Рішення № 8496220, 09.03.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-673/10 року

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2010 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2010 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. В даному шлюбі, у них народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З липня 2009 року сімейне життя сторін не склалося, але офіційно позивач та відповідач знаходяться в зареєстрованому шлюбі. Після розриву стосунків, дитина залишилася проживати з позивачем за її адресою реєстрації. Відповідач не надає у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання їх спільної доньки, і це не дивлячись на те, що законом передбачено обов"язок батьків утримувати дитину з моменту її народження і до досягнення нею віку повноліття. Позивач вказала, що має зазначити, що відповідач не те, що не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, але й не приймає участі у її вихованні та розвитку. Позивач вказала, що інших неповнолітніх дітей у відповідача не має і стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться. На підставі викладеного, позивач прохає суд стягнути з відповідача на її користь на утримання доньки аліменти в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, однак не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку встановленого законодавством України. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу як за один календарний місяць.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та прохала суд позов задовольнити, оскільки дитина має повне право на належне матеріальне утримання від батька – відповідача по справі, який не надає їм матеріальної допомоги і з ними разом не проживає.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з»явився і не повідомив суд про причини своєї неявки, тоді як про день, час та місце слухання справи судом повідомлений про день, час та місце слухання справи про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 31 липня 2004 року, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про одруження.

В даному шлюбі, у сторін, 26 січня 2005 року народилася дитина - донька – ОСОБА_4, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження. В даному свідоцтві про народження, в графі "Батько" вказано - ОСОБА_3, тобто відповідач по справі, а в графі "Мати" зазначено ОСОБА_5, позивач по справі.

Згідно довідки КП "Комжитло", вбачається, що позивач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, буд,79, буд.3, і з нею зареєстрована донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Судом з"ясовувалося матеріальне положення сторін по справі, в результаті чого було встановлено, що позивач працює, але заробітку який вона отримує, не достатньо для нормального матеріального забезпечення та розвитку дитини.

Оскільки відповідач у судове засідання не з»явився, судом було здійснено запит до Лозівського міськрайонного центру зайнятості і з»ясовано, що відповідач на обліку не перебуває, в підтвердження чого на адресу суду подано довідку від 25.02.2010 року. А згідно з довідки з відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, з’ясовано, що стягнень з відповідача за виконавчими листами не проводиться.

Із пояснень які дані позивачем у судовому засіданні, з»ясовано, що відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає і дитина знаходиться на її утриманні. Отже, з викладеного, вбачається, що своїми діями, відповідач порушує свої зобов"язання, викладені в ст.182 СК України та закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов"язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи".Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що з відповідача не проводяться стягнення за виконавчими листами, тому суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито", суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 174, 208 - 209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито"; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер невідомий, аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду - 04 лютого 2010 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 (п"ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень (Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому цим Кодексом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд