Рішення № 84741122, 04.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3884/19

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 03 вересня 2019 року надійшов адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Марківське ОУПФУ Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.03.2019 № 123850000467 про призначення пенсії в частині не зарахування до загального страхового стажу періоду строкової військової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988, та до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів навчання з 29.08.1981 по 04.01.1985, роботи з 14.01.1985 по 28.05.1985, строкової військової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988, роботи з 09.04.1993 по 26.05.1993, з 27.07.1994 по 31.12.1998;

2) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період строкової військової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988 та до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди навчання з 29.08.1981 по 04.01.1985, роботи з 14.01.1985 по 28.05.1985, строкової військової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988, роботи з 09.04.1993 по 26.05.1993, з 27.07.1994 по 31.12.1998, та повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що рішенням відповідача від 26.03.2019 № 123850000467 позивачу призначено пенсію за віком згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем у листі від 19.06.2019 № 85/К-14 зазначено, що врахувати періоди роботи на шахті ім. Фрунзе за періоди: з 14.01.1985 по 15.01.1985, з 15.01.1985 по 28.05.1986, за період з 09.04.1993 по 12.04.1993, з 13.04.1993 по 26.05.1993, за період з 27.07.1994 по 31.07.1994 та з 01.08.1995 по 30.07.1999, за період з 22.06.2001 по 25.06.2001, з 26.06.2008 не має законодавчих підстав, оскільки довідки видані підприємствами, які розташовані на непідконтрольній українській владі території.

Також представник позивача зазначає, що у відповіді від 22.07.2019 № 4196/022/Н-74 на адвокатський запит зазначено, що відповідно до наданих ОСОБА_2 документів загальний стаж роботи становить 25 років 11 місяців 17 днів, з них стаж для призначення пенсії на пільгових умовах становить 10 років 02 місяці 20 днів. Не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 14.01.1985 по 28.05.1986, з 09.04.1997 по 31.12.1998, так як документи для підтвердження спеціального трудового стажу, а саме: довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній не надано, періоди з 09.04.1993 по 26.05.1993 та з 27.07.1994 по 08.04.1997 не зараховані також тому, що відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.

Представник позивача з посиланням на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, практику ЄСПЛ, вважає, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено зарахування до загального стажу періоду строкової військової служби та пільгового стажу позивача періодів його навчання, військової служби та роботи на підземних роботах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 1-2).

Від представника Марківського ОУПФУ Луганської області 16 вересня 2019 року за вх. № 47209/2019 надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 60-66).

Позивач звернувся до Марківського ОУПФУ Луганської області із заявою від 19.03.2019 та пакетом документів за призначенням пенсії згідно з підпунктом 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви додано такі документи: трудова книжка БТ-II № 2003110; диплом від 09.01.1985 Д № 233896; паспорт ЕН № 044238; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідку про місце проживання (реєстрації) особи від 18.03.2019.

Відповідно до розрахунку стажу (аркуш копії пенсійної справи 2-3) загальний стаж позивача складає 25 років 11 місяців 17 днів, у тому числі роботи на пільгових умовах складає 10 років 2 місяців 20 днів.

Пільговий стаж позивачу зараховано виключно за відомостями по спеціальному стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5).

