Рішення № 84741217, 24.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002122

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Курилич А.Я.,

представника відповідача Гавриляк Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2019 року №0019075212,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2019 № 0019075212.

Ухвалою суду від 26.04.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

На адресу суду 22.05.2019 за вх. № 17705 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволення позову повністю.

04.07.2019 за вх. № 23423 позивачем подано заяву про зміну підстав позову та долучено додаткові докази.

23.07.2019 за вх. № 26060 представником відповідача подано додаткові пояснення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується з податковим повідомлення-рішення від 11.03.2019 № 0019075212, яким зобов'язано сплатити штраф за затримку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20%, а саме 21710 грн. 29 коп. Зазначає, що відповідачем порушено порядок оформлення результатів камеральної перевірки відповідно до вимог статті 86 ПК України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене поза межами встановленого п.86.8 ст. 86 ПК України строку (після спливу 15 робочих днів з дня вручення акта перевірки). В розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення вказано підставою визначення грошового зобов'язання рішення ОДПС України від 30.01.2018 про розстрочення податкового боргу. Суми прострочення та дати сплати прив'язані до черговості сплати грошових зобов'язань згідно рішення ОДПС України від 30.01.2018 та договору про розстрочення від 30.01.2018. Отже, на думку позивача підставою визначення грошового зобов'язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є рішення ОДПС України від 30.01.2018, а в акті перевірки № 65/13-01-52-12/31897102 від 18.12.2018 вказано, що встановлено порушення сплати узгодженого грошового зобов'язання згідно (підстава виникнення) податкового повідомлення-рішення № 0008891410 від 07.06.2017.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задоволити.

Представником відповідача в судовому засіданні подано відзив на позов від 22.05.2019 за № 17705, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у позивача є узгоджене грошове зобов'язання, визначене податковим - повідомленням рішенням від 07.06.2017 № 0008891410 на суму 108562,50 грн., про що свідчить постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018, яка набрала законної сили з моменту проголошення. Представник відповідача зазначає, що відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. На зауваження позивача про порушення порядку оформлення результатів камеральної перевірки відповідно до вимог статті 86 ПК України зауважує, що акт про результат камеральної перевірки вручено позивачу, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, відповідачем спростовано зауваження позивача, щодо накладення відповідачем штрафної санкції на зобов'язання, яке розстрочене на підставі договору про розстрочення податкового боргу №4. Згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та розрахунком штрафних санкцій до нього, затримка сплати грошового зобов'язання відбулась на 56 календарних днів. Кінцевий термін сплати узгодженої суми зобов'язання був 05.12.2017. Однак, рішення про розстрочення податкового боргу прийняте 30.01.2018. Враховуючи вищенаведене, відповідач стверджує,що податкове повідомлення-рішення стосується не періодичної сплати податкового боргу, що визначена у договорі про розстрочення податкового боргу № 4 від 30.01.2018, а періоду бездіяльності по несплаті податкового боргу позивачем, з моменту виникнення такого боргу до моменту прийняття рішення Головним управлінням ДФС у Львівській області про розстрочення податкового боргу №4 від 30.01.2018 (56 календарних дні). Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши доводи позову, відзив на нього, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.03.2002 за № 4151200000011669.

Податковим повідомленням рішенням від 07.06.2017 № 0008891410 позивачу Головне управління ДФС у Львівській області збільшило суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 108562,50 грн.

Дане податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем до суду. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 позовну заяву позивача задоволено : визнано протиправним та скасовано податкове - повідомлення рішення від 07.06.2017 № 0008891410. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 скасовано та прийнято нову, якою в задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» відмовлено повністю.

08.11.2017 податкове - повідомлення рішення від 07.06.2017 № 0008891410 стало узгодженим грошовим зобов'язанням на суму 108562,50 грн.

Позивач 30.01.2018 з Головним управлінням ДФС у Львівській області уклали договір про розстрочення податкового боргу № 4. Згідно умов договору Головне управління ДФС у Львівській області надає платнику розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 324 786,51 грн. під проценти строком з 30.01.2018 по 14.12.2018 (а.с. 73).

18.12.2018 проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Результати перевірки оформлені актом від 18.12.2018 № 65/13-01-52-12/31897102.

18.12.2018 акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати визначеного податкового зобов'язання до бюджету ТзОВ «Квінто - Плюс» від 18.12.2018 року №65/13-01-52-12/31897102 було відправлено рекомендованим поштовим відправленням № 7900309813304 Головним управлінням ДФС у Львівській області на адресу позивача: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (а.с. 35).

Відповідно сайту ПАТ «Укрпошта» згідно індентифікатора міжнародного поштового відправлення № 7900309813304 підтверджується факт надсилання листа органом ДФС позивачеві та отримання позивачем за довіреністю такого листа 04.01.2019, як вбачається з витягу із веб-сайту «Укрпошта» (а.с.46).

На підставі акта перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 № 0019075212, за затримку сплати суми грошового зобов'язання, та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, а саме 21710 грн. 29 коп.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2019 № 0019075212 відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення суд взяв до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі- ПК України).

