Ухвала суду № 8468679, 15.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2009 р.                               м. Київ                                        К-2301/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників позивача –Хорунжого Я.В., Шилова А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 11 червня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року

у справі № 11/615/06-АП

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

до          1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок вогнетривів»,

2. Закритого акціонерного товариства «Науково –виробниче об’єднання «Лад»

про визнання недійсним господарського зобов’язання та стягнення сум, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2006 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулась до суду з позовом до ТОВ «Торговий будинок вогнетривів», ЗАТ «Науково –виробниче об’єднання «Лад»про визнання недійсним господарського зобов’язання № Л-ТД/76 від 30 травня 2003 року та стягнення в доход держави з ТОВ «Торговий будинок вогнетривів»та ЗАТ «Науково – виробниче об’єднання «Лад»все отримане за договором № Л-ТД/76 від 30 травня 2003 року в сумі 13609600, 05 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 11 червня 2007 року відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року постанову господарського суду Запорізької області від 11 червня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 11 червня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Під час проведення планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Торговий будинок вогнетривів»СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, за результатами якої було складено акт № 4/08-01-25474510 від 22 березня 2006 року, була встановлена наявність фінансово – господарських відносин ТОВ «Торговий будинок вогнетривів»з ЗАТ «Науково –виробниче об’єднання «Лад», зокрема було встановлено укладення між ними договору купівлі –продажу № Л-ТД/76 від 30 травня 2003 року.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість та фінансово –господарських документів ЗАТ «Науково –виробниче об’єднання «Лад».

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 липня 2005 року у справі № 27/295-05 позовні вимоги були задоволені частково.

Визнані недійсними усі установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість № 29016683 з моменту реєстрації.

В решти позовних вимог провадження у справі припинено.

Актом комісії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 22 листопада 2005 року № 565 на підставі рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2005 року у справі № 27/295-05 було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ЗАТ «Науково –виробниче об’єднання «Лад»№ 29016683, індивідуальний податковий номер 323349420326, виданого 21 січня 2003 року з дати видачі.

Постановою Вищого господарського суду від 18 жовтня 2006 року у справі № 27/295-05 рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2005 року у справі № 27/295-05 змінено.

Скасовано в частині визнання недійсними усіх установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість № 29016683 ЗАТ «Науково –виробниче об’єднання «Лад» (код 32334942).

В цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В решті рішення суду залишено без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не було доведено те, що, укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

В той же час, санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Однак наявність умислу не може бути підтверджена рішенням суду про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість однієї із сторін господарського зобов’язання, оскільки в цій справі не досліджувалась наявність умислу у сторони при укладенні ним господарських зобов’язань.

Юридичним наслідком визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість в судовому порядку є припинення юридичної особи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців». Сам факт визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість в судовому порядку не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту прийняття відповідного рішення судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами попередніх інстанцій не були встановлені факти щодо обізнаності ТОВ «Торговий будинок вогнетривів» відносно обставин державної реєстрації ЗАТ «Науково –виробниче об’єднання «Лад».

З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 5 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України наведені положення цього Кодексу застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності, вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, а за порушення, вчинені до набрання ними чинності, –лише в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за ці порушення.

При цьому колегія суддів також враховує наступне.

Частиною першою ст. 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом, що відповідає нормам ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними та стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то ці санкції є адміністративно –господарськими згідно з ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України і можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі підлягає залишенню без задоволенню, а постанова господарського суду Запорізької області від 11 червня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 11 червня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна

Головуючий Судді Л.І. Бившева