Рішення № 84847308, 30.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 справа № 914/873/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Волоцюги М.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» м. Львів

до відповідача-1: фізичної особи-підприємця Мігей Сергія Олександровича, м. Львів

до відповідача-2: Мігей Сергія Олександровича , м. Львів

до відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Львів

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно

за участю представників:

від позивача: Вертас М.М. - представник;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

Обставини розгляду справи.

07.05.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» м. Львів до фізичної особи-підприємця Мігей Сергія Олександровича, м. Львів, Мігей Сергія Олександровича , м. Львів та ОСОБА_2 , м. Львів про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно.

Ухвалою від 11.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.06.2019.

Ухвалою від 03.06.2019 суд відклав підготовче засідання на 20.06.2019.

12.06.2019 через канцелярію суду від ФО-П Мігей С.О. надійшов відзив на позовну заяву (вх. №24611/19 від 12.06.2019).

20.06.2019 через канцелярію суду від ФО-П Мігей С .О. надійшли клопотання про призначення судової економічної експертизи (вх. №1673/19 від 20.06.2019), клопотання про витребування оригіналів письмових документів (вх. №25631/19 від 20.06.2019).

Ухвалою від 20.06.2019 суд відклав підготовче засідання на 01.07.2019. Ухвалою від 20.06.2019 суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 01.07.2019 суд відклав підготовче засідання на 11.07.2019.

Ухвалою від 11.07.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відклав на 19.08.2019.

12.07.2019 через канцелярію суду від ФО-П Мігей С . О. надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів (вх. №1911/19 від 12.07.2019).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 19.08.2019 залишив без розгляду заяву відповідача-1 про призначення судової експертизи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2019.

09.09.2019 через канцелярію суду від Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» надійшла відповідь на відзив (вх. №36893/19 від 09.09.2019).

Ухвалою від 09.09.2019 суд відклав розгляд справи на 18.09.2019.

Ухвалою від 18.09.2019 суд відклав розгляд справи на 30.09.2019.

Сторонам роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та ФО-П Мігей С. О . було укладено генеральний договір, в рамках якого було укладено додатковий договір про надання кредиту. На виконання умов додаткового договору ФО-П Мігей С.О. було надано у користування грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн. ФО-П Мігей С. О. зобов`язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов`язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. Однак, ФО-П Мігей С.О. свої зобов`язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту у визначений договором строк виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 694 642,21 грн по кредиту, 30 487,39 грн по сплаті процентів, 1 375,00 грн заборгованості зі сплати комісій. У зв`язку з порушенням строків повернення кредиту, сплати процентів та комісій позивачем нараховано 4 445,63 грн пені. Крім цього, між позивачем та Мігей Сергієм Олександровичем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого Мігей Сергій Олександрович передав в іпотеку позивачу для забезпечення зобов`язань ФО-П Мігей С.О. по кредитному договору житловий будинок та земельну ділянку. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання ФО-П Мігей С.О. умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, у відповідності до якого ОСОБА_2 відповідає перед позивачем за невиконання ФО-П Мігей С.О. зобов`язань за генеральним договором в повному обсязі. У зв`язку з цим, представник позивача просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 730 950,23 грн, звернувши стягнення на передані в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях, зокрема, зазначив, що розрахунок позовних вимог позивача ґрунтується виключно на його припущеннях, що викладений у розрахунку, а тому не може достовірно відображати фактичний розмір заборгованості боржника. Також позивачем було надіслано позичальнику вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості за кредитним договором, з огляду на що позивач не мав права після 10.03.2019 нараховувати та стягувати проценти. Меморіальний ордер, який долучений позивачем на підтвердження факту надання кредитних коштів, оформлений неналежним чином, оскільки не підписаний двома відповідальними працівниками банку, а сам ордер не підтверджує факт надання позивачем коштів позичальнику. Водночас, ФО-П Мігей С.О. у відповідності до умов додаткового договору не вчиняв жодних дій щодо здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

05.10.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів», правонаступником якого є Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (банк) та фізичною особою-підприємцем Мігей Сергієм Олександровичем (позичальник) було укладено генеральний договір №48/В/2017.

Відповідно до п. 1.1. генерального договору банк зобов`язувався встановити позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування), в межах якого надавати йому кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії (надалі разом іменуються - кредити) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов`язувався виконувати свої обов`язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісій за користування ними, а також інших платежів, передбачених цим договором та додатковими договорами до нього

Конкретні умови кредитування, зокрема: тип кредиту, сума, валюта, процентна ставка, комісія, порядок видачі кредиту, строк повернення, цільове призначення кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. генерального договору).

Згідно п. 2.1. генерального договору банк здійснює кредитування за цим договором на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості та валюта кредитування - 10 000 000 грн; строк дії включно до 04.10.2027.

05.10.2017 між банком та позичальником було укладено додатковий договір №48/В/2017-1 про надання кредиту до генерального договору №48/В/2017 від 05.10.2017 (далі - додатковий договір).