Рішенням відповідача від 25.03.2019 позивачу призначено пенсію за віком згідно з пунктом 2 частини першої статті 114 Закону № 1058-IV робота за Списком № 1. Прийняте рішення обґрунтовано наявними в пенсійній справі документами, які надано позивачем, та даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, отриманими за згодою позивача, із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Згідно з рішенням період навчання позивача в СПТУ № 77 включено до загального стажу роботи; період роботи з 14.01.1985 по 28.05.1986 електрослюсарем підземним на шахті ім. М.В. Фрунзе п/о «РА» включено до загального стажу роботи; до загального стажу не зарахований період військової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988, оскільки військовий квиток не надавався, довідка з військомату про періоди проходження військової служби позивачем до управління не надавалася; період роботи з 10.12.1990 по 16.03.1993 литейщиком плитки в кооперативі «Скиф» включено до загального стажу роботи; період роботи з 09.04.1993 по 26.05.1993 електрослюсарем підземним на шахті ім. М.В. Фрунзе включено до загального стажу роботи; період роботи з 27.07.1994 по 31.12.1998 електрослюсарем підземним на шахті ім. М.В. Фрунзе включено до загального стажу роботи; періоди навчання з 29.08.1981 по 04.01.1985, роботи з 14.01.1985 по 28.05.1986, військової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988, роботи 09.04.1993 по 26.05.1993 та з 27.07.1994 по 31.12.1998 до пільгового стажу за Списком № 1 не включено, оскільки, довідки про підтвердження пільгового стажу встановленого зразка позивачем до управління не надано, тому до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано і період навчання (відсутня довідка про підтвердження пільгового стажу роботи, як такого що слідував безпосередньо за навчанням). Згідно відомостей про пільговий стаж , які зазначені у трудовій книжці, не має можливості визначити повну зайнятість на робочому місці протягом робочого дня.

Згідно з відомостями про пільговий стаж, які зазначені у трудовій книжці, не має можливості визначити повну зайнятість на робочому місці протягом робочого дня.

Вимогу позивача про повторний розгляд заяви про призначення пенсії від 19.03.2019 представник відповідача вважає безпідставною, оскільки заяву позивача розглянуто та прийнято рішення про призначення пенсії.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копії паспорта громадянина України, картки платника податків, довідки від 18.03.2019 № 928-50000078177 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 8-9).

Позивач 19 березня 2019 року звернувся до Марківського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії (арк. спр. 13, 73), до якої згідно з розпискою-повідомленням надав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; паспорт; трудову книжку; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 13 зв., 73 зв.).

Згідно з протоколом Марківського ОУПФУ Луганської області від 25.03.2019 позивачу призначена пенсія за віком з 19.03.2019 у розмірі 3151,95 грн (арк. спр. 10, 84).

Дослідженням розрахунку стажу позивача встановлено, що відповідачем до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії, зарахований такий стаж: 01.09.1981 по 09.01.1985 (навчання у вищих/середніх н/з), з 14.01.1985 по 28.05.1986, з 10.12.1990 по 16.03.1993, з 09.04.1993 по 26.05.1993, з 27.07.1994 по 31.12.1998, з 01.01.199 по 30.07.199 (список № 1), з 22.06.2001 по 31.12.2003 (список № 1), з 01.01.2004 по 04.06.2007 (список № 1), з 05.06.2007 по 05.06.2007, з 06.06.2007 по 08.05.2008 (список № 1), з 29.05.2008 по 31.05.2008, з 01.05.2009 по 29.05.2009, з 01.06.2009 по 28.06.2009, з 01.07.2009 по 29.07.2009, з 01.08.2009 по 29.08.2009, з 01.09.2009 по 28.09.2009, з 01.10.2009 по 29.10.2009, з 01.11.2009 по 28.11.2009, з 01.12.2009 по 29.12.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.04.2010 по 29.04.2010, з 01.05.2010 по 29.05.2010, з 01.06.2010 по 29.06.2010, з 01.07.2010 по 31.05.2013, з 07.06.2013 по 24.06.2013, з 25.06.2013 по 30.09.2014 (список № 1), з 01.05.2015 по 28.01.2016 (список № 1), з 29.01.2016 по 31.01.2016, з 01.02.2016 по 29.05.2016 (список № 1), з 30.05.2016 по 31.05.2016, з 01.06.2016 по 31.10.2016 (список № 1), всього страховий стаж складає 25 років 11 місяців 17 днів, робота за списком № 1 - 10 років 2 місяці 20 днів (арк. спр. 11, 12).

