Рішення № 8487097, 26.02.2010, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2010 року № 2-103/10

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Тихої І.М.

при секретарі: Жулківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” про стягнення грошових коштів за контрактом та моральної шкоди та зустрічним позовом Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” до ОСОБА_1 про визнання контракту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПВНП “Інститут економіки та підприємництва” про стягнення грошових коштів за контрактом та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 1.09.2004 року між ним та відповідачем було укладено контракт, згідно з п. 6.7 якого у випадку його розірвання з ініціативи навчального закладу, він отримує одноразове заохочення в розмірі 50 посадових окладів, що становить 135000 грн.(2700 грн. * 50 ). Крім того, за 18 місяців роботи в Інституті, в порушення вимог ст.23 ЗУ “Про наукову і науково-технічну діяльність”, ст. 57 ЗУ “Про вищу освіту”, ст.ст.57, 58 ЗУ “Про освіту” йому не виплачувалась щомісячна надбавка у розмірі 33 відсотків до посадового окладу за вчене звання професора у розмірі 16038 грн.( 2700 грн. пос. оклад * 30 %=891 грн.*18 міс.) та 25 відсотків надбаки до посадового окладу за науковий ступінь доктора економічних наук, яка становить 12150 грн.( 2700 пос. оклад * 25% = 675 грн.* 18 міс.), які він просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

В суді позивач та його представники остаточно уточнили позовні вимоги та попросили суд стягнути з ПВНП “Інститут економіки та підприємництва” передбаченого умовами контракту 135000 грн. одноразового заохочення при звільненні з роботи з ініціативи власника та 407740 грн., що еквівалентно 37000 Євро згідно офіційного курсу НБУ гривні до Євро станом на день уточнення, вартості ненаданого за контрактом житла у відповідності до п.5.8 Контракту, а також 20000 грн. моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, погіршенні стану здоров”я, які він зазнав у зв”язку з незаконним звільненням з роботи та переслідуваннями керівництвом навчального закладу, викликаних тим, що він відмовився брати участь у фальсифікації документів, які стосувались Вченої ради та інші утиски.

В свою чергу ПВНП “Інститут економіки та підприємництва” звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання контракту недійсним, посилаючись на те, що при його укладенні не було дотримано визначених законом істотних умов, зокрема, щодо оплати праці. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 працював у ПВНП “Інститут економіки та підприємництва” не за контрактом, а за безстроковим трудовим договором, що підтверджується наказом про прийняття його на роботу та звільнення, записами у трудовій книжці, довідками про отримані ним доходи з детальною роздруківкою виплачених сум, які нараховувались у відповідності до вимог постанови КМУ № 134 від 7.02.2001 року “Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” та відповідних наказів Міністерства освіти та науки України від 29.03.2001 р. № 161 із змінами внесеними наказами МОН України від 30.05.2003 року № 338, від 26.02.2004 року № 160, від 08.09.2004 року № 712, штатним розкладом навчального закладу, затвердженого ректором ОСОБА_2 , з якого вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_1 до 10.09.2004 року складав 860 грн. в місяць, а в подальшому 862 грн., розпорядженням ректора № 2 від 17.10.2003 року про визначення розміру заробітної плати ОСОБА_3 з врахуванням наступних доплат до посадового окладу: 25 відсотків надбавки за вчений ступінь, 33 відсотків за вчене звання, 30 відсотків за науково-педагогічний стаж, 25 відсотків щомісячної премії, 50 відсотків за складність, напруженість у роботі, 50 відсотків за виконання особливо важливої роботи та 30 відсотків за завідування кафедрою. Відсутність наказу про звільнення за контрактом у трудовій книжці позивача та наказу про прийняття на роботу за контрактом у журналі реєстрації контрактів навчального закладу, на думку відповідача, також свідчить про те, що останній, хоча і був підписаний сторонами, проте не був спрямований на настання реальних наслідків. Крім того, вважає, що контракт укладений без вільного волевиявлення з боку керівника ОСОБА_2, яка підписала його під тиском ОСОБА_1 Просить застосувати до правовідносин з приводу невиконання п.5.8 контракту щодо придбання ОСОБА_3 трикімнатної квартири трьохрічний строк позовниої давності, визначений ст. 256,257 ЦК України, оскільки житло Інститут повинен був придбати до 1.10.2005 року, а тому 6.10.2008 року минув строк позовної давності та щодо позовних вимог про виплату одноразового заохочення при звільннені з ініціативи власника - 3-х місячний строк встановлений ст.233 КЗпП України.для звернення до суду.