Згідно додаткового договору банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим додатковим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до п. 2.1. додаткового договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:

- розмір кредиту - 1 000 000,00 грн;

- процентна ставка - 23% річних;

- дата повернення кредиту - 04.10.2020;

- порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок позичальника;

- графік повернення кредиту - згідно графіку погашення кредиту від 05.10.2017 до додаткового договору №48/В/2017-1 від 05.10.2017.

На виконання умов додаткового договору банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку та меморіальним ордером №98928 від 06.10.2017.

Відповідно до п. 3.1.3. додаткового договору позичальник сплачує банку комісію за управління кредитом у розмірі 275 грн, яка сплачується щомісячно на протязі терміну кредитування.

Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (п. 3.4. додаткового договору).

Згідно п. 2.8. додаткового договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у разі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Проте, в порушення умов генерального та додаткового договорів позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання за вказаними договорами, в зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість, яка становить 694 642,21 грн заборгованості по кредиту, 30 487,39 грн заборгованості по сплаті процентів, 1 375,00 грн заборгованості зі сплати комісії.

Відповідно до п. 6.1. додаткового договору за невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим додатковим договором) банк вправі вимагати в позичальника сплату пені за зобов`язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за додатковим договором позивач нарахував позичальнику 4 445,63 грн пені.

05.10.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів», правонаступником якого є Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (іпотекодержатель) та Мігей Сергієм Олександровичем (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим номером 3460 (далі - договір іпотеки).

Згідно п. 1.1. договору іпотеки іпотекою за даним договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя (позивача), що випливають з умов генерального договору №48/В/2017 від 05.10.2017 та додаткових договорів до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між іпотекодержателем та ФО-П Мігей Сергієм Олександровичем , відповідно до якого іпотекодержатель встановив позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування) у сумі 10 000 000,00 грн на строк до 04.10.2017, в межах якого іпотекодержатель зобов`язується надавати позичальнику кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії у розмірі та на умовах, обумовлених договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов`язується виконувати свої обов`язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісій за користування ними, а також інших платежів, передбачених генеральним договором та додатковими договорами до нього (далі - основне зобов`язання).

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем, викладених у основному зобов`язанні, передає в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа 276,6 кв.м, житлова площа - 105,0 кв.м, складається з п`яти житлових кімнат та кухні, до житлового будинку, позначеного «А-1» відноситься: огорожа позначена №1, замощення позначене літ. «І», гараж позначений літ. «Б».

- земельна ділянка площею 0,0756 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 4610136800:01:006:0012, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно п. 3.1.4. договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем та/або позичальником зобов`язань за цим та/або генеральним договором, достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Пунктом 5.1. договору іпотеки передбачено, що у разі порушення позичальником зобов`язань за основним зобов`язанням та/або іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.2. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо у момент настання строку виконання позичальником хоча б однієї з умов основного зобов`язання, вона не буде виконана, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений основним зобов`язанням строк суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені основним зобов`язанням строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені основним зобов`язанням строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

05.02.2019 позивач надіслав Мігей С.О. лист-вимогу за вих. №45/0-13 від 01.02.2019, в якому вказав на невиконання ФО-П Мігей С.О. умов генерального та додаткового договорів та повідомив Мігей С.О. , що у разі невиконання протягом тридцятиденного строку зобов`язань щодо погашення простроченої заборгованості позивач вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Мігей С.О. вказаний лист-вимогу залишено без розгляду та задоволення.

Також 05.10.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів», правонаступником якого є Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки №48/В/2017/S-1 (далі - договір поруки).

Згідно п. 1.1. договору поруки порукою за даним договором забезпечуються вимоги кредитора (позивача), що випливають з умов генерального договору №48/В/2017 від 05.10.2017 та додаткових договорів до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між кредитором та ФО-П Мігей Сергієм Олександровичем , відповідно до якого кредитор встановив позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування) у сумі 10 000 000,00 грн на строк до 04.10.2017, в межах якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії у розмірі та на умовах, обумовлених договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов`язується виконувати свої обов`язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісій за користування ними, а також інших платежів, передбачених генеральним договором та додатковими договорами до нього.

Поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за належне, своєчасне та повне виконання позичальником усіх зобов`язань за генеральним договором та додатковими договорами до нього, в тому числі зобов`язань, які можуть виникнути у майбутньому, в зв`язку зі зміною умов генерального договору, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань позичальника, пов`язані зі збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше (п. 1.2. договору поруки).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за генеральним договором, погасити в повному обсязі:

а) заборгованість по генеральному договору;

б) нараховані відсотки, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами генерального договору, а також інші боргові зобов`язання, що виникають з умов генерального договору та додатків до нього, які укладені чи будуть укладені у майбутньому.

Поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Кредитор має право вимагати виконання зобов`язань за генеральним договором від позичальника та поручителя як разом, так і від кожного з них окремо (п. 2.2. договору поруки).

Пунктом 2.3. договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо.

Згідно п. 2.5. договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за генеральним договором в цілому чи в будь-якій його частині, кредитор має право пред`явити вимогу до поручителя про погашення поручителем заборгованості в об`ємі боргових зобов`язань позичальника перед кредитором, що обумовлені генеральним договором.

