Рішення № 84914819, 07.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/161/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2019 Справа № 908/2692/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5 в особі філії «Центр забезпечення виробництва», 03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Ріст», 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Софіївська, 5

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Становова Ю.В., посвідчення № 000336 від 27.04.2018, довіреність № 1487 від 10.12.2018;

від відповідача: Заболотний О.А., адвокат, ордер № ЗП003308 від 28.12.2018; у попередніх судових засіданнях - Лісняк Я.В., адвокат, свідоцтво ЗП № 001026 від 28.08.2014, ордер № ЗП117502 від 20.05.2019.

Суть спору

11.12.2018 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Ріст", Запорізька область, м. Вільнянськ про стягнення заборгованості в розмірі 5 029 548,00 грн за порушення термінів постачання продукції за договором поставки № ЦЗВ-03-08717-01 від 12.10.2017 та суму судового збору у розмірі 75 443,22 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2018, справу № 908/2692/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 13.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2692/18, присвоєно справі номер провадження 15/161/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 09.01.2019.

Ухвалою суду від 09.01.2019 підготовче засідання відкладалось на 30.01.2019.

04.01.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Ріст", Запорізька область, м. Вільнянськ до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ про визнання недійсним договору поставки № ЦЗВ-03-08717-01 від 12.10.2017.

Ухвалою суду від 09.01.2019 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Ріст" повернуто заявнику.

10.01.2019 на адресу господарського суду Запорізької області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Ріст".

Ухвалою суду від 23.01.2019 зупинено провадження у справі № 908/2692/18 до перегляду Центральним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 про повернення зустрічної позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Ріст".

24.01.2019 позивачем на адресу суду направлено заяву про збільшення позовних вимог б/н від 22.01.2019, якою повідомляє, що під час підготовки позову до суду позивачем допущено помилку при розрахунку штрафних санкцій, у зв`язку з цим вважаємо за необхідне здійснити перерахунок штрафних санкцій та збільшити розмір позовних вимог. Просив стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 5 261 148,83 грн та судовий збір у розмірі 78 917,23 грн.

Заява позивача про збільшення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду. Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 261 148,83 грн та судовий збір у розмірі 78 917,23 грн.

Ухвалою суду від 10.05.2019 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення, провадження у справі поновлено з 20.05.2019. Підготовче засідання призначено на 20.05.2019.

Ухвалою суду від 20.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 08.07.2019. Підготовче засідання відкладалось на 13.06.2019.

В судовому засіданні 13.06.2019 оголошено перерву до 03.07.2019.

03.07.2019 до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 03.07.2019 у справі № 908/2692/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі № 908/2692/18 на час проведення судової економічної експертизи зупинено.

15.07.2019 надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу господарського суду Запорізької області про призначення судової економічної експертизи від 03.07.2019.

17.07.2019 матеріали справи №908/2692/18 направлено до Центрального апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 постановлену за результатами розгляду клопотання ТОВ НВП "Ріст" про призначення судової економічної експертизи у справі № 908/2692/18. Справу направлено на розгляд до Господарського суду Запорізької області.

27.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду Запорізької області були повернуті матеріали справи № 908/2692/18.

Ухвалою суду від 28.08.2019 провадження у справі № 908/2692/18 поновлено з 06.09.2019. Призначено підготовче засідання на 06.09.2019.

04.09.2019 до суду від позивача надійшло клопотання від 02.09.2019 про відкладення підготовчого засідання у справі на іншу дату через неможливістю позивача забезпечити явку в судове засідання свого представника в зв`язку з перебуванням представника позивача з 04.09.2019 по 06.09.2019 у відрядженні в м. Одесі. Суд, не вбачає підстав для відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 06.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2692/18 до судового розгляду по суті на 07.10.2019.