Дослідженням копії трудової книжки позивача від 14.01.1985 БТ-ІІ № 2003110 (арк. спр. 14-15) встановлено наявність у ній таких записів про спірний період:

Шахта ім. Фрунзе

запис № 1: 29.08.1981 по 04.01.1985 навчання в СПТУ № 77 м. Ровеньки за професією електрослюсар підземний 3 розряду, диплом від 09.01.1985 Д № 233896;

запис № 2: 14.01.1985 прийнятий електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею, наказ від 14.01.1985 № 13/к;

запис № 3: 28.05.1986 звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії, наказ від 27.05.1986;

запис № 4: з 03.06.1986 по 23.06.1988 служба в армії, військовий квиток НУ № НОМЕР_2;

запис № 7: 09.04.1993 прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 09.04.1993 № 177-к;

запис № 8: 26.05.1993 звільнений за власним бажанням, наказ від 30.06.1993 № 304-к;

запис № 9: 27.07.1994 прийнятий за договором на 2 місяці електрослюсарем підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею, наказ від 27.07.1994 № 346 к;

запис № 10: 12.10.1994 зарахований до штату Шахти ім. Фрунзе постійно, наказ від 12.10.1994 № 456 к;

запис № 11: 19.05.1997 за результатами атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1;

запис № 12: Шахта ім. Фрунзе перейменована в ДВАТ «Шахта ім. Фрунзе» ДХК «Ровенькиантрацит», наказ Міністерства вугільної промисловості України від 09.04.1997 № 132;

запис № 13: 30.07.1999 звільнений за власним бажанням, наказ від 02.08.199 № 498 к.

Позивач звернувся до Марківського ОУПФУ Луганської області із заявою від 10 червня 2019 року (надійшла до відповідача 11.06.2019) про врахування пільгового стажу для перерахунку пенсії згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу від 06.06.2019 № № 1181-1186, ксерокопіями наказів про атестацію робочих місць та перелік професій, ксерокопіями наказів про прийом, переведення та звільнення, ксерокопіями карток Т-2 (арк. спр. 93).

Копії цих документів надано позивачем й до матеріалів справи (арк. спр. 22-48).

Листом від 19 червня 2019 року № 85/К-14 відповідач повідомив позивачу, що врахувати періоди роботи на Шахті ім. Фрунзе: з 14.01.1985 по 15.01.1985, з 15.01.1985 по 28.05.1986 згідно з довідкою, виданою ЗАТ «Внєшторгсервіс» від 06.06.2019 № 1181; за період з 09.04.1993 по 12.04.1993, з 13.04.1993 по 26.05.1993 згідно з довідкою, виданою ЗАТ «Внєшторгсервіс» від 06.06.2019 № 1183; за період з 27.07.1994 по 31.07.1994 та з 01.08.1995 по 30.07.1999 згідно з довідкою, виданою ЗАТ «Внєшторгсервіс» від 06.06.2019 № 1184; за період з 22.06.2001 по 25.06.2001, з 26.06.2008 згідно з довідкою, виданою ЗАТ «Внєшторгсервіс» від 06.06.2019 № 1182, немає законних підстав, оскільки довідки видані підприємствами, які розташовані на непідконтрольній українській владі території і містять штамп та печатки «ЛНР». Період роботи з 06.06.2007 по 08.05.2008 зарахований за списком № 1 за даними системи персоніфікованого обліку (арк. спр. 18-19).

З вищеописаних доказів судом встановлено, що відповідачем не зараховано до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, такі періоди: навчання в СПТУ № 77 з 29.08.1981 по 04.01.1985; роботи на Шахті ім. Фрунзе з 14.01.1985 по 28.05.1985; строкової військової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988; роботи на Шахті ім. Фрунзе з 09.04.1993 по 26.05.1993 та з 27.07.1994 по 31.12.1998.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), визначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.[…].