05.02.2019 позивач звернувся до ОСОБА_2 із листом-вимогою за вих. №46/0-13 від 01.02.2019, в якій вимагав сплатити за боржника заборгованість по кредиту, процентах, комісії та пеню. ОСОБА_2 вказаний лист-вимога залишено без розгляду та задоволення.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідачами прострочено виконання зобов`язання перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, комісій, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Позивачем додатком до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості за генеральним договором №48/В/2017 від 05.10.2017, відповідно до якого загальний розмір заборгованості ФО-П Мігей С .О. перед позивачем становить 730 950,23 грн, з яких заборгованість по кредиту - 694 642,21 грн, заборгованість по процентах - 30 487,39 грн, заборгованість по комісії - 1 375,00 грн, пеня - 4 445,63 грн.

На підтвердження факту видачі ФО-П Мігей С .О. кредитних коштів, часткового повернення ним кредитних коштів, часткової сплати процентів, комісій, пені, наявного розміру заборгованості, позивачем долучено копії генерального договору №48/В/2017 від 05.10.2017, додаткового договору №48/В/2017-1 від 05.10.2017, меморіального ордеру №98928 від 06.10.2017, виписки по особових рахунках з 25.06.2000 по 23.04.2019.

Як встановлено судом, генеральний договір №48/В/2017 від 05.10.2017, додатковий договір №48/В/2017-1 від 05.10.2017 станом на дату розгляду даної справи є чинними, меморіальний ордер №98928 від 06.10.2017 підписаний уповноваженими працівниками банку, ФО-П Мігей С .О. вживалися заходи щодо повернення позивачу частини кредиту, сплати процентів, комісій та пені, надавалася заява щодо реструктуризації заборгованості.

Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання ФО-П Мігей С .О. від АТ АКБ «Львів» згідно генерального та додаткового договорів кредитних коштів у розмірі 1 000 000,00 грн та наявної заборгованості у розмірі 730 950,23 грн.

Водночас, відповідачами належними та допустимими доказами не доведено, що розмір заборгованості, який наведений позивачем у розрахунку, є в меншому розмірі чи відсутній взагалі.

Безпідставним також є доводи відповідача про відсутність підстав у позивача нараховувати з 10.03.2019 проценти у зв`язку із заявленням ним вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту зважаючи на наступне.

Відповідно до 2.1. додаткового договору №48/В/2017-1 від 05.10.2017 дата повернення кредиту - 04.10.2020;

Позивачем нараховано та заявлено проценти у розмірі 30 487,39 грн за період часу з 05.10.2017 по 22.04.2019.

Однак, як вбачається із листа-вимоги за вих. №45/0-13 від 01.02.2019, позивач вимагав сплатити лише прострочену заборгованість та вказував, що у разі невиконання цієї вимоги він скористається правом на стягнення всієї суми заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В подальшому позивач скористався правом вимагати повернення усієї суми кредиту, звернувшись 25.04.2019 до суду із позовом.

Отже, нарахована банком заборгованість за основним боргом, процентами, комісійною винагородою та пенею є обґрунтованою, правомірною та такою, що відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 694 642,21 грн заборгованості по кредиту, 30 487,39 грн заборгованості по сплаті процентів, 1 375,00 грн заборгованості зі сплати комісій, 4 445,63 грн пені.

Як зазначено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідачів в рівних частинах.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Мігей Сергія Олександровича , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) заборгованість за генеральним договором №48/В/2017 від 05.10.2017 та додатковим договором №48/В/2017-1 від 05.10.2017 станом на 23.04.2019 в розмірі 730 950,23 грн, з яких заборгованість по кредиту у розмірі 694 642,21 грн, заборгованість по процентах у розмірі 30 487,39 грн, заборгованість по комісії за період з 01.12.2018 по 22.04.2019 у розмірі 1 375,00 грн, заборгованість по нарахованій пені за прострочення основної суми боргу, процентів та комісії за період з 01.10.2018 по 22.04.2019 у розмірі 4 445,63 грн.

3. В рахунок погашення заборгованості перед Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) за генеральним договором №48/В/2017 від 05.10.2017 та додатковим договором №48/В/2017-1 від 05.10.2017 станом на 23.04.2019 в розмірі 730 950,23 грн, з яких заборгованість по кредиту у розмірі 694 642,21 грн, заборгованість по процентах у розмірі 30 487,39 грн, заборгованість по комісії за період з 01.12.2018 по 22.04.2019 у розмірі 1 375,00 грн, заборгованість по нарахованій пені за прострочення основної суми боргу, процентів та комісії за період з 01.10.2018 по 22.04.2019 у розмірі 4 445,63 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить Мігей Сергію Олександровичу , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 276,6 кв.м, житловою площею 105,0 кв.м, що складається із п`яти кімнат та кухні, до житлового будинку, позначеного «А-1» відноситься: огорожа позначена №1, замощення позначене літ. «І», гараж позначений літ. «Б», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1371108446101; земельну ділянку площею 0,0756 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 4610136800:01:006:0012, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мігей Сергія Олександровича , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) 3 654,75 грн судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) 3 654,75 грн судового збору.

6. Стягнути з Мігей Сергія Олександровича , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) 3 654,75 грн судового збору.

7. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 30.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.10.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.