Рішення № 84741214, 02.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3852/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З., за участю : секретаря судового засідання Іванес Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

22.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" (далі - ТОВ "Галичина-Захід") звернулось до адміністративного суду з позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Стрийська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322201 від 06.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000322201 від 06.07.2015 року прийнято на підставі акта позапланової виїзної перевірки №1304/22-01/30124457 від 26.06.2015 року, в якому контролюючий орган зазначив про те, що ТОВ "Галичина-Захід" в порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, не нараховано та не сплачено до бюджету суму штрафу за самостійно виправлені помилки у розмірі трьох відсотків суми, що підлягають сплаті.

Позивач з такими висновками не погоджується, вважає, що обов'язок платника податків нарахувати штраф виникає лише у випадку наявності заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до відповідного бюджету. Оскільки позивач не сплачує до бюджету податок на додану вартість, а тому у нього і не могло виникнути недоплати чи заниження такого податку.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки №1304/22-01/30124457 від 26.06.2015 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ "Галичина-Захід" (код ЄДРПОУ 30124457) з питань достовірності декларування податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Зеленецьке" (код ЄДРПОУ 30795974) за період з 01.03.2012 року по 01.03.2015 року.

Представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Галичина-Захід" було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року, червень 2014 року та липень 2014 року. Відповідно до уточнюючих розрахунків платником податків ТОВ "Галичина-Захід" самостійно зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість отриманого від ТОВ "Зеленецьке" за відповідні періоди. За результатами поданих уточнюючих розрахунків отримано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 402743,00 грн. ПДВ, яку позивачем сплачено на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

На цій підставі контролюючий орган дійшов висновку про порушення вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Саме з цих мотивів Стрийською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000322201 від 06.07.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20137,20 грн., і на думку представника відповідача підстав для його скасування немає, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000322201 від 06.07.2015 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року без змін.

Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій оскаржила їх у касаційному порядку.

Постановою Верховного суду від 14.05.2019 року касаційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у справі №813/3852/15 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Верховний Суд дійшов висновку дійшов висновку, що під час розгляду справи суду слід перевірити, на підставі якого рішення та в межах якого кримінального провадження призначена перевірка, коли провадження розпочато та чи є відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року прийнято справу до провадження.

У поданих суду додаткових пояснення по суті справи з урахуванням висновків Верховного Суду представник відповідача, зазначив, що підставою для проведення перевірки була постанова СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.03.2015 року "Про проведення позапланової документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства ТзОВ "Галичина-Захід", відтак вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ "Галичина-Захід" зареєстроване, як юридична особа, 28.11.2001 року, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200111394.

Наказом №228 від 27.05.2015 року на підставі службового листа начальника відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Делімарської Н.М. №382/22-01 призначено позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" на підставі п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України.

Зазначена перевірка призначена на підставі постанови СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.03.2015 року "Про проведення позапланової документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства ТзОВ "Галичина-Захід", у зв'язку з тим, що СУ ФР ГУДФС у Чернівецькій області проводило досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014260000000031 від 06.06.2014 стосовно фіктивності контрагента позивача ТзОВ "Зеленецьке".

Судом встановлено, що Стрийською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Галичина-Захід" (код ЄДРПОУ 30124457) з питань достовірності декларування податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Зеленецьке" (код ЄДРПОУ 30795974) за період з 01.03.2012 року по 01.03.2015 року, за наслідками якої складено акт №1304/22-01/30124457 від 26.06.2015 року (далі - акт перевірки від 26.06.2015 року).

Під час перевірки контролюючий орган встановив, що ТОВ "Галичина-Захід" було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року, червень 2014 року та липень 2014 року. Відповідно до уточнюючих розрахунків платником податків ТОВ "Галичина-Захід" самостійно зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість отриманого від ТОВ "Зеленецьке" за відповідні періоди, зокрема:

- уточнюючий розрахунок за травень 2014 року №9041314742 від 17.03.2015 року, зменшено податковий кредит в сумі 68870,00 грн. від контрагента ТОВ "Зеленецьке";

- уточнюючий розрахунок за червень 2014 року №9041802794 від 18.03.2015 року, зменшено податковий кредит в сумі 219688,66 грн. від контрагента ТОВ "Зеленецьке";

- уточнюючий розрахунок за липень 2014 року №9050393271 від 02.09.2014 року, зменшено податковий кредит в сумі 114185,00 грн. від контрагента ТОВ "Зеленецьке".

