Рішення № 84699049, 03.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2008/19

03 жовтня 2019 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Державна казначейська служба України у місті Тернополі Тернопільської області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Державна казначейська служба України у місті Тернополі Тернопільської області, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 безпідставно сплачені кошти у розмірі 2737,76 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

На адресу суду 20.09.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Вказано, що позивач добровільно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 2737,76 грн. і відповідач не вчиняв дій та не приймав рішень щодо зобов`язання позивача до сплати даного збору. Крім цього, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Від третьої особи - управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області надійшло на адресу суду 12.09.2019 письмове клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

25 жовтня 2016 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Національний резерв" укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С., зареєстрованого в реєстрі за №2946, згідно якого ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш справи 7-8).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме, з квитанції №ПН1328253 від 25.10.2016, позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 2737,76 грн. (аркуш справи 6).

Позивач 11.07.2019 звернулася із заявою до Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо повернення їй збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 2737,76 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.07.2019 №8157/05-03 позивачку повідомлено, про те, що підстав для повернення вказаного збору немає. Також зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а також роз`яснено, що позивачка має право звернутися до суду із адміністративним позовом про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (аркуші справи 13-15).

Не погодившись із такими діями відповідача позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Відповідно до абзацу першого та другого пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 2946, виданий 25.10.2016 .

У відповідності з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" від 22.07.2016 №2347, ОСОБА_1 згідно обліку технічної інвентаризації в м. Тернополі є власником 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 (аркуш справи 30), яка приватизована згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05.11.1996.

Суд зазначає, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 819/33/17.

Одночасно суд зазначає, що згідно чинного законодавства збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов`язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з пунктом 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно, для стягнення позивачем помилково сплачених коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.

Суд також вважає що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підставою для звернення позивача з позовом слугувала відмова відповідача викладена у листі №8157/05-03 від 12.07.2019.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду для заявлених позовних вимог розпочався з моменту одержання позивачем листа відповідача за №8157/05-03 від 12.07.2019 про відмову у поверненні коштів.

Позивач звернувся із даним позовом до суду 02.09.2019, тобто в межах строку звернення, встановленого статтею 122 КАС України.

Крім цього, чинне законодавство не містить встановлених строків на повернення помилково сплачених коштів до державного бюджету. Доказів того, що позивач раніше звертався із відповідною заявою відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позивачем не пропущений шестимісячний строк звернення до суду, який рахується з часу, коли позивач дізнався про своє порушене право, тобто, після отримання відмови відповідача в поверненні помилково сплачених коштів.

У відповідності до ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання нею житла вперше та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано а судом не здобуто, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн відповідно до квитанції №19 від 02.09.2019 підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати подання до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про повернення ОСОБА_1 2737,76 грн (дві тисячі сімсот тридцять сім гривень сімдесят шість копійок) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією №ПН1328253 від 25.10.2016.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) сплачений згідно з квитанцією №19 від 02.09.2019.

Реквізити учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769;

третя особа - управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Листопадова, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 37977726.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.