридичної особи з проханням перевірити цю інформацію, внаслідок чого було встановлено, що податковий агент ТОВ «АВК Конфекшінері» зробив помилку в розрахунках та подав некоректну інформацію до ДФС за 2017 рік. Після виявлення цієї помилки, головний бухгалтер ТОВ «АВК Конфекшинері» подав уточнюючий податковий розрахунок за 2017 рік.

Також, додатково слід зауважити, що в частині декларування своєю дружиною доходів від здійснення нею підприємницької діяльності позивач володіє лише тією інформацією та в тих обсягах, що вона надається самою дружиною. І саме на підставі цієї інформації позивачем і було заповнено відповідні розділи щорічних декларацій за 2016 та 2017 роки, що виключає наявність умислу в його діях на подання недостовірної або неповної інформації у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в цій частині.

Відповідно до Роз`яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11.08.2016 №3, якщо недостовірні відомості, які були зазначені в декларації, були надані суб`єкту декларування членом його сім`ї, то відповідальність може настати лише в тому разі, коли суб`єкт декларування усвідомлював недостовірність таких відомостей, але попри це свідомо зазначив їх у декларації.

Відповідно до положень законодавства про адміністративну та кримінальну відповідальність, карається винятково подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей. При цьому враховується умисел на зазначення таких відомостей саме суб`єкта декларування, а не членів його сім`ї чи інших осіб, які надали інформацію для заповнення в декларації. Отже, суб`єкт декларування не може бути притягнений до відповідальності за подання в декларації недостовірних відомостей, які були надані йому членом сім`ї, якщо суб`єкту декларування не було відомо про недостовірність таких відомостей на момент подання декларації (питання № 68 Роз`яснень).

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку передбачено направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

Позивачем було надано відповідні пояснення, в частині того що ним було задекларовано зазначені вище відомості члена сім`ї (дружини) до Розділу 3 Декларацій –«Об`єкти нерухомості» та до Розділу 11 «Доходи, в тому числі подарунки» виключно на підставі наданої інформації членом сім`ї.

Таким чином, НАЗК не було враховано наданні пояснення позивачем, чим порушили пп.3 п. 5 Порядку та не враховано Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджені рішенням НАЗК від 11.08.2016 №3.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення від 26.07.2019 року № 2233, № 2232, № 2242, № 2243 діяв не на підставі та не в межах чинного законодавства, відтак, вказані рішення підлягають скасуванню.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача щодо безпідставності заявлених позовних вимог про скасування рішень у повному обсязі так, як фактично позивач оскаржує лише частину встановлених порушень викладених у рішеннях, оскільки у висновках оскаржуваних рішень не відокремлені встановлені відповідачем порушення допущені позивачем при декларуванні майнового стану особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, щодо кожного рухомого та нерухомого майна, У висновках рішень викладено загалом про все майно в цілому і тому відокремити встановлені порушення щодо кожного майна у висновках рішень немає можливості.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині визнання протиправними та скасування рішень від 26.07.2019 року № 2233, № 2232, № 2242, № 2243 та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Національного агентства з питань запобігання корупції відкликати з Національного антикорупційного бюро України обґрунтовані висновки щодо виявлених ознак правопорушень, пов`язаних з корупцією, які були затверджені рішеннями НАЗК від 26.07.2019 №№ 2242, 2243; рішення НАЗК від 26.07.2019 № 2233 та № 2232, то суд зазначає наступне.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у межах даної справи, у випадку зобов`язання відповідача відкликати з Національного антикорупційного бюро України обґрунтовані висновки, затверджені рішеннями НАЗК, фактично відбудеться втручання в дискреційні повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відтак, задоволення позовних вимог в цій частині є формою втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, що з урахуванням вимог чинного законодавства є неприпустимим.

Позивачем обгрунтування протилежного не доведено жодними доказами та документами.

З огляду на викладене, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про стягнення судового збору у сумі 3842 грн.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції відповідно до задоволених позовних вимог у розмірі 3073,60 грн.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.07.2019 року № 2233 “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою”.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.07.2019 року № 2232 “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою”.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2242 “Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою” до Національного антикорупційного бюро України”.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2243 “Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , Дніпровським міським головою” до Національного антикорупційного бюро України”.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м.Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) судові витрати у розмірі 3073 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 18.10.2019 року.

Суддя О.В. Врона