Ухвалою суду від 07.10.2019 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту на все майно та поточні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Ріст", в тому числі і на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851 в межах заявленої ціни позову у справі № 908/2692/18 в сумі 5 261 148,83 грн; заборони Публічному Акціонерному товариству "ПУМБ" вчиняти будь-які дії з коштами, які наявні або надійдуть на рахунки ТОВ "НВП "РІСТ" (код ЄДРПОУ: 25221038), в тому числі і на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851 в межах заявленої ціни позову у справі № 908/2692/18 в сумі 5 261 148,83 грн; накладення арешту на все майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РІСТ", в тому числі на те, яке знаходиться в обороті та/або на його складах.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

У обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № ЦЗВ-03-08717-01 від 12.10.2017 в частині своєчасної поставки товару за рознарядками № ЦЗВ-20/4788 від 07.11.2017, № ЦЗВ-20/4852 від 08.11.2017, № ЦЗВ-20/5324 від 21.11.2017, № ЦЗВ-20/6429 від 30.12.2017, ЦЗВ-20/875 від 16.02.2017 у строк, визначений сторонами. За неналежне виконання умов договору позивачем нараховані відповідачу пеню в розмірі 1 686 348,00 грн та штраф у сумі 3 574 800,00 грн, які просить стягнути з відповідача. Також вважає заперечення відповідача на позов безпідставними, оскільки умовами договору чітко визначено строк поставки, а саме протягом 30-ти календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Вважає позов обґрунтованим, та просить задовольнити його у повному обсязі.

В судовому засіданні 07.10.2019 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові № ЦВЗ-20/4456 від 29.11.2018, заяві про збільшення позовних вимог б/н від 22.01.2019, відповіді на відзив б/н від 22.12.2018. Крім того, надав заяву № ЦЗВ-20/294069 від 30.09.2019 в якій просить суд стягнути в дохід державного бюджету штраф за зловживання процесуальними правами з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Ріст», Запорізька область, м. Вільнянськ.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву б/н від 28.12.2018, запереченнях відповідача на відповідь позивача б/н від 19.05.2019, поясненнях по суті б/н від03.09.2019 в обґрунтування зазначив, що в зв`язку з відсутністю підтвердження отримання відповідачем рознарядки відповідно до п. 5.2 договору відсутні підстави стверджувати, про виникнення строків поставки і наявність прострочення, також відповідач зазначив, що нарахування позивачем строку початку перебігу строку поставки товару слід обраховувати з дати, вказаній у рознарядці не відповідає п. 5.2 договору та закону. Також відповідач наполягав на тому, що йому одночасно встановлено 2 виду стягнення за одне і те саме правопорушення. Крім того, зазначив, що з рознарядок та листа, яким змінювалися умови рознарядок, вбачається що вони були підписані різними групами осіб (директором філії В.Б. Цвігуном та першим заступником директора філії Е.В. Пушкаренко; заступником директора філії Є.С. Нікітіним та в.о. заступника директора філії О.М. Онисимюком; заступниками директора філії Є.С . Нікітіним та А . С. Лапіним; в.о. директора філії Є. С. Нікітіним та заступником директора філії А .С. Лапіним). Якщо повноваження директора філії Цвігуна В.Б. зафіксовані у Положенні про філію, то повноваження інших осіб в Положенні відсутні. Також вони не зазначені у текстах вказаних рознарядок, таким чином, якщо б відповідач і отримав вказані рознарядки, вони б не мали для нього юридичної сили і не були обов`язковими для виконання у певні строки у зв`язку з відсутністю чіткої впевненості, підтвердженої належними доказами, що вказані особи мали повноваження на підписання рознарядок. Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а в разі задоволення позову зменшити розмір неустойки.

В судому засіданні 07.10.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено та підписано 15.10.2019.

Заслухавши доводи представників позивача, відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд установив наступне.

12.10.2017 Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Ріст» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки за № ЦЗВ-03-08717-01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів).

Розділом 5 договору сторони врегулювали умови та терміни постачання продукції. Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) - пункт призначення - згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010), п. 5.1. договору.

Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальнику (п. 5.2. договору).

