Рішення № 84797576, 25.09.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-26/11

Провадження № 2/185/1/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 вересня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , третя особа Генеральна прокуратура України про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та витребування грошових коштів

В С Т А Н О В И В

09 червня 2009 року позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , третя особа Генеральна прокуратура України про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та витребування грошових коштів, який 27 травня 2019 року уточнила, в якому просила суд:

1.Визнати за нею право власності на грошові кошти:

на 10393 доларів США (по курсу Нацбанку України станом на 27.05.2019 року 26,47 грн за 1 долар США, становить 275102,71 грн.);

на 945 євро (по курсу Нацбанку України станом на 27.05.2019 року 29,62 грн. за 1 євро становить 27981,45 грн.);

414896,90 грн., що є еквівалентом 15674,23 доларів США при купівлі на суму 76020 грн. на момент 09.07.2008 року (курс Нацбанку України станом на 09.07.2008 року 4,84 грн. за 1 долар США);

2.Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на її користь в сумі:

10393 доларів США (по курсу Нацбанку України станом на 27.05.2019 року 26,47 грн за 1 долар США, становить 275102,71 грн.);

945 євро (по курсу Нацбанку України станом на 27.05.2019 року 29,62 грн за 1 євро, становить 27981,45 грн.);

414896,90 грн, що є еквівалентом 15674,23 доларів США при купівлі на суму 76020 грн на момент 09.07.2008 року (курс Нацбанку України станом на 09.07.2008 року 4,84 грн. за 1 долар США).

В обґрунтування позову вона зазначила, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 30.08.1991 року. Від цього шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_4 , 1994 р.н. та ОСОБА_5 , 1997 р.н. З 1996 року по 2012 рік вона працювала приватним нотаріусом. 09 липня 2008 року працівники міліції вилучили в ході обшуку по місцю її з ОСОБА_3 мешкання за адресою: АДРЕСА_1 були вилучені грошові кошти: 20786 доларів США, 1890 Євро та 76020 гривень. З яких 76020 гривень були грошовими коштами її професійної діяльності, відкладеними нею для сплати податків в бюджет України та пенсійного збору в Пенсійний фонд України за 2008 рік, та на утримання нотаріальної контори, а також на утримання її неповнолітніх на той час дітей. Тобто у неї були боргові зобов`язання перед державою і ці гроші були її особистими, отриманими від незалежної приватної нотаріальної діяльності, для погашення заборгованості перед третіми особами. А кошти: 20786 доларів США, 1890 Євро є сумісним майном подружжя. Пізніше на всі вилучені кошти був накладений необґрунтований арешт по кримінальній справі у відношенні до її чоловіка - ОСОБА_3 по ст. 368 ч. 3, 364 ч. 1, 366 ч. 1 КК України (1960 р.). Згодом, її чоловік, ОСОБА_3 , був виправданий вироком Кобеляцького райсуду Полтавської області від 22.12.2018 року по ст. 368 ч. 3 КК України та Полтавського Апеляційного суду по ст.ст. 15, ч. 1 ст. 364 КК України за відсутністю в його діях склад злочину згідно до ст. 6 п. 2 КПК України. Таким чином, вона вважає, що має право: на 10393 доларів США (по курсу Нацбанку України станом на 27.05.2019 року грн за 1 долар США, становить 275102,71 грн.); на 945 євро ( по курсу Нацбанку України станом на 27.05.2019 року 29,62 грн: євро, становить 27981,45 грн.); 414896,90 грн, що є еквівалентом 15674,23 доларів США станом на 09.07.2008 року; при купівлі доларів на суму 76020 грн на момент 09.07.2008 року (курс Нацбанку України станом на 09.07.2008 року 4,84 грн. за 1 долар США). Станом на 27.05.2019 року курс НБУ 26,47 грн. за 1 долар США (15674,23 х 26,47= 414896,90 грн). Вважає, що дані грошові кошти незаконно та необґрунтовано утримує держава Україна.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2009 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 30 червня 2009 року по вищезазначеній цивільній справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 21 вересня 2009 року провадження по вищезазначеній цивільній справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 02 травня 2019 року поновлено провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Західно-Донбаської ОДПІ, ОСОБА_3 , третя особа Генеральна прокуратура України про визнання права власності на Ѕ частину майна нажитого подружжям під час шлюбу і виключення Ѕ частини майна з опису (арешту).

Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської державної податкової інспекції Західно-Донбаського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , третя особа Генеральна прокуратура України про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та витребування грошових коштів залучено до участі у справі в якості належного відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року прийнято відмову від позову ОСОБА_1 , та закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , третя особа Генеральна прокуратура України про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та витребування грошових коштів в частині позовних вимог про визнання права власності на 10393 долара США, 945 євро та 56020 грн. та стягнення з відповідного рахунку Державної казначейської служби України цих коштів. У інший частині позовних вимог провадження по справі продовжено.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, проте від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої останній позовні вимоги визнав, та не заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи Генеральної прокуратури України в судове засідання не з`явилася, проте від неї на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої остання зазначила, що спір стосується поділу майна подружжя, арешт з якого знято за вироком суду, Генеральна прокуратура України не є учасником спірних правовідносин, розгляд справи не впливає на її права, інтереси та обов`язки, та просила суд розглядати справу без участі їх представника.

Дослідивши письмові матеріали справи, заяви ОСОБА_3 та представника третьої особи, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбних відносинах з 30.08.1991 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу(Т. 1, арк.с.19).

ОСОБА_1 у період з 2005 року по 2008 рік працювала приватним нотаріусом в Павлоградському міському нотаріальному окрузі, та отримувала від приватної нотаріальної діяльності дохід: за 2005 рік - чистого доходу у розмірі 199155,56 грн. (Т. 1, арк.с.20-21); за 2006 рік - чистого доходу у розмірі 199704,18 грн. (Т. 1, арк.с.22-23); за 2007 рік - чистого доходу у розмірі 250606,28 грн. (Т. 1, арк.с.24-25); за 2008 рік - чистого доходу у розмірі 258455,34 грн. (Т. 1, арк.с.26-27), що підтверджується копіями свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (Т. 1, арк.с.28), реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності (Т. 1, арк.с.29), декларацій про доходи одержані від приватної нотаріальної діяльності (Т. 1, арк.с.20-27).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають та зареєстровані за такою адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з відмітками про місце реєстрацію проживання (т. 1, арк.с.9-11).

Судом також встановлено, що працівниками міліції при проведенні слідчих дій - обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено грошові кошти: 25786 доларів США, 1890 Євро та 76020 гривень, що підтверджується копією протоколу обшуку від 09 липня 2008 року (т. 1, арк.с.13-18).

Слідчим по особливо тяжким справам слідчого відділу Генеральної прокуратури України Подобним І.В. з ціллю забезпечення вироку в частині можливої конфіскації майна накладено арешт на особисте майно обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме грошові кошти у виді 20786 доларів США, 1890 Євро та 56020 гривень, вилучені по місцю фактичного мешкання ОСОБА_3 і 1400 грн. вилучені при його особистому обшуку 09 липня 2008 року, що підтверджується копією постанови про накладення арешту на майно обвинуваченого по кримінальній справі № 49-2485 від 18 вересня 2008 року, відповідно до якого предмет взятки у виді 5000 доларів США і 202600 грн. визнані слідством речовим доказом та долучений к матеріалам справи, а грошові кошти у виді 20786 доларів США, 1890 Євро та 56020 гривень і 1400 грн. визнані особистими коштами обвинуваченого(Т . 1, арк.с.39), та копією реєстру вилучених речей, предметів і цінностей по кримінальній справі № 49-2485 відносно ОСОБА_3 (т. 1, арк.с.40).

Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2018 р. по кримінальній справі № 532/233/14-к, ОСОБА_3 визнано невинуватим у висунутому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано його на підставі відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та призначено покарання:

- за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 364 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади в судових органах на строк два роки;

- за ч.1 ст. 366 КК України - у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в судових органах на строк три роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі на строк 3 ( три ) роки з позбавленням права обіймати посади в судових органах на строк три роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням іспитовим строком на один рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання чи роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_3 скасувано та звільнено його з під варти в залі суду негайно.

Зарахувано ОСОБА_3 в строк відбуття покарання період затримання та перебування під вартою з часу його затримання (27 лютого 2018 року) по 22 грудня 2018 року зарахувавши йому в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі, відповідно до ст.72 КК України.

Заходи забезпечення позову у виді арешту на особисте майно обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме: грошові кошти у вигляді 20 786 доларів США, 1890 євро та 56020 гривень, вилучених за місцем проживання ОСОБА_3 , а також 1400 грн, вилучених при особистому обшуку ОСОБА_3 09.07.2008 року, а також 1/6 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності за законом, посвідченого 23.12.1980 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Р-6298б; земельну ділянку по АДРЕСА_2 , який належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.05.1999 року приватним нотаріусом Шлега А.І. Р-1588; автомобіль марки «Тойота-Камри» 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований в Павлоградському МРЕВ ВДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, вжиті постановами слідчого по особливо важливим справам слідчого відділу Генеральної прокуратури України Подобного І. В. від 18 вересня 2008 року - зняти після набрання вироком законної сили.