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів (пункт 24 Порядку № 637).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Отже, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 17 березня 2015 року у справі № 21-585а14 року, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-3287а15, від 12 квітня 2016 року № 21-6501а15, а також правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23 січня 2017 року у справі № 732/2003/14, від 30 січня 2018 року у справі № 506/384/17, від 05 червня 2018 року у справі № 466/455/17.

Як слідує з відзиву на позов представника відповідача та листа Марківського ОУПФУ Луганської області від 19.06.2019 № 85/К-14 підставами для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача за списком № 1 спірних періодів стали: відсутність всіх необхідних відомостей у трудовій книжці позивача, ненадання всіх необхідних документів (військового квитка, уточнюючих довідок); уточнюючи довідки, подані разом із заявою позивача від 10.06.2019 не враховані оскільки видані на тимчасово окупованій території.

Однак, суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача та вважає їх протиправними з огляду на таке.

Згідно з записами у трудовій книжці позивача встановлено, що позивач у період з 29.08.1981 по 04.01.1985 навчався в СПТУ № 77 за професією електрослюсар підземний третього розряду. Цей запис також підтверджений дипломом від 09.01.1985 Д № 233896.

Протягом 3 місяців після закінчення навчання позивач прийнятий на роботу з 14.01.1985 електрослюсарем підземним III розряду з повним робочим днем під землею на Шахту ім. М.В. Фрунзе. На цій роботі позивач працював до 28.05.1986 та звільнений у зв'язку з призовом в Радянську армію. Такі записи також довідкою від 06.06.2019 № 1181, яку видано підприємством так званої «ЛНР» філією № 2 ЗАТ «Внешторгсервіс», до якої додано копії наказів про прийом, звільнення та особової картки (арк. спр. 22-25).

Оскільки позивач був працевлаштований за набутою професією, яка включена до переліку професій і посад за Списком № 1, протягом 3 місяців з дня закінчення навчання, суд погоджується з твердженнями позивача, що період навчання також має бути врахований відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1.

Твердження відповідача про відсутність у трудовій книжці позивача всіх необхідних записів, що дають підстави для включення періоду роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 1, судом відхиляються як безпідставні, оскільки запис про роботу містить відомості про зайнятість позивача на підземних роботах повний робочий день. Більш того, відомості про повний робочий день позивача під землею наявні також у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Однак, за даними довідки від 06.06.2019 № 1181 пільговий характер роботи позивача підтверджений тільки з 15.01.1985 по 28.05.1986. Період роботи з 14.01.1985 по 15.01.1985 до роботи за професією за Списком № 1 не віднесений.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, що період його роботи з 15.01.1985 по 28.05.1986 має зараховуватися відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1.

З 03.06.1986 по 23.06.1988 проходив строкову військову службу. Крім трудової книжки, це підтверджується військовим квитком, копію якого надано до матеріалів справи.

Оскільки на час призову на військову службу позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ час проходження служби в армії також має враховуватися відповідачем до стажу за Списком № 1.

Що стосується вимоги позивача щодо окремого зарахування періоду його строкової військової служби до загального страхового стажу, суд вважає, що обов'язок відповідача зарахувати такий період служби до стажу за Списку № 1 охоплює й обов'язок відповідача щодо його врахування при обчисленні загального страхового стажу позивача, тому додаткового зобов'язання за судовим рішенням не потребує.

З 09.04.1993 по 26.05.1993 позивач працював на Шахті ім. М.В. Фрунзе електрослюсарем підземним III розряду з повним робочим днем під землею. Записи у трудовій книжці позивача підтверджені довідкою від 06.06.2019 № 1183, виданою філією № 2 ЗАТ «Внешторгсервіс», до якої також додано копії наказів про прийом, звільнення позивача та його особової картки (арк. спр. 26-31). Також позивачем надано копію наказу від 05.04.1995 № 257 «Про результати атестації робочих місць», відповідно до якого професія «електрослюсар підземний» віднесена до Списку № 1 (арк. спр. 45).