На виконання умов договору замовником на адресу постачальника направлено рознарядки:

- № ЦЗВ-20/4788 від 07.11.2017 на загальну суму 2 688 000,00 грн;

- № ЦЗВ-20/4852 від 08.11.2017 на загальну суму 744 000,00 грн;

- № ЦЗВ-20/5324 від 21.11.2017 на загальну суму 17 160 000,00 грн (в додаток до рознарядки від 21.11.2017 № ЦЗВ-20/5324 надано лист від 20.12.2017 № ЦЗВ-20/6162 з відкоригованим графіком відвантаження продукції у грудні 2017 року - січні 2018 року);

- № ЦЗВ-20/6429 від 30.12.2017 на загальну суму 17 160 000,00 грн з посиланням на те, що реквізити кінцевих вантажоодержувачів буде повідомлено додатково (в додаток до рознарядки № ЦЗВ-20/6429 від 30.12.2017 надано лист від 14.03.2018 № ЦЗВ-20/1208 з повідомленням реквізитів кінцевих вантажоодержувачів);

- № ЦЗВ-20/875 від 16.02.2017 на загальну суму 6 864 000,00 грн з наданням дозволу на відвантаження продукції у лютому-березні 2018 року.

16.07.2018 на адресу відповідача надсилалась претензія з вимогою сплатити штрафні санкції за порушення строків постачання продукції, на підтвердження надсилання надано фіскальний чек від 17.07.2018 № 4528, опис вкладення відправлення УЕ 07790133 від 17.07.2018. Зазначена претензія залишена без реагування.

Посилаючись на несвоєчасність постачання продукції відповідачем на виконання умов договору поставки від 12.10.2017 № ЦЗВ-03-08717-01позивач просить стягнути суму штрафних санкцій в розмірі 5 261 148,83 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № ЦЗВ-03-08717-01 від 12.10.2017.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв`язку з тим, що відповідачем було порушено строк поставки продукції, а саме, порушено умови п. 5.2 договору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 1 686 348,83 грн (за період з 07.12.2017 по 26.12.2017 по рознарядці від 07.11.2017 № ЦЗВ-20/4788, за період з 08.12.2017 по 26.12.2017 по рознарядці від 08.11.2017 № ЦЗВ-20/4852, за період з 01.01.2018 по 20.02.2018 по рознарядці від 20.12.2017 № ЦЗВ-20/6162 (коригування до рознарядки від 21.11.2017 № ЦЗВ-20/5324), за період з 01.04.2018 по 11.06.2018 по рознарядці від 16.02.2018 № ЦЗВ-20/875, за період з 01.04.2018 по 30.08.2018 по рознарядці від 14.03.2018 № ЦЗВ-20/1208 (коригування до рознарядки від 30.12.2017 № ЦЗВ-20/6429).

Також просив стягнути штраф (15%) в розмірі 3 574 800,00 грн, який нарахований за порушення строків поставки продукції за договором.

Розрахунок суми штрафу за рознарядкою від 07.11.2017 № ЦЗВ-20/4788: 672 000,00 грн (вартість непоставленої в строк продукції понад 15 календарних днів) х 15% (штраф, передбачений п. 10.1 договору) = 100 800,00 грн.

Розрахунок суми штрафу за рознарядкою від 08.11.2017 № ЦЗВ-20/4852: 186 000,00 грн (вартість непоставленої в строк продукції понад 15 календарних днів х 15% (штраф, передбачений п. 10.1 договору) = 27 900,00 грн.

Розрахунок суми штрафу за рознарядкою від 20.12.2017 № ЦЗВ-20/6162: 4 290 000,00 грн (вартість непоставленої в строк продукції в грудні 2017 понад 15 календарних днів) х 15% (штраф, передбачений п. 10.1 договору) = 643 500,00 грн; 3 432 000,00 грн (вартість непоставленої в строк продукції в січні 2018 понад 15 календарних днів) х 15% (штраф, передбачений п. 10.1 договору) = 514 800,00 грн. Загальна сума штрафу за рознарядкою від 20.12.2017 № ЦЗВ-20/6162 = 1 386 900,00 грн.

Розрахунок суми штрафу за рознарядкою від 16.02.2018 № ЦЗВ-20/875: 1 716 000,00 грн (вартість непоставленої в строк продукції понад 15 календарних днів) х 15% (штраф, передбачений п. 10.1 договору) = 257 400,00 грн.

Розрахунок суми штрафу за рознарядкою від 16.02.2018 № ЦЗВ-20/1208: 12 012 000,00 грн (вартість непоставленої в строк продукції понад 15 календарних днів) х 15% (штраф, передбачений п. 10.1 договору) = 1 801 800,00 грн.

