Рішення № 84885895, 08.10.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1874/16-ц

Провадження № 2/459/54/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.,

з участю: секретаря судового засідання Сиванич У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року представник позивача звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі ПАТ«Універсал Банк») заборгованість за кредитним договором в сумі 24 840,00 доларів США, з яких: 21 601,80 доларів США дострокове стягнення кредиту, 3 238,20 доларів США прострочена заборгованість по кредиту. Вимоги обгрунтовані тим, що 03.10.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк»,та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 079-2008-2868, за умовами якого остання отримала грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,45% річних. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася здійснювати погашення суми кредиту шляхом сплати щомісячних платежів, визначених умовами договору. В подальшому, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено ряд додаткових угод, якими погоджено зміни до кредитного договору. Також, 03.10.2008 року, 22.10.2010 року, 17.01.2014 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки, відповідно до умов яких останій зобов`язався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

Вказує, що у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 17.05.2016 року заборгованість по кредитному договору становить 54 790,28 доларів США. Дана сума охоплює прострочену заборгованість по кредиту – 3 238,20 доларів США; суму дострокового стягнення кредиту – 41 358,86 доларів США; відсотки – 9 726,20 доларів США; підвищені відсотки – 467,02 доларів США. Однак, банк просить стягнути лише заборгованість 24 840,00 доларів США, що складається з: 21 601,80 доларів США дострокове стягнення кредиту, 3 238,20 доларів США прострочена заборгованість по кредиту.

Ухвалою від 06.07.2016 року суддею Рудаковим Д.І. відкрито провадження по справі.

Справа призначалася до розгляду на 25.07.2016 року, однак через неявку відповідачів та за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено.

У зв`язку із черговою неявкою відповідачів, 12.08.2016 року по справі ухвалено заочне рішення.

17.11.2017 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про скасування заочного рішення суду від 12.08.2016 року, яка задоволено судом 13.12.2017 року.

Справа призначалася до розгляду на 22.12.2017 року, проте не розглядалася через зайнятість судді у іншому провадженні.

У судовому засіданні 05.02.2018 р. головуючим суддею визнана явка представника позивача обв`язкою, у зв`язку із чим розгляд справи відкладено для виклику останнього.

По причині неявки у судове засідання представника позивача розгляд справи було відкладено 06.03.2018 року.

Ухвалою судового засідання від 29.03.2018 р. по справі призначено судово-економічну експертизу.

20.08.2018 р. через канцелярію суду надійшли матеріали цивільної справи ( вх.№12860/18 від 20.08.2018 р.) № 459/1874/16-ц, із відміткою про повернення без виконання ухвали суду від 29.03.2018 р. через не оплату вартості експертизи.

Судовий розгляд справи 19.10.2018 р. відкладено у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи відомостей про те, що відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

13.11.2018 року у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді, у провадженні якого перебувала справі, шляхом повторного автоматизованого розподілу дана справа була передана судді Новосаду М.Д.

Справа призначалася до розгляду на 12.04.2019 р., однак розгляд справи відкладено на 24.09.2019 року через неявку учасників судового процесу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, у якій вказав, що позовні вимоги підтримує, просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі та їх представник повторно в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, виклики здійснювалися шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідачів судових повісток.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За вищевикладених обставин суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, вважає за можливе ухвалити рішення.

Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та відповідно до ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розгляд справи призначався на 12.03.2019 року, повне судове рішення в порядку ч.6 ст.259 ЦПК України складено 15.03.2019 року.

Розглянувши заяви, оцінивши докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_1 03.10.2008 року уклали кредитний договір № 079-2008-2868, відповідно до умов якого банк надав останній кредит в сумі 50 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,45% річних, в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.13-20).

У п.1.2 цього договору сторони узгодили, що строк кредитування за цим договором становить період: з дати надання кредитором кредиту позичальнику по 01.10.2025 року.

В подальшому, 01.05.2009 року, 28.05.2009 року, 01.10.2010 року, 22.10.2010 року, 17.01.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору № 079-2008-2868 від 03.10.2008 року, якими погоджено зміни до кредитного договору в тому числі і щодо відсоткової ставки за користування кредитом (а.с.24-77).

З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.10.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №079-2008-2868-Р, відповідно якого останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 079-2008-2868 від 03.10.2008 року.

Згідно п.п. 1.4 даного договору поруки №079-2008-2868-Р, відповідальність поручителя і боржника є солідарною. У випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом з повідомленням про його вручення) (п.2.2) (а.с.78-80).