В суді позивач та його представники повністю підтримали уточнені позовні вимоги та попросили їх задовольнити з викладених у заяві мотивів. Проти задоволення зустрічного позову заперечили та пояснили, що контракт укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, підписаний сторонами, у ньому зазначені істотні умови про місце роботи, трудову функцію, строки роботи, оплати праці, охорону праці, ОСОБА_1 отримував заробітну плату, у розмірі, визначеному контрактом. Вважають, що мотиви, з яких представники відповідача просять визнати контракт недійсним є надуманими та наводяться представниками другої сторони для того, щоб уникнути грошових виплат, передбачених п.5.8 та п.6.7. Крім того, зазначили, що строк для звернення з позовом до суду за захистом своїх прав ОСОБА_1 не пропущено, оскільки у відповідності до вимог ст.238 КЗпП України у питаннях про грошові вимоги при розгляді трудових спорів суд не обмежений будь-яким строком.

Представники ПВНП “Інститут економіки та підприємництва” проти позову про стягнення грошових сум за контрактом та моральної шкоди заперечили повністю та пояснили, що вважають контракт недійсним, оскільки у момент його укладення у відповідності до вимог ч.3 та 5 ст.203 ЦК України не було вільного волевиявлення ректора Інституту, оскільки ОСОБА_1 чинив на нього морально-психологічний тиск та він не був спрямований на настання реальних наслідків, оскільки фактично трудові відносини за ним не виникли, що підтверджується відсутністю наказів про звільнення ОСОБА_1 з роботи за безстроковим трудовим договором та прийняття за контрактом, відсутність його реєстрації в журналі обліку контрактів Інстутиту та особовій справі позивача, виплатою заробітної плати та всіх грошових розрахунків при звільненні за безстроковим трудовим договором, а тому просять суд відмовити у позові ОСОБА_1 до ПВНП “Інститут економіки та підприємництва” про стягнення грошових сум та моральної шкоди та задовольнити вимоги про визнання контракту недійсним.

Судом встановлено наступні факти:

1.09.2004 року між ОСОБА_1 та ТзОВ ”Інсчтитут економіки та підприємтницьва”( правонаступинком якого якого є ПВНЗ “Інститут економіки та підприємництва”) укладено контракт з науково-педагогічним працівником терміном дії до 5.11.2008 року

За умовами якого ОСОБА_1 був призначений на посаду проректора з наукової роботи та за сумісництвом завідувача кафедри інтелектуальної власності та інформаційних технологій Інститутут екноміки та підприємтництва.

Даний контракт укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та у ньому визначені необхідні умови, які стосуються місця роботи та строку роботи( вступна частина), трудових функцій працівника( розділ 3), оплати праці (розлід4). Так, пунктом 4.1 Контракту визначено, що посадовий оклад ОСОБА_1 становив 2700 грн. та пунктом 4.7 передбачено виплату щомісчної надбавки у розмірір 30 відсотків посадового окладу за стаж науково-педагогічної роботи.

Відповідно до п.6.7. розділу 6 (Зміни та розірвання) Контракту встановлено, що у будь-якому випадку розірвання контракту з ініціативи навчального закладу , вищий навчальний заклад виплачує ОСОБА_1 одноразове заохочення у розмрі п”ятидесяти окладів.

Наказом ректора ПВНЗ “Інститут економіки та підприємництва” № 06-К від 27.02.2006 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підтаві п. 1 ст.40 КЗпП України у зв”язку із скороченням посади проректора з наукової роботи, професора, завідувача кафедри інтелектуальної власності та інформаційних технологій, пов”язаним із змінами в організації виробництва і праці, відмовою від переведення на іншу роботу, про що зроблено запис в трудовій книжці працівника.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з роботи з ініціативи навчального закладу, а тому має право на виплату 135000 грн.(2700 грн.*50) одноразового заохочення при звільненні, визначеного п.6.7 Контракту.

Згідно з п.5.8 Контракту навчальний заклад взяв на себе зобов”язання забезпечитти ОСОБА_1 житлом: шляхом придбання йому квартири (другий або третій поверх) загальною площею 100-110 кв.м., з гаражем, або фінанасування будівництва власного будинку, протягом 23 місяців з дня працевлаштування з 5.11.2003 року в даний вищий навчальний заклад. Вартість вказаної квартири або фінансування будівництва власного будинку становить суму в національній валюті (гривнях) еквівалентну тридцяти семи тисячам Євро. Фінансування повинно було здійснюватись наступним чином: 60 відсотків вказаної суми протягом 2004 року; 40 відсотків до 1.10.2005 року.

Враховуючи те, що сторони контракту дійшли взаємної згоди щодо придбання або фінансування навчальним закладом житла працівнику, суд вважає підставними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати йому грошової компенсації вартості ненаданого житла у розмірі 398775,30 грн., що еквівалентно 37000 Євро згідно офіційного курсу НБУ гривні до Євро станом на 26.02.2010 року (100 Євро - 1077,7711 грн.).