Відповідно до п.п. 19-1.1 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Згідно п.57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового..

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України. Пунктом 76.1 ст.76 ПК України передбачено, шо камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітності суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під часі проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

За правилом норми п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується у позивача є наявний борг грошового зобов'язання, який виник на підставі узгодженого податкового - повідомлення рішення від 07.06.2017 № 0008891410, про що свідчить постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018, яка набрала законної сили.

З питань своєчасності сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток позивача старшим державним ревізором інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб львівського управління головного управління ДФС у Львівській області на підставі п.п. 19 1.1 п.19.1 ст.19, пп. 20.1.4 п 20.1 ст.20 розділу І ПК України проведено камеральну перевірку ТзОВ «Квінто -Плюс».

Проведеною камеральною перевіркою встановлено порушення правил сплати податкового зобов'язання за податковим-повідомлення рішенням від 07.06.2017 № 0008891410, чим порушено п.57.3 ст.57 ПК України, а саме підприємством порушено термін сплати податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств із затримкою більше 30 календарних днів в сумі - 108551,45 грн.

Таким чином, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) відповідних інформаційних базах податкового органу є самостійною підставою для проведення камеральної перевірки

За результатами такої перевірки відповідачем складено акт від 18.12.2018 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати визначеного податкового зобов'язання до бюджету ТзОВ «Квінто - Плюс» за №65/13-01-52-12/31897102.

Щодо зауважень позивача, що відповідачем порушено порядок оформлення результатів камеральної перевірки відповідно до вимог статті 86 ПК України, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДФС у Львівській області було відправлено рекомендованим поштовим відправленням № 7900309813304 на адресу позивача: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176 акт від 18.12.2018 за №65/13-01-52-12/31897102, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (а.с. 35). Відповідно сайту ПАТ «Укрпошта» згідно індентифікатора міжнародного поштового відправлення № 7900309813304 підтверджується факт надсилання листа органом ДФС позивачеві та отримання позивачем за довіреністю такого листа 04.01.2019, як вбачається з витягу із веб-сайту «Укрпошта» (а.с.46).

Як вбачається з матеріалів справи акт про результат перевірки позивач отримав, проте заперечень не подавав.

Податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 18.12.2018 відповідачем винесено 11.03.2019 № 0019075212, за затримку сплати суми грошового зобов'язання, та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, а саме 21710 грн. 29 коп.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, пунктом 76.3. якої встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Водночас згідно з положеннями пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов'язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, може бути прийнято контролюючим органом не раніше, ніж через 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, та не пізніше 1095 днів. Обмеження щодо мінімального п'ятнадцятиденного строку має забезпечити право платника податків на подання заперечень на акт перевірки, а максимальний строк відповідає встановленому законом строку давності.

Дана правова позиція також неодноразово висловлювалась й у постановах Верховного Суду, зокрема від 18.05.2018 у справі №804/4483/17, від 29.01.2019 у справі №805/4868/16-а.

Що стосується умов договору № 4 від 30.01.2018, Головне управління ДФС у Львівській області надає платнику розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 324 786,51 грн. під проценти строком з 30.01.2018 по 14.12.2018 (а.с. 73). А згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2019 та розрахунком штрафних санкцій до нього, затримка сплати грошового зобов'язання відбулась на 56 календарних днів. Кінцевий термін сплати узгодженої суми зобов'язання був 05.12.2017. Однак, рішення про розстрочення податкового боргу прийняте 30.01.2018.

Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення-рішення стосується не періодичної сплати податкового боргу, що визначена у договорі про розстрочення податкового боргу № 4 від 30.01.2018, а періоду бездіяльності по несплаті податкового боргу позивачем, з моменту виникнення такого боргу до моменту прийняття рішення Головним управлінням ДФС у Львівській області про розстрочення податкового боргу №4 від 30.01.2018 року (56 календарних дні).

Відтак, надані позивачем платіжні доручення не стосуються періоду, визначеного у податковому повідомленні-рішенні. яке є предметом даного спору, а тому не мають доказового значення у цій справі.

Суд приходить до переконання, що рішення щодо розстрочення податкового боргу чи договір не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків, зокрема: суми податкового боргу та розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства.

Рішення чи договір про розстрочення податкового боргу не змінює статус заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що укладення договору, яким визначено порядок стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань.

Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний адміністративний суд у складі Верховний Суд зокрема у постанові від 08 травня 2018 року в справі №802/777/16-а.

Отже, суд звертає увагу, що розстрочення податкового боргу є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу. Розстрочення не виключає можливості застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу, зокрема і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Таким чином, законодавством України не передбачене звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафу за несплату узгодженої суми грошових зобов'язань протягом строків, визначених податковим законодавством, які у послідуючому були розстроченими.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, зазначено, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у підтвердження викладеного у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях викладено підтвердження обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень і долученими доказами спростовує викладене у позовній заяві.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2019 року №0019075212, - відмовити .

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 04 жовтня 2019 року.