28.05.2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору поруки №079-2008-2868-Р, згідно якої поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з основного договору, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.81-82).

Встановлено, що 22.10.2010 р. та 17.01.2014 р. між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договори поруки №079-2008-2868-Р, відповідно яких останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 079-2008-2868 від 03.10.2008 року.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 50000 доларів США, що підтверджується копією виписки по рахунку від 03.10.2008 року (а.с.110).

Також встанолено, що відповідач ОСОБА_1 користувалась вищезазначеним кредитом, наданим банком, але належним чином не виконувала своїх зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувала нараховані їй платежі, передбачені договором внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 17.05.2016 року становить 54 790,28 доларів США і складається із: простроченої заборгованості по кредиту – 3 238,20 доларів США; сумт дострокового стягнення кредиту – 41 358,86 доларів США; відсотків – 9 726,20 доларів США; підвищених відсотків – 467,02 доларів США (а.с.6-9).

Водночас із змісту позовних вимог видно, що представник позивача просить стягнути лише заборгованість в розмірі 24 840,00 доларів США, що складається з: 21 601,80 доларів США - дострокове стягнення кредиту, 3 238,20 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту.

17.03.2016 року на адресу відповідача ОСОБА_2 банком було надіслано вимогу про те, що ОСОБА_1 не сплачує заборгованість по кредиту та нарахованих по ньому процентах, чим порушує прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором, на підставі чого банк вимагає сплатити протягом десяти днів заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань. Зазначене підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та копією вимоги від 16.03.2016 р. (а.с.111-112).

Із зазначеної копії повідомлення про вручення поштового відправлення видно, що поштова кореспонденція адресована ПАТ «Універсал Банк» Маслакову Я ОСОБА_3 отримана останнім 23.03.2016 року.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Як передбачено статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової вимоги.

Згідно із статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша і третя статті 533 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.12 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і Кримінальних справ від 30 березня 2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Враховуючи те, що сторони не заперечували надання банком кредиту в іноземній валюті, в спростування розміру заборгованості за кредитним договором відповідачами та їх представником інших належних та допустимих доказів не надано, то правомірною є вимога кредитора про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 24 840,00 доларів США.

Щодо вимоги про солідарне стягнення кредитної заборгованості з поручителя суд виходить з наступного.

У заяві про перегляд заочного рішення суду позичальник посилається на те, що оскільки у договорі поруки строк дії поруки не встановлено, вимог до поручителя банк у встановлений шестимісячний термін від дня настання строку основного зобов`язання не пред`явив, то порука в силу приписів ч.4 ст.559 ЦПК України є припиненою.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми права, що регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 4.2 договору поруки від 03.10.2009 року сторони правочину зазначили, що порука припиняється із припиненням усіх зобов`язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою.

В той же час, із договору поруки, укладеного між сторонами 17.01.2014 року, вбачається, що порядок припинення дії поруки було змінено, а саме: порука припиняється якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання боржником основного зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя (п.4.2) (а.с.93).

Верховний Суд України у постановах від 17 вересня 2014 року в справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1451цс16, та Верховний Суд у постанові від 21березня 2018 року №2-1283/11 звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя. Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора та суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не має права.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставними твердження відповідача про припинення поруки у зв`язку із спливом шестимісячного строку її дії, оскільки термін виконання зобов`язання згідно п.4.2 договору поруки від 17.01.2014 р. не сплив.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що з позичальника та поручителя (солідарно з позичальником) підлягають стягненню 24 840,00 доларів США, що складається з: 21 601,80 доларів США дострокове стягнення кредиту; 3 238,20 доларів США прострочена заборгованість по кредиту.

Враховуючи задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути по 4 888,51 грн. судового збору з кожного (9 777,02 грн. : 2 = 4 888,51 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352 МФО 322001, р/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 079-2008-2868 від 03.10.2008 року у сумі 24 840 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок) доларів США 00 центи, з яких:з: 21 601,80 доларів США дострокове стягнення кредиту; 3 238,20 доларів США прострочена заборгованість по кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) як солідарного ОСОБА_1 боржника, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352 МФО 322001, р/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 079-2008-2868 від 03.10.2008 року у сумі 24 840 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок) доларів США 00 центи, з яких:з: 21 601,80 доларів США дострокове стягнення кредиту; 3 238,20 доларів США прострочена заборгованість по кредиту.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 08.10.2019 року.

Суддя: М. Д. Новосад