Ухвала суду № 8468590, 02.03.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-3519/09/1/0170

02.03.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Ілюхіної Г.П.,

суддів           Єланської О.Е. , Курапової З.І.                      секретар судового засідання          Сипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 29.04.09 у справі № 2-а-3519/09/1/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ресурсінвест" (вул. Крилова, буд. 135, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до          Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Окружного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2009 позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим№ 0016041502/0 від 30.12.2008; стягнуто на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ресурсінвест"з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок (арк.с.127-131).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент проведення перевірки суми податку на додану вартість, попередньо включені до податкового кредиту підтверджені податковими накладними ТОВ «Конкорд Лідерс»та Будівельно-виробничого підприємства «Строитель плюс».

Не погодившись з рішенням суду відповідач -Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити (арк.с.134,135-136).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, оскільки в податковий кредит з податку на додану вартість у Декларації за вересень 2008 року позивачем відображено ТОВ «Конкорд Лідерс», а не БВП «Строитель Плюс».

В судове засідання, призначене на 02.03.2010 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.1144,145), позивач надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (арк.с.145), відповідач про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

24.12.2008 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість, проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ фірми “Ресурсінвест” за вересень 2008 року по взаєминам з ТОВ “Конкорд лідерс”.

За результатами перевірки складений Акт від 24.12.2008 №9656/15-2/31039420 (арк.с.9-20).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР - завищений податковий кредит у сумі 355290,00 грн.

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення –рішення №0016041502/0 від 30.12.2008 яким визначена сума податкового зобов’язання за основним платежем в суму 3555290,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 106587,00 грн.(арк.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ресурсінвест" укладено договір №019/08 від 01.09.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Конкорд лідерс” щодо капітального ремонту каналізаційного колектору від КСН -1 очисних споруд Долинського ВУ ВКГ. Товариством з обмеженою відповідальністю “Конкорд лідерс” видана податкова накладна на загальну суму робіт 2131742,22 грн., у тому числі податок на додану вартість 3552290,37 грн.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю “Конкорд лідерс” не виконано певні умови договору, додатковою угодою №1 від 17.12.2008 до договору №019/08 від 01.09.2008 договір розірвано.

Однак, 02.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Ресурсінвест” та Будівельно-виробничим підприємством “Строитель плюс” укладено договір №029/08 на виконання робіт аналогічного обсягу саме стосовно зазначеного об’єкту (арк.с.25-27). Фактичне виконання договору підтверджується Актом приймання виконаних робіт за вересень 2008 року та податковою накладною від 30.09.2008 №4999 на загальну суму 2131742,22 грн., у тому числі ПДВ 3552290,37 грн. (арк.с.30-34, 35).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі –Закон України №1251-ХІІ), Законом «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі –Закон України №168/97-ВР).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обов’язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит в розмірі 355290,37 грн. сформований позивачем на підставі податкової накладної від 30.09.2008 № 4999, виданої Будівельно-виробничим підприємством “Строитель плюс”.

Крім того, позивачем після проведення перевірки та до прийняття податкового повідомлення –рішення до податкового органу надано уточнюючу розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, де відображений контрагент - Будівельно-виробниче підприємство “Строитель плюс” (арк.с.36).

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, що дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів з державного бюджету.

Виходячи з аналізу вказаних вище норм права та беручи до уваги вказані вище обставини та докази у справі, судова колегія дійшла висновку, що правові підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій відсутні.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.09 у справі № 2-а-3519/09/1/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.09 у справі № 2-а-3519/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2010 р.

Головуючий суддя          підпис                              Г.П.Ілюхіна

Судді           підпис                               О.Е.Єланська підпис                               З.І.Курапова З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             Г.П.Ілюхіна