Рішення № 84764595, 30.09.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2627/14-ц

2/703/61/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Литвин Г.Т., Бойко Л.М., Харченко М.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовм ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: Смілянська міська рада Черкаської області про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Смілянська міська рада про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Смілянська міська рада Черкаської області про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 квітня 2014 року, після смерті свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому належить 2/3 частини будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , які належали на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 квітня 1980 року та договору дарування від 20 лютого 1947 року ОСОБА_6 , матері спадкодавця ОСОБА_5 , який після смерті останньої спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових справ.

ОСОБА_3 набув право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 5 серпня 2005 року.

5 травня 2007 року приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. за реєстром № 3152 посвідчена заява ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про те, що вони як співвласники будинковолодіння АДРЕСА_1 , дають згоду на розподіл земельної ділянки загальною площею 0,1912 га згідно схеми розподілу.

Крім того зазначив, що будинок розділено на дві відокремлені частини з виходами, а земельна ділянка, площею 1905 м2, в попередніх співвласників була у використанні пропорційно до набутих ними часток в будинку, які були відокремлені дерев`яним парканом на рівні середини спірного сараю.

Зазначав, що ОСОБА_3 вважає, що приміщення за №1-1 по №1-5 є його власністю, відгородив шиферним парканом собі в користування земельну ділянку - 819 м2, що більше на 184 м2.

28 квітня 2014 року він звернувся до відповідача, щоб мирним шляхом вирішити питання відносно користування пропорційно до часток земельною ділянкою та приміщеннями як за №1 так і за №2, на що відповідач згоди не дав.

Просив виділити йому в натурі 2/3 частини будинку з надвірними спорудами у відповідності до варіанту №1 висновку судово-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року, а порядок користування. земельною ділянкою встановити відповідно до варіанту № 2 цієї ж експертизи. Стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та пояснила, що 2/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6 , а 1/3 частина цього будинковолодіння належала ОСОБА_7 Спірний будинок побудований в 1935 році і до будинку прибудовані ОСОБА_6 2 житлові прибудови в 1976 році «а3», «а4», та житлову прибудову «А1» - в 1967 році. ОСОБА_7 , демонтувавши в будинок прибудову а1, а2, побудував житлову прибудову А-2 в 1989 році.

Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняв ОСОБА_5 , але юридично її не оформив. Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв ОСОБА_1 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 5 серпня 2005 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_7 , від імені якого за дорученням діяла ОСОБА_8 ., 1/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 .

Представник позивача зазначила, що будинок розділено на дві відокремлені частини з виходами, а земельна ділянка, площею 1905 м2, в попередніх співвласників була у використанні пропорційно до набутих ними часток в будинку, які були відокремлені дерев`яним парканом на рівні середини спірного сараю.

Крім того вказала, що ОСОБА_3 вважає, що приміщення за №1-1 по №1-5 є його власністю, відгородив шиферним парканом собі в користування земельну ділянку - 819 м2, що більше на 184 м2.

28 квітня 2014 року позивач звернувся до відповідача, щоб мирним шляхом вирішити питання відносно користування пропорційно до часток земельною ділянкою та приміщеннями як за №1 так і за №2, на що відповідач не погодився.

Представник позивача просила виділити ОСОБА_1 в натурі 2/3 частини будинку з надвірними спорудами у відповідності до варіанту №1 висновку судово-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року, а порядок користування. земельною ділянкою встановити відповідно до варіанту № 2 цієї ж експертизи та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали та пояснили, що порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 був встановлений попередніми власниками ще у 1967 році і до 2005 року. Спір між сторонами, як вважає представник відповідача, виник саме через добудови під літ. А 2, оскільки така належить ОСОБА_7 , яку в подальшому придбав згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 , а позивач вважає, що дана прибудова належить йому на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом. Встановлення порядку користування спірним будинковолодінням, який пропонує позивач по первісному позову є неможливим. В зв`язку з цим ними було подано зустрічну позовну заяву про встановлення порудку користування спірним будинковолодінням, а в подальшому змінено предмет позову в якому просили суд визнати свідоцтво про право власності на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Смілянської держнотконтори Компанієць О.Г. від 11 квітня 2014 року недійсним. Як зазначив представник відповідача по первісному позову право на спадщину позивача перейшло в порядку спадкової трансмісії, тобто перехід права власності від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , яке він упадкував, але юридично не оформив, а в подальшому успадкував спадкове майно ОСОБА_1 у 2014 році. Добудова під літ. «А2» була добудована після того як фактично відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 також до цієї добудови ніяким чином не був причетний, а тому цей об`єкт був переданий позивачу ОСОБА_1 безпідставно. Як зазначив представник відповідача ОСОБА_3 купив 1/3 частину спірного будинку і відповідно її переоформив. Видаючи свідоцтво про право власності на на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 11 квітня 2014 року нотаріус також не зважив, хто і що будував. Як зазначив представник дана прибудова під літ. А2 не могла бути успадкована ОСОБА_1 , оскільки право власності виникає, якщо сторона приймала участь у її будівництві або вносила кошти на будівництво. Просили у первісному позові ОСОБА_1 відмовити як у безпідставному, зустрічний позов, задовольнити.

ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву про встановлення порядку користування будинковолодінням та земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що порядок користування вказаним будинковолодінням фактично встановлений, однак юридично неоформлений.

Зазначав, що за життя попереднього співвласника 2/3 частин зазначеного вище будинковолодіння ОСОБА_5 , а саме 05 травня 2007 року було підписано акт розподілу земельної ділянки АДРЕСА_1 відповідно до фактичного поділу житлового будинку після чого і було встановлено огорожу.

Просив встановити порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 виділивши йому у власність наступні приміщення:коридор № 1-1 площею 4,5 кв.м., приміщення для газового обладнання № 1-2 площею 6,4 кв.м., житлову кімнату під № 1-3 площею 7,7 кв.м., житлову кімнату під № 1-4 площею 12,3 кв.м., кухню під № 1-5 площею 7,2 кв.м. та житлову кімнату під № 1-6 площею 8,4 кв.м., загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: сараї під літерами б1, б2, літній душ - «Г», вбиральню - «Д». Інші приміщення в будинку залишити у власності ОСОБА_1 Встановити порядок користування земельною ділянкою вказаного домоволодіння, виділивши йому частину ділянки площею 0,0819 га згідно акту розподілу земельної ділянки від 05 травня 2007 року та стягнути понесені судові витрати та витрати на правову допомогу адвоката.

02 липня 2014 року ОСОБА_3 надіслав суду уточнюючу позовну заяву в якій просив встановити порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 йому у власність наступні приміщення: коридор №1-1 площею 4,6 м2, санвузол №1-2 площею 6,0 м2, житлову кімнату №1-3 площею 7,7 м2, житлову кімнату №1-4 площею 8,0 м2, житлову кімнату №1-5 м2 площею 11,8 м2 та кухню №1-6 площею 7,9 м2, загальною площею 46,0 м2, житловою площею 27,5 м2; а також господарські будівлі та споруди: сараї під літерами б1, б2, літній душ «Г», вбиральню «У». Інші приміщення в будинку залишити у власності ОСОБА_1 з врахуванням змінених розмірів належних йому житлових та допоміжних приміщень згідно технічного паспорту від 13 червня 2014 року. Встановити порядок користування земельною ділянкою вказаного домоволодіння, виділивши йому частину ділянки площею 0,0819 га згідно акту розподілу земельної ділянки від 05 травня 2007 року. Стягнути із ОСОБА_1 понесені судові витрати та витрати на правову допомогу адвоката.

29 листопада 2017 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 надав суду заяву про зміну предмету позову в якому зазначив, що ОСОБА_1 , звертаючись з вимогою про виділення в натурі своєї частки у розмірі 2/3 частин у спільному будинковолодінні АДРЕСА_1 посилається на свідоцтво про право власності на спадщину за законом видане державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Компанієць О.Г. 11 квітня 2014 року. Як зазначив ОСОБА_3 , нотаріусом безпідставно передано у власність позивача майно, яке не належало спадкодавцю, а саме: прибудова під літерою А-2, яка збудована співвласником ОСОБА_7 , та яка була передана в експлуатацію у 2005 році. Вказана прибудова при оформленні права власності на ім`я ОСОБА_1 державним нотаріусом помилково була внесена до свідоцтва про право власності на спадщину за законом, а тому між сторонами і виник спір. Право власності позивача на частину будинку випливає із договору купівлі-продажу від 05 серпня 2005 року.

Просив визнати причини пропуску строків позовної давності на звернення до суду із вищезазначеною вимогою поважними та поновити цей строк. Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 11 квітня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 572 виданого на ім`я ОСОБА_1 , державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Компанієць О.Г. в частині права власності на прибудову під літерою А-2 та стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 за зустрічним позовом та позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги (змінений предмет позову) не визнали та пояснили, що визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину неможливо з підстав, які визначені законодавством, оскільки в договорі купівлі-продажу чітко визначено, що ОСОБА_3 купив у ОСОБА_7 саме 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , а не конкретні приміщення, що також свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 не має права власності на прибудову «А2». Крім того зазначила, що ОСОБА_3 не відноситься до складу спадкоємців після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а тому видане свідоцтво про право власності на спадкове майно по закону на ім`я ОСОБА_1 ніяким чином не порушує права ОСОБА_3 .

Представник 3-ї особи Смілянської міської ради Черкаської області в судове засідання не з`явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року до участі у справі залучено 3-тю особу завідувача Смілянської державної нотаріальної контори.

Завідувач Смілянської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 квітня 2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 572 спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є його син ОСОБА_1 , спадщина на яке видано свідоцтво складається з 2/3 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 (том 1, а.с.8).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20400232 від 11 квітня 2014 року вбачається, що власником 2/3 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 28).

Як вбачається із договору купівлі-продажу 1/3 частини будинку з відповідною частиною надвірних споруд від 05 серпня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 3424 ОСОБА_3 купив, а ОСОБА_7 продав 1/3 частину будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1905 кв.м. (т. 1, а.с. 33).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8297674 від 09 вересня 2005 року, реєстраційний номер 11161250 вбачається, що власником 1/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 35).

Із заяви від 5 травня 2007 року посвідченої приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. за реєстром № 3152 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як співвласники будинковолодіння АДРЕСА_1 , дали згоду на розподіл земельної ділянки загальною площею 0,1912 га згідно схеми розподілу, що додається. На підставі цього був проведений поділ земельної ділянки в натурі (т. 1 а.с.24).

Згідно ч.1ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За умови ч.1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 13 червня 2014 року, житловий будинок АДРЕСА_1 має житлові кімнати та допоміжні приміщення загальною площею 87,4 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м. .

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з ч. 1ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно абзацу 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 року при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру); виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною (ринковою) вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ вбачається, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового форду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребує ст. 152 ЖК України.

При виділенні в натурі частки із спільної часткової власності, право спільної часткової власності припиняється.

Оскільки сторони в даній справі не змогли дійти згоди щодо виділення в натурі частки із спільної часткової власності, вимога позивача про виділення її судом є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 6 постанови від 4 жовтня 1991 р. №7 з наступними змінами та доповненнями «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», виділ у натурі часток жилого будинку можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

При цьому виділ частки майна, що є об`єктом спільної часткової власності, у натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників, а особа набуває право власності на виділене майно з державною реєстрацією такого права у встановлених законом випадках.

Суд приймає як належний та допустимий доказ висновок № 26-БТ судової будівельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року, згідно якого експертом було запропоновано три варіанти розподілу спірного житлового будинку (а.с.97-158).

Висновок судової будівельно-технічної експертизи є переконливим та обґрунтованим, оскільки експертиза проведена відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу» № 4038-XII від 25 лютого 1994 року, який узгоджується з іншими зібраними по справі доказами, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

За таких обставини, суд вважає за можливе виділити в натурі частки із спільної часткової власності, згідно першого варіанту висновку експерта від 20 жовтня 2014 року, який є найменш обтяжливим для співвласників, відтак позовні вимоги позивача по первісному позову в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача по первісному позову в частині поділу земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року колегія суддів зазначила, що порядок користування спірною земельною ділянкою узгоджений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , був встановлений нотаріально посвідченою заявою від 05 травня 2007 року, а тому є обов`язковим для виконання спадкоємцем ОСОБА_5 - позивачем у справі ОСОБА_1 , відтак суд вважає, що позовні вимоги позивача по первісному позову щодо розподілу земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 257 ЦК України встановлено , що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦПК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідаласть або могла довідатись про порушення самого права або про особу, яка його порушила.

Позивач по зустрічному позову зазначив, що про своє порушене право він дізнався у червні 2014 року, після отримання від Смілянського міськрайонного суду Черкаської області позовної заяви ОСОБА_1 із вимогами про виділення в натурі 2/3 частин спірного будинковолодіння, відтак суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 не пропустив строк для звернення до суду, оскільки ним подана заява до суду 17 червня 2014 року.

Як передбачено ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Так, серед підстав визнання свідоцтва недійсним дана стаття прямо називає лише відсутність права спадкування у особи, на ім`я якої було видане свідоцтво (наприклад, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, які давали б їй підстави для закликання до спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване).

Проте свідоцтво може бути визнане недійсним також в інших випадках, встановлених законом, що дозволяє стверджувати про те, що перелік підстав визнання свідоцтва недійсним не є вичерпним і може бути розширений шляхом аналізу й тлумачення інших норм спадкового права. Зокрема, підставами для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним може бути оформлення його не уповноваженою на те посадовою особою; оформлення не за місцем відкриття спадщини; недодержання встановленої законом форми свідоцтва; видача свідоцтва, якщо серед імовірних спадкоємців за законом або заповітом є ненароджена дитина спадкодавця, зачата за його життя, тощо.