У задоволенні клопотання представників ІЕІП щодо пропуску ОСОБА_1 строку для звернення з позовом до суду за захистом порушених прав слід відмовити, оскільки у даному випадку має місце порушення відповідачем трудових прав позивача з приводу задоволення грошових вимог, а тому слід керуватись ст.238 КЗпП України, у відповідності до вимог якої при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає трудовий спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Оцінюючи аргументи представників навчального закладу з приводу визнання недійсним контракту з мотивів недотримання вимог п.3 та 5 ст.203 ЦК України при його укладенні, зокрема, відсутності: вільного волевиявлення власника через морально-психологічний тиск з боку ОСОБА_3 та спрямованості на настання реальних наслідків через фактичне перебування сторін у безстрокових трудових відносинах, суд виходив з наступного:

Представлені ІЕІП довідки з детальною роздруківкою щомісячних виплат позивачу відрізняються за один і той же період, зокрема, в довідці за підписом ректора та головного бухгалтера від 10.02.2010 року зазначено, що у вересні 2004 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 3510 грн, а у довідці від 12.06.2009 року за підписом тих же осіб вказано, що у вересні 2004 року заробіток ОСОБА_1 становив 3506,36 грн. Крім того, ці довідки не підкріплені жодними фінансово - бухгалтерськими документами з підписом позивача про отримання коштів.

Відсутність у відповідності до ч.2 ст.24 КЗпП України наказу або розпорядження власника про зарахування працівника роботу за контрактом не означає, що між сторонами мали місце безстрокові трудові відносини, оскільки ОСОБА_1 ще з 3.11.2003 року працював у Інституті та з 1.09.2004 року після укладення контракту був допущений до роботи. Крім того, видача відповідного розпорядження відноситься до компететнції власника, а не працівника. Те ж саме стосується відсутності запису у трудовій книжці ОСОБА_1 при прийняття на роботу за контрактом, реєстрації контракту у Журналі реєстрації контрактів навчального закладу та особовій справі позивача. З приводу відсутності у трудовій книжці позивача-відповідача запису про звільнення його за контрактом, слід зазначити, що дана вимога розповсюджується лише на випадки звільнення працівника за додатковими підставами, передбаченими контраком та не стосується звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України.

Доводи представників відповідача-позивача щодо ненаведення у контракті всіх істотних умов, передачених законом для його укладення повністю спростовані у дослідженими у судовому засіданні доказами, а скріплення печаткою на кожної сторінки контракту не передбачено у Положенні про порядок укладання контрактів при прийнятті ( найманні) на роботу працівників , затвердженому постановою КМУ № 170 від 19.03.1994 року.

На підтвердження аргументів щодо відсутності вільного волевиявлення ректора Інституту на підписання контракту представники навчального закладу не представили суду жодних доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” про стягнення грошових коштів за контрактом та моральної шкоди слід задовольнити частково, визначивши стягнення з Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” на користь ОСОБА_1 135000 грн. одноразового заохочення при звільненні та 398775,30 грн.- грошової компенсації за ненадане житло. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Інституту 20000 грн. моральної шкоди слід відмовити, оскільки в якості підстав для її стягнення позивач наводить факт незаконного звільнення його з роботи та переслідування з боку керівництва навчального закладу, що не було предметом судового слідства. Будь-яких доказів того, що невиплата спірних коштів призвела до моральних переживань та погіршення стану здоров”я позивача у судовому засіданні здобуто не було.

В задоволенні зустрічного позову Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” до ОСОБА_1 про визнання контракту недійсним слід відмовити, оскільки наведені відповідачам-позивачем обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Також слід стягнути з Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” в дохід держави 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно- техічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 21, 23, 24, 233, 238 КЗпП України, ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.203,215 ЦК України, Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті ( найманні) на роботу працівників , затвердженим постановою КМУ № 170 від 19.03.1994 року,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” про стягнення грошових коштів за контрактом та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” на користь ОСОБА_1 135000 грн. одноразового заохочення при звільненні та 398775,30 грн., що еквівалентно 37000 Євро згідно офіційного курсу НБУ гривні до Євро станом на 26.02.2010 року (100 Євро - 1077,7711 грн.) вартості ненаданого житла .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” до ОСОБА_1 про визнання контракту недійсним відмовити.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу “Інститут економіки та підприємництва” 1700 грн. судового збору в дохід держави та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на рахунок одержувача платежу УДК у м.Тернополі 22050000, р/р 31214259700002, код банку 23588119, МФО 838012: р/р 31214259700002, код банку 23588119, МФО 838012.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

головуюча-підпис

копія вірна:

Рішення не вступило в законну силу:

Суддя Тиха І.М.