Однак, за даними довідки від 06.06.2019 № 1183 пільговий характер роботи позивача підтверджений тільки за період з 13.04.1993 по 26.05.1993. Період роботи з 09.04.1993 по 12.04.1993 до роботи за професією за Списком № 1 не віднесений.

З 27.07.1994 по 30.07.1999 працював на Шахті ім. М.В. Фрунзе електрослюсарем підземним III розряду з повним робочим днем під землею. Записи у трудовій книжці позивача підтверджені довідкою від 06.06.2019 № 1184, яка видана філією № 2 ЗАТ «Внешторгсервіс», до якої додано копії наказів про прийом, звільнення позивача та його особової картки (арк. спр. 32-37).

Однак, за даними довідки від 06.06.2019 № 1184 пільговий характер роботи позивача підтверджений тільки з 01.08.1994 по 30.07.1999. Період роботи з 27.07.1994 по 31.07.1994 до роботи за професією за Списком № 1 не віднесений.

Також позивачем до Марківського ОУПФУ Луганської області було надано довідки про заробітну плату від 06.06.2019 № 1185 та № 1186 (арк. спр. 38-39) та копії наказів від 19.05.1997 № 389 та від 05.06.2002 № 984 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», відповідно до яких професія «електрослюсар підземний» віднесена до Списку № 1 (арк. спр. 46-47).

Зважаючи на вищевикладене, суд також погоджується з твердженнями позивача, що його стаж роботи з 13.04.1993 по 26.05.1993 та з 01.08.1994 по 31.12.1998 електрослюсарем підземним III розряду на Шахті ім. М.В. Фрунзе також має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1.

Що стосується тверджень відповідача, що довідки, видані ЗАТ «Внешторгсервіс» не можуть враховуватися як докази, що підтверджують пільговий характер роботи позивача у спірному періоді, суд відхиляє їх як безпідставні, з огляду на таке.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач під час обчислення пільгового стажу позивача за Списком № 1 має врахувати період навчання позивача, служби в армії та роботи на Шахті ім. М.В. Фрунзе як такий, що у повній мірі підтверджений записами у трудовій книжці, довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, копіями наказів про прийом та звільнення позивача з роботи, а також наказами про результати атестації робочих місць.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, з огляду на те, що відповідачем не зарахований до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період навчання з 29.08.1981 по 04.01.1985, період строкової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988, а також період роботи на Шахті ім. М.В. Фрунзе з 15.01.1985 по 28.05.1985, з 13.04.1993 по 26.05.1993, з 01.08.1994 по 31.12.1998, та не проведений перерахунок розміру раніше призначеної пенсії, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання такої бездіяльності протиправною, зобов'язання відповідача зарахувати такий стаж, як таки, що дає право на призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, та здійснити позивачу перерахунок раніше призначеної пенсії.

Зважаючи, що позивачем додаткові документи подані протягом 3 місяців з дня подання заяви про призначення пенсії, суд вважає, що перерахунок пенсії має бути здійснений з моменту її призначення, тобто з 19.03.2019.

У задоволенні решти вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 02.09.2019 (арк. спр. 3).

Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов'язаними між собою.

Відповідно, задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1) до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92400, Луганська область, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код за ЄДРПОУ 41247405) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо незарахування до стажу ОСОБА_2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, період навчання з 29.08.1981 по 04.01.1985, період строкової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988, а також період роботи на Шахті ім. М.В. Фрунзе з 15.01.1985 по 28.05.1985, з 13.04.1993 по 26.05.1993, з 01.08.1994 по 31.12.1998.

Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до стажу ОСОБА_2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, період навчання з 29.08.1981 по 04.01.1985, період строкової служби з 03.06.1986 по 23.06.1988, а також період роботи на Шахті ім. М.В. Фрунзе з 15.01.1985 по 28.05.1985, з 13.04.1993 по 26.05.1993, з 01.08.1994 по 31.12.1998 та здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії з 19 березня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова