Постанова № 8488758, 26.02.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

Справа № 2 а- 3531/09/1970

Ст. 2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2010 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Бліхара З.Й.;

представника відповідача Катюк У.Т.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Септіма»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2009 року № 0000122305/0/11021,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Септіма» (ділі по тексту ПП «Септіма» чи позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 17 лютого 2009 року №№ 0000122305/011021.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що проводив фінансово-господарські операції з ТОВ «Фармасвіт» на підставі договору від 1 березня 2008 року згідно якого ТОВ «Фармасвіт» продає і передає у власність ПП «Септіма» пиломатеріали та дубову заготовку. Оплату за одержані пиломатеріали ПП «Септіма» провело на розрахунковий рахунок ТОВ «Фармасвіт» в безготівковому порядку через установу банку. Відповідач стверджує, що всі одержані податкові накладні вони включили до бюджетного відшкодування, правильність та достовірність нарахування було перевірено працівниками податкової інспекції, про що було складено довідки від 1 липня 2008 року та від 1 вересня 2008 року. Посилаючись на п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач вважає, що правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були ним сплачені продавцю ТОВ «Фармасвіт».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що чинним податковим законодавством України не передбачено обовязок покупця контролювати дії контрагента (продавця) і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань, а тому вважає дії податкового органу стосовно повернення податку на додану вартість протиправними, а податкове повідомлення-рішення просить визнати нечинним.

Представник відповідача проти позову заперечила, мотиви виклала в поданому суду письмовому запереченні.

В своєму запереченні представник відповідача посилається на те, що при проведенні перевірки було встановлено, що згідно даних пошуково-довідкової системи TOB «Фармасвіт» було зареєстроване в ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва 01.02.2007р., та знято з обліку 30.09.2008р., в зв'язку з визнанням підприємства банкрутом.

Представник відповідача вважає, що оскільки TOB „Фармасвіт" ліквідовано, у березні-травні 2008р. не сплачувало відповідні суми ПДВ до бюджету, тобто надмірної сплати не відбулося, донарахувати йому ПДВ належне сплаті до бюджету неможливо, відповідно ПП „Септіма" не має права на бюджетне відшкодування даних сум податку та в зв'язку з цим податковий кредит ПП „Септіма" підлягає зменшенню на відповідні суми ПДВ, задекларовані до відшкодування.

На думку представника відповідача, суми податку на додану вартість, включені ПП «Септіма» до складу податкового кредиту, у відповідних звітних періодах не були включені TOB «Фармасвіт» до складу податкового зобов'язання, та в подальшому не були сплачені до бюджету, відповідно, дані суми підлягають виключенню з податкового кредиту підприємства.

З врахуванням цього представник відповідача вважає, що донарахування податковим органом ПП «Септіма» податку на додану вартість, відповідає вимогам чинного законодавства , а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджено ряд письмових доказів, які надані позивачем та відповідачем, а також здобуті з ініціативи суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ПП «Септіма» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 листопада 2008 року. Результати перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 12 лютого 2009 року № 1098/23-522/23591558.

Проведеною перевіркою, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, па 7.2 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", яке полягало в завищенні ПП «Септіма» податкового кредиту внаслідок не підтвердження податкових зобовязань у продавця товарів ТОВ Фармасвіт» і податкові накладні виписані всупереч чинного законодавства.

За результатами розгляду акта перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2009 року № 0000122305/0/11021 яким позивачу донараховано податок на податок на додану вартість на суму 183 020 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 91 510 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Септіма» проводило фінансово-господарські операції із TOB «Фармасвіт» на підставі договору №01/03 від 01.03.2008р., згідно якого TOB «Фармасвіт» зобов'язується продати і передати у власність ПП «Септіма» пиломатеріали та заготовку дубову на умовах Франко-склад за цінами згідно взаємної домовленості.

Товар поставлявся згідно накладних :№№ Ф-00000636 від 11.06.08; Ф-000001006 від 22.07.08.; Ф-00000897 від 14.07.08.; Ф-00000729 від 02.07.08; Ф-00000637 від 23.06.08.; Ф-00000199 від 07.05.08.; Ф-00000393 від 14.05.08.; Ф-00000394 від 23.05.08.; Ф-00000037 від 08.04..08.; Ф-00000097 від 16.04.08.; Ф-00000172 від 22.04.08.; Ф-00000181 від 23.04.08.; Ф-00000002 від 13.03.08.; Ф-00000021 від 20.03.08.; Ф-0000096 від 31.03.08 та податкових накладних №№1338 від 22.07.08.Ц161 від 14.07.08.; 983 від 02.07.08; 885 від 23.06.08.; 884 від 11.06.08; 560 від 23.05.08.; 558 від 14.05.08.; 341 від 07.05.08.; 199 від 23.04.08.; 190 від 22.04.08.; 103 від 16.04.08.; 45 від 08.04..08.; 102 від 31.03.08.; 29 від 20.03.08.; 2 від 13.03.08. Даний товар ПП „Септіма" оприбутковувався по мірі надходження та обліковувався.

На всі поставки було виписано 15 податкових накладних, які були оформленні відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Оплату за одержані пиломатеріали ПП «Септіма» провело на розрахунковий рахунок ТОВ «Фармасвіт» в безготівковому порядку через установу банку, що підверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Таким чином, судом встановлено, що всі зобовязання за вищевказаним договором позивачем виконані належним чином, тобто одержаний від контрагента товар був оплачений. Не ставить під сумнів реальність виконання зобовязань між ПП «Септіма» та ТОВ «Фармасвіт» і податковий орган.

Одержані від ТОВ «Фармасвіт» податкові накладні позивач включив до бюджетного відшкодування. Правильність та достовірність нарахування було перевірено Тернопільською ОДПІ, про що складено довідки від 1 липня 2008 року та від 1 вересня 2008 року.

Проте, як видно з акту перевірки від 12 лютого 2009 року (стор.10) позиція податкового органу щодо правильності формування податкового кредиту позивачем різко змінилася у звязку з тим, що ТОВ «Фармасвіт» знято з обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва 30 вересня 2008 року у звязку з визнанням банкрутом. У звязку з цим податковий орган прийшов до висновку про те, що оскільки TOB „Фармасвіт" ліквідовано, у березні-травні 2008р. не сплачувало відповідні суми ПДВ до бюджету, тобто надмірної сплати не відбулося, донарахувати йому ПДВ належне сплаті до бюджету неможливо, відповідно ПП „Септіма" не має права на бюджетне відшкодування даних сум податку та в зв'язку з цим податковий кредит ПП „Септіма" підлягає зменшенню на відповідні суми ПДВ, задекларовані до відшкодування.

Суд вважає, що така позиція податкового органу суперечить вимогам податкового законодавства, а тому категорично з нею не погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997 р. визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР на момент вчинення зазначеного вище правочину, ТОВ «Фармасвіт» було зареєстроване в установленому Законом про ПДВ порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку.

Тобто, згідно п.п.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ , ТОВ «Фармасвіт», як продавець товару, видало податкові накладні позивачу, що стало підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для включення позивачем сум до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціми (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.4.5)». Тобто вказана норма Закону про ПДВ чітко встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, робіт (послуг) таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість.

Отримавши поставлений товар (пиломатеріали та дубову заготовку), позивач сплатив ТОВ «Фармасвіт» у вартості оплаченого товару суму ПДВ (20%), яку ТОВ «Фармасвіт» повинне було перерахувати до державного бюджету. Проте, як вбачається з матеріалів справи дане товариство цього не зробило.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що в звязку з тим, що ТОВ «Фармасвіт», не виконало свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Проте, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку - ПП «Септіма» права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що воно прийняті в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Приходячи до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкове повідомлення-рішення, то суд вважає, що в даному випадку можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 17 лютого 2009 року №0000122305/0/11021.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 9 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 2, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 17 лютого 2009 року №0000122305/011021.

Повернути з Державного бюджету України в користь приватного підприємства «Септіма» 3 гривні 40 копійок судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 3 березня 2010 року.

Головуючий суддя: А.В.Осташ

копія вірна:

суддя А.В.Осташ