Ухвала суду № 8468661, 08.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2009 р. м. КиївК-21796/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників позивача Носова К.В., Фоменко Н.О.,

представників відповідача 1 Ковалевського А.В., Гриненка С.В.,

представника відповідача 2 ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року

у справі № 2а-241/07

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

до 1. Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,

2. Приватної фірми «Кібела»

про зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було заявлено позов до ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ПФ «Кібела»про зобовязання оплатити 49 податкових векселів, видані при імпорті товарів на митну територію України за березень квітень 2007 року на загальну суму 1530712, 03 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі з урахуванням змін до касаційної скарги, письмових пояснень до касаційної скарги та доповнення до касаційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу з урахуванням доповнень ПФ «Кібела», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року винесені при повному та всебічному розгляду справи з урахуванням всіх матеріалів і обставин, що мають значення для справи, базуються на нормах діючого законодавства, є законними та обґрунтованими, а законодавчі підстави для їх скасування відсутні, просить залишити касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року залишити без змін.

В запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»просить залишити касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було заявлено позов до ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ПФ «Кібела»про зобовязання оплатити 49 податкових векселів, видані при імпорті товарів на митну територію України за березень квітень 2007 року на загальну суму 1530712, 03 грн.

При цьому обраний позивачем спосіб захисту публічних інтересів держави за своє суттю є вимогою про стягнення коштів з відповідачів, що відповідає повноваженням податкових органів, передбаченим в п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

ПФ «Кібела»при імпорті товарів на митну територію України за період березень квітень 2007 року було оформлено 49 податкових векселів по податку на додану вартість на загальну суму 1530712, 03 грн., що були авальовані Харківською філією ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

ПФ «Кібела»для погашення податкових векселів відображало їх суму у складі податкових зобовязань в декларації з податку на додану вартість в місяці погашення, а в наступному звітному періоді у складі сум податкового кредиту.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що податкові векселі були погашені ПФ «Кібела».

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до абзацу першого четвертого, сьомого п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобовязання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; податковий вексель підлягає обовязковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобовязані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобовязання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобовязань по податковому векселю до складу податкових зобовязань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобовязань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Згідно абзацу пятого п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104, який розроблений відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

При цьому право на погашення зобовязання за податковим векселем за рахунок сум бюджетного відшкодування виникає за умови, що на дату поставки податкового векселя митному органу платник податку має підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка не менше суми зобовязання за векселем.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПФ «Кібела»на момент поставки векселів мала підтверджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1301626, 10 грн., що підтверджується актом перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 1179/49-0/30035446 від 03 травня 2007 року, актом звірки, копії яких наявні в матеріалах справи, та не заперечувалось позивачем.

Таким чином, ПФ «Кібела»на момент поставки податкового векселя мала підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, тобто задекларовану до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість, що підтверджена актом перевірки та обліковувалась в картці її особового рахунку, яка перевищувала суму зобовязань за податковим векселем.

Отже, ПФ «Кібела»мала законодавчі підстави для погашення податкових векселів шляхом проведення заліку бюджетного відшкодування, що нею і було зроблено.

При цьому посилання позивача на неподання ПФ «Кібела»письмової заяви про погашення податкових векселів шляхом заліку суми бюджетного відшкодування не беруться колегією суддів до уваги, оскільки форма такої заяви не передбачена в Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104, а відображення суми податкового зобовязання по податковим векселям в складі податкових зобовязань (рядок 19.2) декларації з податку на додану вартість за період березень квітень 2004 року та віднесення відповідної суми податкового зобовязання до податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, подача додатків із повним переліком векселів, які погашаються, разом з деклараціями та заяви від 03 травня 2007 року № 03/05 свідчать про волевиявлення ПФ «Кібела»погасити податкові векселя шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, яке мало письмову форму.

Посилання касатора на ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», як на заборону в 2007 році погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість шляхом видачі податкових векселів колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

За визначенням абзацу 1 п. 1.16 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобовязання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Частиною 3 ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобовязань субєктів господарювання за податками, зборами (обовязковими платежами).

Одночасно пунктом 51 ст. 71 цього Закону зупинено дію на 2007 рік пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині застосування цього пункту для операцій з ввезення на митну територію України товарів за товарною позицією 2711 згідно УКТ ЗЕД.

Системний аналіз цих норм вказаного Закону дає підстави для висновку, що в 2007 році припис про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобовязань на податкові векселі з відстрочення сплати податок на додану вартість з операцій з ввезення на митну територію України товарів, крім як за позицією 2711 згідно УКТ ЗЕД, не поширювався. Інше тлумачення норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не давало б логічного висновку щодо доцільності одночасної заборони видачі податкових векселів та часткового зупинення дії норми, якою така видача передбачена.

Таким чином, положення абзацу третього ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не можуть бути поширені на податкові векселя, що видаються платниками податків в рахунок сплати податку на додану вартість при розмитнені імпортних товарів.

Крім того, надання податкових векселів при сплаті податку на додану вартість при розмитненні імпортних товарів та надання відстрочення щодо сплати податкових зобовязань платників податків з податків, зборів (обовязкових платежів) мають різну правову природу.

Податковий вексель на відстрочення оплати суми податкового зобовязання з податку на додану вартість видається платником податку при імпортуванні на митну територію України за власним бажанням, а відстрочення податкових зобовязань платника податку надається відповідним органом державної влади за наявності відповідних підстав, передбачених ст. 14 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та не надається з податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України.

Аналогічної позиції дотримується ДПА України в податковому розясненні від 06 лютого 2007 року № 2230/7/16-1517 та в листі від 10 січня 2007 року № 36/5/16-1516, а також Міністерство юстиції України (лист від 16 січня 2007 року № 20-9-159(229)) і Міністерство фінансів України (лист від 19 січня 2007 року № 31-20020-3-8/209).

Що стосується посилання скаржника на лист Верховного Суду України від 21 квітня 2008 року № 21-7/2008, то воно є безпідставним з урахуванням наступного.

Як вбачається з його тексту Верховним Судом України була надана методологічна допомога судам щодо застосування ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якою заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобовязань субєктів господарювання за податками, зборами (обовязковими платежами), яка не була чинна в період спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2009 року у справі за позовом ПФ «Кібела»до Магістральної митниці про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України також не може мати для суду касаційної інстанції преюдиціального значення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, а також того, що з судового рішення не вбачається, які саме обставини були встановлені, що мають значення для вирішення даної справи.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові підлягає залишенню без задоволенню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна

Головуючий

Судді Л.І. Бившева