Рішення № 84914815, 03.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/61/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2019 Справа № 908/1993/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» (71770, Запорізька обл., Токмацький р-н, с. Запоріжжя, вул. Центральна, б. 15)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14)

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача - Коваль М.О., адвокат, довіреність б/н від 09.07.2019;

від відповідача - Морозов В.С., адвокат, довіреність №5 від 01.01.2019.

СУТЬ СПОРУ:

06.08.2019 до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення попередньої оплати в сумі 932 123,71 грн, 3% річних у сумі 9 116,94 грн, інфляційні втрати у сумі 11 185,48 грн.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 06.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1993/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 07.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1993/19, присвоєно справі номер провадження 35/61/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.08.2019 об 11 год. 45 хв.

Ухвалою суду від 28.08.2019 підготовче засідання відкладено на 03.10.2019 об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 03.10.2019 за письмовою згодою представників сторін закрито підготовче провадження та суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором про постачання електричної енергії в розмірі 932 123,71 грн, а також в порядку ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 9 116,94 грн 3% річних та 11 185,48 грн інфляційних збитків.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2019 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

29.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує. Посилається на те, що:

- на сьогоднішній день ПАТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р ПАТ "Запоріжжяобленерго" включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності;

- згідно положень Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є електропостачальником, а є оператором системи розподілу електричної енергії, відповідно не може здійснювати діяльність з постачання електричної енергії;

- станом на сьогоднішній день внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами - юридичними та фізичними особами коштів в оплату за електроенергію у ПАТ "Запоріжжяобленерго" виникла кредиторська заборгованість;

- постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1833 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ "Запоріжжяобленерго", яка набрала чинності з 01.01.2019 встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електроенергії ПАТ "Запоріжжяобленерго", якою не передбачено такий напрямок використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам, а тому товариство вимушено відшуковувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат;

- вказує, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" неодноразово направляло до уповноваженого банку платіжні доручення з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства і є попередньою оплатою за електроенергію, однак ПАТ "Державний ощадний банк України" безпідставно повертає без виконання платіжні доручення товариства, які спрямовані на повернення коштів споживачами та досудове врегулювання спірної ситуації щодо повернення помилково сплачених коштів;

- в даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за оплачену, однак не спожиту електричну енергію, за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України;

- на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України, водночас умовами договору про постачання електричної енергії № 767 від 14.09.2017 розмір процентів за користування продавцем (постачальником) чужими грошовими коштами не встановлено;

- вважає, що позов в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 11185,48 грн. та процентів річних в розмірі 9116,94 грн. задоволенню не підлягає;

- вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. є завищеною, крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат.

29.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, в якій останній просить розстрочити виконання рішення в даній справі строком на 12 місяців з дня ухвалення такого рішення. Вказана заява мотивована відповідачем наступними обставинами:

- відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, та не має можливості виконати рішення суду в даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, значної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, а тому є об`єктивні підстави для розстрочки виконання рішення суду;

- у ПАТ "Запоріжжяобленерго" відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем;

- станом на 25.07.2019 у відповідача наявний податковий борг, який становить 965,8 млн. грн.;

- станом на 01.07.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності у розмірі 144,23 млн. грн.;

- відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки постановою від 22.09.2017 № 53254372 накладено арешт;

- станом на 01.07.2019 дебіторська заборгованість становить 1693,8 млн. грн. - споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019;

- станом на 30.06.2019 загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП "Енергоринок" становить 412,4 млн. грн.;

- у зв`язку з тяжким фінансовим станом споживачів-юридичних осіб ПАТ "Запоріжжяобленерго" змушене укладати договори про реструктуризацію заборгованості;

- критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження № 2852 від 17.05.2018;

- незастосування ч. 1 ст. 239 ГПК України щодо використання судом права надання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та наслідок загрози банкрутства у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України.

19.09.2019 на адресу суду від позивача надійшли відповідь на відзив та заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, в яких позивач зазначає наступне:

- посилання відповідача на те, що банк не виконує розпорядження відповідача щодо перерахунку коштів позивачеві не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути кошти позивачеві;

- правовий висновок щодо обов`язку сплатити відповідачем 3% річних та інфляційні втрати викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17;

- витрати на професійну правничу допомогу є спів розмірними із ціною позову і не перевищують 6% ціни позову;

- відповідачем не доведена наявність у нього виняткового випадку, тобто обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

В судому засіданні 03.10.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

14.09.2017 Відкритим акціонерним товариством «Запоріжяобленерго» - постачальник та ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький» - споживач укладено договір про постачання електричної енергії № 767.

Згідно з розділом 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до додатку №4 до договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками або платіжними вимогами-дорученнями, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 21 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду.

Згідно з п. 2.3.4. договору споживач зобов`язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 9.5 договір визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буду заявлено про припинення його дії.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату електроенергії, спожитої у 2018 році.

Позивачем зазначені рахунки оплачувалися своєчасно, про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, за період з 01.01.2019 по 03.05.2019 звірене сальдо на 01.01.2019 на користь позивача становить 932 123,71 грн.

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 "Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".

Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.

У зв`язку із цим, починаючи з 01.01.2019 оплату за спожиту електричну енергію позивач здійснює ТОВ "Запоріжжяелектропостачання".

На підставі заяви-приєднання від 04.12.2018 позивач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з 01.01.2019.

З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звертався до відповідача з листом №76/01 від 27.03.2019 та претензією №154/01від 17.07.2019 щодо повернення 932 123,71 грн переплати. Лист та претензія позивача залишені без відповіді та задоволення.

Залишок коштів за попередню плату за електроенергію відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як було наведено вище, відповідно до постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Тобто ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019 не є належним отримувачем грошових коштів, перерахованих ФОП Поповим В.А. в якості передоплати за спожиту електричну енергію.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, грошові кошти, які перераховані позивачем у якості попередньої оплати за електричну енергію ПАТ "Запоріжжяобленерго" не повернуто.

Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 932 123,71 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми зазначеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 116,94 грн 3% річних та 11 185,48 грн інфляційних втрат.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013).

Дослідивши виконані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість, відтак позовні вимоги в частині стягнення 9 116,94 грн 3% річних та 11 185,48 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Стосовно заяви відповідача про надання розстрочки, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з`ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів того, яким чином він, з огляду на відсутність грошових коштів на підприємстві та арешт рахунків, планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 12 місяців.

Також судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Крім того, суд звертає увагу, що сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено, що попередній розмір судових витрат складає сплачений судовий збір та також, у разі невизнання позову, позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 50000,00 грн.

Станом на день винесення судового рішення доказів понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем не надано, відтак питання про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 50000,00 грн судом не розглядалося.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» (71770, Запорізька обл., Токмацький р-н, с. Запоріжжя, вул. Центральна, б. 15, ідентифікаційний код юридичної особи 35622694) попередню оплату в сумі 932 123,71 грн (дев`ятсот тридцять дві тисячі сто двадцять три гривні), 3% річних в сумі 9 116,94 грн (дев`ять тисяч сто шістнадцять гривень 94 коп.), інфляційні втрати в сумі 11 185,48 (одинадцять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 48 коп.), витрати за сплати судового збору в сумі 14 286,39 грн (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 39 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя О.А. Топчій