Рішення № 84993861, 07.10.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1315/2019 Справа № 641/2760/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді- Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/2760/19 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 28.12.2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладений договір кредиту №831/3/27/31/6-244 за умовами якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти зі сплатою відсотків. У порушення умов договору позичальник ОСОБА_2 свої зобовязання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого має прострочену заборгованість перед позивачем , в розмірі 59925,00 доларів США та 85622,57 доларів США по нарахованим відсоткам. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між кредитором та Іпотекодавцем – ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №831/4/27/31/6-381, відповідно до якого остання передала Кредитору в іпотеку нерухоме майно , а саме квартиру АДРЕСА_1 . Позивачу стало відомо, що вищевказаний предмет іпотеки без дозволу позивача було відчужено Іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 року . Отже, на теперішній час власником іпотечного майна є ОСОБА_1 .

Посилаючись на не виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору, в забезпечення якого було укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.05.2019 року відкрито провадження по вищевказаній справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження , у підготовче засідання.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 15.07.2019 року закрито підготовче засідання у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представником відповідача до суду подана заява про розгляд справи без його участі та без участі відповідача. Також до суду був поданий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на необґрунтованість позову, в якому також зазначив про застосування строку позовної давності

Третіми особами по справі до суду подані заяви про розгляд справи за їх відсутністю , в який також просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Судом встановлено, що 28 грудня 2006 року ОСОБА_2 уклала з позивачем кредитний договір № 831/3/27/31/6-244, за умовами якого позивач надав останній кредит у розмірі 76500 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 10 грудня 2016 року. ( а.с. 6-8)

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 28 грудня 2006 року, між кредитором та Іпотекодавцем – ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №831/4/27/31/6-381 від 28 грудня 2006 року, відповідно до якого остання передала Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.9-10)

Згідно довідки – розрахунку, ОСОБА_2 . перед Банком має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 21 лютого 2019 року становить 145547,57 доларів США, що в еквіваленті складає 3942528,97 грн., з яких прострочена заборгованість 59925,00 доларів США (еквівалент 1623222,21 грн.) та 85622,57 доларів США (еквівалент 2319306,76 грн.) по нарахованим відсоткам.( а.с.13)

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» - у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтями 33,35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» іпотека підлягає державній реєстрації прав.

За нормами ч. 3 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2018 року, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 року належить ОСОБА_1 . Відомості щодо заборони відчуження на вказану квартиру, а також відомості з державного реєстру іпотек відсутні. ( а.с.11)

Також, право власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру підтверджується самим договором купівлі-продажу від 25.12.2009 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. ( а.с.72)

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (чинної на день укладення договору) при посвідченні правочинів про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Отже, слід вважати , що на час укладення договору купівлі-продажу квартири, вона не перебувала в іпотеці і будь-яка інформація про іпотеку або інші обтяження була відсутня, оскільки доказів щодо реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою у встановленому законом порядку суду не надано.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, договір купівлі-продажу спірної квартири від 25 грудня 2009 року є чинним, оскільки доказів щодо недійсності вказаного правочину суду не надано.

Також суд звертає увагу на те, що позивач неодноразово реалізовував своє право вимоги до позичальника з повернення наданого кредиту, що підтверджуються рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.06.2011 р. по справі № 2-570/11 та рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.02.2019 р. по справі № 645/5304/18, згідно яких позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вказані судові рішення набрали законної сили. ( а.с.148,149-151)

Крім цього, згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 256,257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із пунктом 4.5 договору кредиту від 28 грудня 2006 року № 831/3/27/31/6-244 в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Отже, у такий спосіб сторони договору врегулювали питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Згідно із пунктом 4.5 договору кредиту від 28 грудня 2006 року № 831/3/27/31/6-244 в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Отже, у такий спосіб сторони договору врегулювали питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Рішенням Комінтернівського рацонного суду м. Харкова від 14.02.2019 р. по справі № 645/5304/18, встановлено що останній платіж за кредитним договором позичальник ОСОБА_2 здійснила 10 лютого 2009 року, що також не заперувалось сторонами під час розгляду вказаної справи. Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлені ці обставини , якщо інше не передбачено законом.

Доказів переривання строку позовної давності після 10 лютого2009 року суду не надано .

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача заявлено про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Враховуючи, вищевказані обставини суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються, у зв`язку з відмовою у задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач - Публічне акціонерного товариства «Укрсоцбанк», адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ -00039019.

Представник позивача - ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 РНОКПП- НОМЕР_1 .

Представник відповідача – адвокат Шафоростов Валентин Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5289 від 17.12.2018 р, м. Харків, вул. Клочківська, 111 АДРЕСА_4 ,оф.910

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Повний текст рішення по справі складено 17 жовтня 2019 року.

Суддя: І. В. Чайка