Рішення № 84742767, 24.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року Чернігів Справа № 2540/2783/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лобана Д.В.,

за участю секретаря - Вершняк Л.Л.,

представника відповідача - Пашиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто" до Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто" (далі - ТОВ "Комерційний центр "Афіто", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2018 № 0068351205/1125, № 0068611205/1126.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за відсутності порушень щодо затримки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Ухвалою судді від 10.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду на 06.09.2018 об 10:00 год.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки в ході проведення перевірки встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме пропущено граничний строк реєстрації розрахунку коригування з датою виписки та датою реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 826/5298/17 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування рішення від 17.06.2016.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні під головуванням судді Лобана Д.В. на 29 серпня 2019 року об 14:00 год. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 вересня 2019 року об 10:00 год.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.04.2012 ТОВ «Комерційний центр «Афіто» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, номер запису в Єдиному державному реєстрі 1 068 102 0000 029447. З 01.03.2013 позивач являється платником податку на додану вартість.

З 12.04.2012 по 20.12.2016 місцезнаходження (місце податкової реєстрації) позивача було: 03028, м. Київ. Голосіївський район, пр-т Науки. 16. З 21.12.2016 по 31.12.2017 місцезнаходження (місце податкової реєстрації) позивача було: 03150, м. Київ, Голосіївський район, Казимира Малевича, буд. 86-Е. З 01.01.2018 місцезнаходження (місце податкової реєстрації) позивача: 16500, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Бахмач, вул. Богдана Хмельницького, 23, офіс 5.

10.07.2018 позивачем було отримано акт камеральної перевірки дотримання строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05 липня 2018 року № 886/25-01-12-05-22/38130824 (а.с. 12).

Відповідно до висновку акту перевірки позивачем було порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, та нараховано штрафні санкції у розмірі 121 697,49 грн.

27.07.2018 позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення від 24.07.2018 № 0068351205/1125 та № 0068611205/1126, прийняті на підставі акту перевірки від 05 липня 2018 року, які мотивовані тим, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітній період 09.2016, 10.2016, 11.2016, 12.2016, 01.2017 порушено вимоги пункту 201.10 ст. 201 розділу V ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями (граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних), та застосовано штрафні санкції у розмірі 121 697,49 грн.

Не погоджуюся з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції (абзаци 1, 5, 8, 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Положеннями абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

З аналізу викладених норм слідує, що позивач зобов'язаний зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений Кодексом строк, а доказом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної є квитанція, в якій фіксується дата та час надходження податкової накладної та/або розрахунку в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки), порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обовязок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: -10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; -20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; -30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; -40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідальність за бездіяльність можлива лише у тому випадку, якщо на суб'єкта покладався обов'язок діяти у певній ситуації у визначений спосіб, а він утримався від таких дій (не вчинив необхідних дій). З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2016 між позивачем та Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було укладено договір № 150620162 про визнання електронних документів (а.с. 48-50).

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

Предметом даного договору було визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Однак починаючи з 13.10.2016 всі податкові документи, які направлялись позивачем в електронному вигляді на реєстрацію на підставі вказаного договору повертались з відмовою у реєстрації з посиланням на призупинення дії названого договору.

18.10.2016 позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві лист з проханням надати письмові пояснення відносно того чому неможливо позивачу з 13.10.2016 проводити реєстрацію податкових накладних. Однак даний лист залишився без відповіді.

Крім того, судом встановлено, що 14.11.2016 позивач намагалися сформувати та відправити новий договір, але програма надала відповідь, що документ не прийнято, через те, що наданий момент діє договір про визнання електронних документів № 150620162 від 17.06.2016 (а.с. 68-71, 72).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовної заявою про визнання протиправними дії щодо розірвання договору про визнання електронних документів № 150620162 від 17.06.2016 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2018 у справі № № 826/5298/17 (а.с. 144-146), яке набрало законної сили 11.02.2019 (а.с. 138) , позов ТОВ «КЦ «Афіто» задоволено, скасовано рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про зупинення дії договору про визнання електронних документів від 17.06.2016 №150620162, зобов'язано державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відновити дію договору про визнання електронних документів від 17.06.2016 № 150620162.

У вказаному вище рішенні, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано зупинено дію договору про визнання електронних документів від 17.06.2016 № 150620162, оскільки відповідач не надав суду нормативно та документально обґрунтованих пояснень з приводу наявності у нього правових повноважень на зупинення дії договору про визнання електронних документів та, як наслідок, діяв поза межами наданої йому чинним законодавством і договором компетенції, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та піддягають задоволенню.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за перевіряємий період спричинена не з вини позивача, а у зв'язку з призупиненням дії договору про визнання електронних документів, що призвело до відмови ДФС у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та подання звітність, чим і порушено встановлений податковим законодавством строк реєстрації.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень був зроблений помилковий висновок про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу, а саме: граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування за звітній період 09.2016, 10.2016, 11.2016, 12.2016, 01.2017 та застосований штраф.

З огляду на вищевказане, суд зауважує, що у даному випадку, саме з винних дій Державної фіскальної служби України не проводилася реєстрація спірних податкових накладних/розрахунків коригування, а тому, відповідачем протиправно ТОВ "Комерційний центр "Афіто" нараховано ПДВ та застосовано штраф в розмірі у розмірі 121 697,49 грн.

Суд, також, враховує правові позиції, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 808/2127/17, від 11.09.2018 у справі № 826/9114/16 від 30.01.2018 у справі № 816/390/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 березня 2018 року по справі № 819/777/17 "Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах спірних правовідносин суди попередніх інстанцій установили, що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації підприємством податкових накладних відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями".

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.07.2018 № 0068351205/1125, № 0068611205/1126.

Суд, також, зазначає, що серед основних засад податкового законодавства визначених у статті 4 Податкового кодексу України, передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, з метою захисту інтересів платника податків та дотримання законності у діяльності контролюючих органів принцип презумпції правомірності рішень платника закріплено у положеннях Кодексу, що регулюють порядок адміністративного оскарження рішень органів податкових органів.

Так, згідно із пунктом 56.21 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 26.04.1979 у справі «Санді Тайме» проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ відповідно до якого, вимоги, що випливають з виразу «передбачений законом»: (1) закон має бути в адекватній мірі доступним, громадянин повинен мати можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку; (2) норма не може вважатися «законом», поки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння.

Також, в п. 42 Рішення від 19.12.1989 року у справі «Мелахер та інші проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що право власності включає «три чіткі правила»: (1) мирного володіння власністю; (2) позбавлення права власності лише у визначених випадках; (3) держава має право контролювати користування власністю у відповідності до загального публічного інтересу, шляхом прийняття відповідних загальносуспільним інтересам законів.

У п. 49 Рішення від 22.11.2007 у справі «Україна-Тюмень» проти України» ЄСПЛ вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

У п. 55 вказаного рішення надано тлумачення «пропорційності втручання» в право на мирне володіння майном та зазначено, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Європейський суд з прав людини у п.п. 42 - 44 Рішення від 07.07.2011 у справі «Серков проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Якщо норма закону або іншого нормативного акту, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій.

Позивач на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2018 № 0068351205/1125, № 0068611205/1126 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2018 № 0068351205/1125, № 0068611205/1126.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто" (вул. Б. Хмельницького, 23, офіс 5, м. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 38130824).

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Третя особа: ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (вул. Жиляньска, 23, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 39468461).

Повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2019 року.

Суддя Д.В. Лобан