При цьому, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду. А відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування"свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Щодо визнання свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого ОСОБА_1 частково недійсним, суд вважає, що зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки згідно вимог ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду , якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом, однак в ході розгляду справи, позивачем за зустрічним позовом та його представником не надано жодного доказу на пердмет того, що нотаріусом при видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом було порушено вимоги закону, або що ОСОБА_1 не мав права на спадкування.

Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, первісний позов задоволено частково, з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 3423 (три тисячі чотириста двадцять три) гривні 45 (сорок п`ять) копійок.

Судові витрати по зустрічному позову слід віднести на рахунок позивача, оскільки судом відмолено у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 6 постанови від 4 жовтня 1991 р. №7 з наступними змінами та доповненнями «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" ст.ст. 15,16, 119, 257, 261, 319, 321, 334, 358, 364, 367 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82,89,133, 137, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 63/100 частин будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 згідно висновку № 26-БТ судової будівельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року за варіантом № 1: житловий будинок «А-1», приміщення 1-5, житлова кімната площею 11,8 кв.м.; приміщення 2-3 житлова кімната площею 7,7 кв.м; приміщення 2-4 жтлова кімната площею 12,5 кв.м.; житлова прибудова А1-І» : приміщення 2-2 кухня площею 8,2 кв.м; приміщення 2-5, житлова кімната площею 8,7 кв.м.; прибудова «а2»: приміщення ІІ комора площею 2, 2 кв.м.; приміщення 2-1 коридор площею 4,3 кв.м.; прибудова «а3» приміщення І веранда площею 3,9 кв.м. З урахуванням надвірних будівель: літній душ «Г»; убиральня «У»; огорожа № 7, огорожа № 6. Разом 59,3 кв.м., що на 62,33 - 59,3 =3,03 кв.м. менше ідеальної частки, що становить 59,3:93,5= 63/100 частин житлового будинку вартістю 29803 ( двадцять дев`ять тисяч вісімсот три) гривень. Всього по будинковолодінню 29803 +28208 +7630,5 = 65641 (шістдесят п`ять тисяч шістсот сорок одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок, що менше ідеальної частки в одиницях вартості на: 92412-65641,5 = 26770 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Виділити ОСОБА_3 в натурі 37/100 частин будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , згідно висновку № 26-БТ судової будівельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року за варіантом № 1: житловий будинок «А-1»: приміщення 1-6 кухня площею 7,9 кв.м.; житлову прибудову «А2-І» : приміщення 1-1 коридор площею 4,6 кв.м.; приміщення 1-2 санвузол, площею 6,0 кв.м., приміщення 1-3 житлова кімната в площею 7,7 кв.м. З урахуванням надвірних будівель: сарай «б1», сарай «б2», яма вигрібна № 8, огорожа № 3 (ворота з хвірткою), огорожа № 1, огорожа № 4, тротуар «І». Разом 34,2 кв.м., що на 31,17-34,2 =3,03 більше ідеальної частки, що становить 34,2:93,5 = 37/100 частин житлового будинку вартістю 42501 (сорок дві тисячі п`ятсот одна) гривня. В спільному користуванні залишити: огорожу № 5 , огорожу № 2.

З метою виділення ізольованих приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 необхідно виконати перепланування та переобладнання між приміщеннями 1-6 (кухня) та приміщення 1-5 (житлова кімната); між приміщеннями 1-4 (житлова кімната) та приміщення 1-5 (житлова кімната) закласти дверний проріз. ОСОБА_1 на перегородці між приміщеннями 1-5 (житлова кімната) та приміщенням 2-3 (житлова кімната) влаштувати міжкімнатний дверний проріз. ОСОБА_3 на перегородці між приміщеннями 1-3 (житлова кімната) та приміщенням 1-4 (житлова кімната) влаштувати міжкімнатний дверний проріз.

ОСОБА_3 сплачує ОСОБА_1 , частка якого в натурі після поділу більша за ідеальну компенсацію в розмірі 26770 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 3423 (три тисячі чотириста двадцять три) гривні 45 (сорок п`ять) копійок.

В решті заявлених вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Смілянська міська рада про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований та житель: АДРЕСА_3 , РОНКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача по довіреності від 14 червня 2017 року зареєстрованої в реєстрі за № 908: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_3 , зареєстрований та житель: АДРЕСА_4 , РНОКППНОМЕР_5.

Представник відповідача згідно договору про надання правової допомоги від 27 листопада 2017 року ОСОБА_4 .

3-ті особи: Смілянська міська рада Черкаської області, юридична адреса: вул. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаської області.

Завідувач Смілянської державної нотаріальної контори, юридична адреса пров. Бобринського, 2, м. Сміла, Черкаської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 07 жовтня 2019 року.

Головуючий О.П.Опалинська