Відповідно до ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов`язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2. даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про наявність математичної помилки, щодо зазначення загальної суми пені за рознарядкою від 14.03.2018 № ЦЗВ-20/1208. Склавши показники пені за вказаний позивачем період, сума складає 1 337 250,00 грн, в той час як, позивачем заявлено 1 333 416,00 грн.

Крім того, за розрахунком пені за рознарядкою від 07.11.2017 № ЦЗВ-20/4788 позивачем нараховано пеню в розмірі 32 544,00 грн, тоді як заявлено до стягнення пеню за вказаною рознарядкою у сумі 32 544,83 грн.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 1 686 348,00 грн за загальний період з 07.12.2017 по 30.08.2018.

В частині стягнення 0,83 грн пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Перевіривши розрахунок штрафу суд вважає його вірними, а суму штрафу в розмірі 3 574 800,00 грн обґрунтованою.

Доводи та докази, що пред`явив позивач спростовують позицію відповідача, з огляду на те, що матеріали справи містять докази направлення поштою рознарядок, а саме: рознарядка від 07.11.2017 № ЦЗВ-20/4788 (фіскальний чек від 08.11.2017 № 3357, опис вкладення у цінний лист № 0304907059919, вручено 14.11.2017); рознарядка від 08.11.2017 № ЦЗВ-20/4852 (фіскальний чек від 10.11.2017 № 3541, опис вкладення у цінний лист № 0304907059889, вручено 15.11.2017); рознарядка від 21.11.2017 № ЦЗВ-20/5324 (фіскальний чек від 22.11.2017 № 4548, опис вкладення у цінний лист № 0304908204769, вручено 28.11.2017); коригувальна рознарядка від 20.12.2017 № ЦЗВ-20/6162 (фіскальний чек від 22.12.2017 № 7281, реєстр на відправлення простої кореспонденції); рознарядка від 30.12.2017 № ЦЗВ-20/6429 без зазначення кінцевих вантажоодержувачів (не враховувалась під час розрахунку штрафних санкцій); рознарядка від 16.02.2018 № ЦЗВ-20/875 (фіскальний чек від 21.02.2018 № 3365, опис вкладення у цінний лист № 0304906533129, вручено 27.02.2018); рознарядка від 14.03.2018 № ЦЗВ-20/1208 (фіскальний чек від 22.03.2018 № 5035, опис вкладення у цінний лист № 0304906535555, вручено 28.03.2018).

Перегляд в судовому засіданні 07.10.2019 на офіційному сайті Укрпошти можливості відстежити інформацію про вручення поштового відправлення за трек-номером та не виявлення такої інформації, не спростовує наявність доказів надсилання рознарядок на адресу відповідача, які надані позивачем до матеріалів справи.

Також, в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі та товарно-транспортні накладні, які свідчать про несвоєчасну поставку відповідачем продукції. Посилання відповідача на те, що строк на поставку продукції необхідно відраховувати з дати отримання рознарядки є необґрунтованим, оскільки така позиція суперечить умовам п. 5.2 договору. Посилання відповідача на те, що рознарядки не мають юридичної силу внаслідок їх дефектів є безпідставними, оскільки не позбавлений був можливості звернутися до позивача з проханням надати документи, що підтверджують повноваження посадових осіб, які підписали рознарядки. Крім того, відповідачем без заперечень та зауважень поставлено продукцію по даним рознарядкам.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідачем подано клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні приписи встановлені ст. 233 ГК України.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, що підлягає до стягнення, господарський суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Судом встановлено, що відповідачем взагалі не доведено суду належними засобами доказування підстав для можливості зменшення штрафних санкцій, винятковості даного випадку для зменшення суми штрафних санкцій, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, та інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення суми штрафних санкцій.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За викладених вище обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст" (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Софіївська, 5; ідентифікаційний код 25221038) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, вул. Тверська 5, м. Київ, 03150) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (проспект Повітрофлотський 11/15, м. київ, 03049, Україна, ідентифікаційний код ВСП 40081347) пеню за прострочення постачання товару в розмірі 1 686 348,00 грн (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч триста сорок вісім гривень 00 коп.), штраф у розмірі 3 574 800,00 грн (три мільйони п`ятсот сімдесят чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 78 917,22 грн (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімнадцять гривень 22 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 0,83 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 15 жовтня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов