Рішення № 8465928, 15.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.10                                                                                           Справа№ 7/20

за позовом приватне підприємство «Світ риби»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі «Санаторій»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 51890,67грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Котормус Т.І., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Світ риби»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі «Санаторій» про стягнення заборгованості; ціна позову: 51890,67грн., в тому числі 46855,73грн. основного боргу, 3130,53грн. пені, 1459,46грн. інфляційних нарахувань, 444,95грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 16.07.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки. На виконання данного договору Позивач поставив Відповідачу товар. Відповідач лише частково здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 46855,73грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором поставки №1 від 13.11.2009р., видатковими накладними: №3-17/07/09 від 17.07.2009р. на суму 2538,48грн., №4-21/07/09 від 21.07.2009р. на суму 3028,44грн., №9-22/07/09 від 23.07.2009р. на суму 3874,86грн., №РН-0000018 від 31.07.2009р. на суму 4141,02грн., №РН-0000030 від 12.08.2009р. на суму 4951,49грн., №РН-0000042 від 21.08.2009р. на суму 4212,72грн., №РН-0000047 від 27.08.2009р. на суму 5774,69грн., №РН-0000051 від 02.09.2009р. на суму 6247,87грн., №РН-0000065 від 09.09.2009р. на суму 4585,82грн., №РН-0000076 від 15.09.2009р. на суму 5295,74грн., №РН-0000082 від 21.09.2009р. на суму 5579,78грн., №РН-0000091 від 29.09.2009р. на суму 4875,26грн., №РН-0000102 від 06.10.2009р. на суму 5427,98грн., №РН-0000116 від 13.10.2009р. на суму 4321,57грн., виписками з розрахункового рахунку рахунку Позивача за 11.08.2009р., 02.09.2009р., карткою рахунку за 4 квартал 2009р., розрахунками пені, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання зобов’язання, довіреністю наи право здійсненя представництва, поштовою квитанцією про направлення кореспонденції Відповідачу з відбитком поштового штемпеля від 18.01.2010р., платіжним дорученням №201 від 14.01.2010р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відміткою банку про проведення платежу, платіжним дорученням №202 від 14.01.2010р. про сплату державного мита з відміткою банку про сплату, ст.ст. 16, 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, Законом УКраїни «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.ст. 1, 44, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/20 від 08.02.2010р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16год. 45хв. 22.02.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/20 від 22.02.2010р. та від 26.02.2010р.

Представнику Позивача в судовому засіданні 22.02.2010р. оголошено права і обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/20 від 08.02.2010р. та від 26.02.2010р., які скеровані Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано довідку серії АД №185571 станом на 22.02.2010р. про включення Відповідача в ЄДРПОУ та довідку серії АД №185569 станом на 22.02.2010р. про включення Позивача в ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по справі №7/20, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

10.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява представника Позивача, в якій зазначено, що даний позов з ціною 51890,87грн. Відповідач визнає повністю.

Крім того, в заяві повідомляється, що плановий процес оздоровлення в санаторії тимчасово зупинений і, відповідно, поступлення коштів від оздоровлення відпочиваючих будуть після відновлення роботи санаторію; також, станом на день написання заяви, на Відповідача здійснюються рейдерські атаки, які заздалегідь продумані, у зв’язку з чим тривають судові тяжби. Такі обставини, як зазначено в заяві, унеможливлюють виконання рішення суду та можуть вплинути на фінансовий стан в господарській діяльності Товариства. У зв’язку з наведеним, Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду щодо погашення заборгованості перед Позивачем, визначивши початкову дату стягнення з 10.03.2011р.

Проти відстрочки виконання рішення представник Позивача категорично заперечив.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серї АД №185569, станом на 22.02.2010р. приватне підприємство «Світ Риби»є юридичною особою, місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Пустомитівський р.-н, м.Пустомити, вул.Фабрична, 19, ідентифікаційний код 36499413.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АД №185571, станом на 22.02.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі «Санаторій»є юридичною особою, місцезнаходження: Львівська обл., Дрогобицький р.-н, с.Модричі, ідентифікаційний код 01526767.

Щодо стягнення 46855,73грн. основного боргу.

16.07.2009р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки №1 (далі –Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого Постачальник зобов’язується поставити підібрані покупцем товари в кількості, асортименті, за цінами, на суму, що зазначені в накладних Постачальника, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити зазначений товар в порядку та у строки, передбачені Договором.

Відповідно до п.4.5 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 7(семи) банківських днів з дня отримання товарів.

Відповідно до видаткових накладних: №3-17/07/09 від 17.07.2009р. на суму 2538,48грн., №4-21/07/09 від 21.07.2009р. на суму 3028,44грн., №9-22/07/09 від 23.07.2009р. на суму 3874,86грн., №РН-0000018 від 31.07.2009р. на суму 4141,02грн., №РН-0000030 від 12.08.2009р. на суму 4951,49грн., №РН-0000042 від 21.08.2009р. на суму 4212,72грн., №РН-0000047 від 27.08.2009р. на суму 5774,69грн., №РН-0000051 від 02.09.2009р. на суму 6247,87грн., №РН-0000065 від 09.09.2009р. на суму 4585,82грн., №РН-0000076 від 15.09.2009р. на суму 5295,74грн., №РН-0000082 від 21.09.2009р. на суму 5579,78грн., №РН-0000091 від 29.09.2009р. на суму 4875,26грн., №РН-0000102 від 06.10.2009р. на суму 5427,98грн., №РН-0000116 від 13.10.2009р. на суму 4321,57грн., Позивачем поставлено Відповідачу товару на загальну суму 64855,72грн.