За результатами вищенаведених уточнюючих розрахунків отримано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 402743,00 грн. ПДВ, яку позивачем сплачено на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У висновках акта перевірки від 26.06.2015 року відповідач зазначив про порушення ТОВ "Галичина-Захід" п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме: не нараховано та не сплачено до бюджету суму штрафу за самостійно виправлені помилки у розмірі трьох відсотків суми, що підлягають сплаті.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322201 від 06.07.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20137,20 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 75.1. статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок унормовані статтею 78 Кодексу.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час призначення перевірки) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави дійти висновку, що підставою для прийняття контролюючим органом наказу про про проведення позапланової виїзної перевірки була постанова слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.03.2015 року "Про проведення позапланової документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства ТзОВ "Галичина-Захід".

Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України резиденти, а саме юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами (абзац другий підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу), які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. За умовами спеціального режиму оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей.

Для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості:

- кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах Державного казначейства України (абзац другий пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України). Нагромадження коштів на цьому рахунку здійснюється відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11;

- кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях: для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей (абзац перший пункту 209.2 статті 209 цього Кодексу);

За пунктами 11.1, 11.2 статті 11 Податкового кодексу України спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. За пунктом 11.3 цієї статті спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як грошове зобов'язання платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена у встановлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України на платника податку покладається обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Водночас податкове законодавство передбачає пільги, за яких можливе звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплати ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеним пунктом підставами для податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

За пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України як податок розуміють обов'язків, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктами 50.1, 50.2 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відтак, суд приходить до висновку, що у разі якщо сільськогосподарське підприємство суб'єкт спеціального режиму оподаткування у майбутніх податкових періодах самостійно виявить факт заниження податкового зобов'язання у раніше поданій ним податковій декларації, то таке підприємство, якщо обирає спосіб виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку, зобов'язане відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 ПК надіслати такий розрахунок і до його подання сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від виправленої суми заниженого податкового зобов'язання. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує занижені суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком.

Не перерахування сільськогосподарським підприємством сум податку на додану вартість до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак така пільга з податку на додану вартість не звільняє їх від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов'язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема, й у випадках самостійного виявлення ними помилки в раніше поданих податкових деклараціях.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 2а/2370/2588/2012, від 30 березня 2016 року у справі № 2а/0570/16088/12

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК, згідно з яким використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Тобто, згідно з аналізованими нормами податкового законодавства до платника, який перебуває на пільговому режимі оподаткування та є звільненим від сплати податку до бюджету, у випадку порушення ним правил оподаткування застосовуються заходи відповідальності, що передбачають розрахунки з бюджетом.

У той же час слід наголосити, що нарахування штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати відповідно до підпункту «а» частини третьої пункту 50.1 статті 50 ПК, здійснюється самим платником та не передбачено серед заходів відповідальності, що застосовуються податковим органом.

Втім умовою використання платником права на подання уточнюючого розрахунку як підстави для звільнення такого платника від відповідальності, передбаченої статтею 123 ПК, є виконання таким платником одночасно усіх вимог, установлених законодавцем щодо внесення змін до податкової звітності.

Надіслання ж уточнюючого розрахунку із зазначенням суми недоплати, однак без нарахування штрафу в розмірі трьох відсотків від такої недоплати, є підставою для накладення контролюючим органом на платника штрафних санкцій в порядку статті 123.

Як встановлено судом, позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке спрямовується на спецрахунок, на 402 743 грн.

При цьому, враховуючи, що позивачем не виконано вимоги пункту 50.1 Податкового кодексу України в повному обсязі, товариство не може бути звільнено від застосування до нього штрафних санкцій за допущене заниження податкового зобов'язання у зв'язку із самостійним виправленням помилок.

За таких обставин, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за заниження податкового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.