Після зняття заходів забезпечення позову, грошові кошти, що зберігаються на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України в Державній Казначейській службі України та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повернути ОСОБА_3 (т. 2, арк.с.5-11).

Вироком Полтавського апеляційного суду від 15 березня 2019 року по кримінальній справі № 532/233/14-к, вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 в частині його засудження за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 364 КК України вирішено скасувати і провадження закрити за відсутністю в діях складу злочину за цією статтею відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України (1960 року) та скасувати в частині призначення покарання ОСОБА_3 за ст. 70 КК України.

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання за ч. 1 ст. 366 КК України скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним за ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавлення права обіймати посади в державних, судових та правоохоронних органах, пов`язаних із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції закону №838-VIII) зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання час попереднього ув`язнення з 27 лютого 2018 року по 22 грудня 2018 року з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає чотири дні обмеження волі.

Вважати ОСОБА_3 таким, що відбув основне покарання повністю.

В решті вирок суду залишити без зміни (т. 2, арк.с.12-22).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки дійсно грошові кошти: 20786 доларів США, 1890 Євро та 76020 гривень за адресою проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які були вилучені в ході обшуку по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 відповідно до норм СК України є спільною сумісною власністю подружжя, де частки майна дружини та чоловіка відповідно до законодавства України є рівними, а тобто половина від цих грошових коштів є власністю ОСОБА_1 , та де окрім цього судом також встановлено, що джерелом доходів ОСОБА_1 , була її приватна нотаріальна діяльність, де заробіток останньої у співвідношенні від Ѕ сум вилучених грошових коштів може бути джерелом цих коштів. Окрім цього беручи до уваги той факт, що вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2018 року в частині зняття арешту на особисте майно обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме: грошових коштів у вигляді 20786 доларів США, 1890 євро та 56020 гривень, вилучених за місцем проживання ОСОБА_3 , а також 1400 грн, вилучених при особистому обшуку ОСОБА_3 09.07.2008 року, та в частині «Після зняття заходів забезпечення позову, грошові кошти, що зберігаються на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України в Державній Казначейській службі України та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повернути ОСОБА_3 » залишено без змін вироком Полтавського апеляційного суду від 15 березня 2019 року, а тобто вирок першої інстанції набрав законної сили 15 березня 2019 року в частинах зняття арешту та повернення вилучених коштів. Суд також ставиться критично до такої позовної вимоги, як стягнення з державного бюджету України такої суми 414896,90 грн., оскільки позивач невірно застосував інфляційні витрати понесені останнею за період з липня 2008 року по вересень 2019 року, так як остання привязала свої розрахунки до іноземної валюти, а саме до співвідношення доллару США на той час коли були вилучені грошові суми у вигляді 76020 гривень до вартості доллару США на стан розгляду цієї справи, тому суд вважає, що ця вимога повинна бути задовільнена але в частині, яка не протирічить законодавству України, а саме нарахуванням інфляційних витрат згідно відповідних статистичних індексів інфляції згідно даних НБУ, а саме: за 2008 рік - 122,3(індекс інфляції); 2009 рік - 112,3; 2010 рік - 109,1; 2011 рік - 104,6; 2012 рік - 99,8; 2013 рік - 100,5; 2014 рік - 123,9; 2015 рік - 143,3; 2016 рік - 112,4; 2017 рік - 113,7; 2018 рік - 109,8; 2019 рік - 102,7, де шляхом складення індексів отримали таку суму індексів 1234,9, а потім поділили її та отримали такий сукупний індекс інфляції за період з липня 2008 року по вересень 2019 року = 112,26, а тому 76020 гривень х 112,26 = 92917,60 грн. + 20000 грн. = 112917,60 грн., яка підлягає стягненню на підставах вищевикладених.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то суд приходить до висновку про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, оскільки остання сплатила судовий збір за подачу цього позову у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250.00 грн.

Витрати на судовий збір в сумі 1129.28 гривень слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст.76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , третя особа Генеральна прокуратура України про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та витребування грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в сумі 112917.60 гривень.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 112917.60 гривень.

Витрати на судовий збір в сумі 1129.28 гривень компенсувати за рахунок держави.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в сумі 1700.00 гривень.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250.00 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.

Повний текст рішення суду складено 05 жовтня 2019 року.

Сторони по справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ,

Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39394856, 4900, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а.

Генеральна прокуратура України, 01011, м. Київ-11, вул. Різницька 13/15.

Суддя: В. О. Головін