Згідно доводів Позивача та представленої картки рахунку з контрагентом, Відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар відповідно до укладеного Договору, в результаті чого, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становить 46855,73грн.

Наведене підтверджується в тому числі визнанням Відповідачем позову повністю.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, визнання позову Відповідачем, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 46855,73грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 46855,73грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 3130,53грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, розрахований за період з 24.07.2009р. по 12.01.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення, дані облікових ставок НБУ. Загальна сума пені, відповідно до проведенного розрахунку, становить 3130,53грн.

Приймаючи до уваги наведені в розрахунку дані щодо сум боргу, дати, станом на яку розраховується пеня (12.01.2010р.), суд зазначає, що Позивачем невірно розраховано терміни, за які стягується пеня, та, відповідно, кількість днів.

Так, з перевірки розрахунку вбачається, що початковими датами для розрахунку термінів Позивачем визначено сьомий календарний день після поставок товару, проте, відповідно до п.4.5 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 7(семи) банківських днів з дня отримання товарів.

Згідно п.5.1 Договору, при несвоєчасній оплаті Покупцем отриманої продукції, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 12.06.2009 N 343, розмір облікової ставки НБУ з 16.06.2009р. становив 11,0000%, згідно Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі п.4.5 Договору, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 3073,75грн., в стягненні 56,78грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 444,95 3% річних за невиконання зобов’язання та 1459,46грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, розрахований за період з 24.07.2009р. по 12.01.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення, ставка за один день прострочення. Загальна сума 3% річних, відповідно до проведенного розрахунку, становить 444,95грн.

Також, в розрахунку до ціни позову Позивачем надано розрахунок інфляційних нарахувань, який проведено за період з 24.07.2009р. по 01.01.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення, величини індексів інфляції. Загальна сума інфляційних нарахувань відповідно до розрахунку складає 1459,46грн.

Приймаючи до уваги наведені в розрахунку дані щодо сум боргу, дати, станом на яку розраховуються 3% річних за невиконання зобов’язання (12.01.2010р.) та інфляційні нарахування (01.01.2010р., ставку за один день прострочення для 3% річних (0,008%), величини індексів інфляції для інфляційних нарахувань, суд зазначає, що Позивачем невірно розраховано терміни, за які стягуються 3% річних та інфляційні нарахування, і, відповідно, кількість днів.

Так, з перевірки розрахунку вбачається, що початковими датами для розрахунку термінів Позивачем визначено сьомий календарний день після поставок товару, проте, відповідно до п.4.5 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 7(семи) банківських днів з дня отримання товарів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.4.5 Договору, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 437,11грн. 3% річних за невиконання зобов’язання, в стягненні 7,84грн. 3% річних слід відмовити, інфляційні нарахування підлягають стягненню в розмірі 1447,17грн., в стягненні 12,29грн. інфляційних слід відмовити.

Щодо відстрочення виконання рішення до 10.03.2011року.

10.03.2010р. до суду надійшла заява Відповідача про відстрочку виконання рішення суду по даній справі до 10.03.2011р.

В заяві Відповідач повідомляє, що плановий процес оздоровлення в санаторії тимчасово зупинений і, відповідно, поступлення коштів від оздоровлення відпочиваючих будуть після відновлення роботи санаторію. Також, станом на день підписання заяви, як повідомляє Позивач, на нього здійснюються рейдерські атаки, які заздалегідь продумані, у зв’язку з чим тривають судові тяжби.

До заяви не додано жодних матеріалів на підтвердження наведених доводів.

Крім того, не вказано та не мотивовано Відповідачем час з якого планується почати плановий процес оздоровлення, як і не обґрунтовано доводи Відповідача щодо дати, до якої просить відстрочити виконання рішення.

Також, не подано жодного доказу «судових тяжб», на які посилається Відповідач як на обгрунтування повідомлення про рейдерські атаки.

Представник Позивача категорично заперечив проти відстрочення виконання рішення суду.

Від так, Відповідачем не наведено, не обґрунтовано та не доведено жодних доводів, які б вказували на наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в зазначеному в заяві клопотанні про відстрочку виконання рішення слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю, і таку, при винесенні рішення, не застосовувати.

Відповідно до ч.4 ст.90 Господарського процесуального кодексу України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Враховуючи вищенаведене, необгрунтування Відповідачем у поданій заяві доводів щодо «рейдерських атак»та те, що судом не виявлено при вирішенні господарського спору ознак дії, переслідуваної у кримінальному порядку, суд приходить до висновку, що надсилання повідомлення про факт «рейдерських атак»на Відповідача органам внутрішніх справ чи прокуратури є передчасним.

Проте, враховуючи вимоги ст.95, п.3 ч.2 ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне та необхідне скерувати Дрогобицькому міжрайонному прокуророві Львівської області заяву Відповідача в частині протиправного поглинання чи захоплення підприємства.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.03.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.03.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором поставки №1 від 16.07.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі «Санаторій»(82186, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Модричі, вул. Курортна, 3, код ЄДРПОУ 01526767) на користь приватного підприємства «Світ Риби»(81100, Львівська обл., Пустомитівський р.-н, м.Пустомити, вул.Фабрична, 19, ідентифікаційний код 36499413) 46855грн. 73коп. основного боргу, 3073грн. 75коп пені, 437грн. 11коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 1447грн. 17коп. інфляційних нарахувань, 518грн. 90коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення пені в розмірі 56грн. 78коп., 3% річних –7грн. 84коп. та 12грн. 29коп. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя