Рішення № 8465118, 13.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/273-54/16013.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Медіа Файл"

третя особа

без самостійних вимог

на стороні відповідача Асоціація "Дім авторів музики в Україні"

про заборону вчинення дій та стягнення 168 000,00 грн. компенсації

за порушення авторського права

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Коктиш В.Р., директор (протокол № 2 від 11.08.2005 р.)

від відповідача Качанко О.О., за дов. б/н від 18.05.2009 р.

від третьої особи не з’явився

У судовому засіданні 13.01.2010 р. за згодою представників позивача та відповідача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Медіа Файл" про заборону відповідачу використовувати без дозволу позивача твори, авторські права на які належать позивачу; стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення майнових авторських прав за використання творів у розмірі 168000,00 грн.; стягнення з відповідача штрафу до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, що складає 16800,00 грн.; зобов’язання відповідача опублікувати в газеті "Юридична практика" дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 32 та ч. 5 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" здійснив за допомогою мережі Інтернет на сайті http://www.mp3.ua/ відтворення та розповсюдження творів, авторські права на які належать позивачу, без укладення авторського договору з позивачем та без виплати йому авторської винагороди. За таких обставин позивач має право заборонити відповідачу використання належних йому об’єктів авторського права та вимагати виплати компенсації відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 вищезазначеного Закону.

У наданому відзиві відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просив припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В обґрунтування своїх заперечень відповідач звернув увагу на такі обставини. Спір між позивачем та відповідачем про заборону використання творів без дозволу позивача та стягнення компенсації за порушення авторського права вже розглянуто Господарським судом м. Києва, який виніс рішення у справі № 39/195 від 08.11.2006 р., що набрало законної сили і не скасовано у встановленому законом порядку (у тому числі за результатами перегляду за нововиявленими обставинами). Оскільки суб’єктний склад сторін, предмет та підстави позову у справі № 39/195 та у даній справі № 20/273 є тотожними, відповідач вважає, що провадження у справі має бути припинено, оскільки з даного спору вже є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2008 р. провадження у справі № 20/273 припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 р. ухвалу Господарського суду м. Києва № 20/273 від 10.09.2008 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р. справа прийнята до провадження суддею Демченко Т.С., справі присвоєно № 20/273-54/160, її розгляд призначено на 23.01.2009 року.

У зв’язку з поданням касаційної скарги на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 р., матеріали справи були передані до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2009 р. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 р. у справі № 20/273 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. розгляд справи призначено на 20.05.2009 р.

У судовому засіданні 20.05.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 10.06.2009 р.

Ухвалами суду від 10.06.2009 р., 26.06.2009 р., 22.07.2009 р., 23.09.2009 р. та 04.11.2009 р. розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребування нових доказів у справі.

У судових засіданнях 09.12.2009 р. та 25.12.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

За ліцензійним договором № 011105 від 08.11.2005 р., укладеним між Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" (надалі –ДАМвУ), як організацією колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернет Медіа Файл", як користувачем, ДАМвУ надала користувачеві на весь строк дії договору (до 31.12.2006 р.) невиключне право на публічне сповіщення оприлюднених на території України творів, які відносяться до репертуару ДАМвУ, шляхом передачі в цифрових комп’ютерних мережах (п. 2.1. договору).

Користувач має право представляти зазначені твори на своєму сервері в усіх існуючих мультимедійних форматах, за виключенням формату Audio CD, Dolby-AC3, DVD-Audio object (п. 2.2. договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Медіа Файл" надало Асоціації "Дім авторів музики в Україні" звіт за 2006 р. про використання об’єктів авторського права на сайті www.mp3.ua, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі звіту від 13.04.2007 р. Згідно з даним актом контрольний екземпляр звіту залишається у користувача на електронному носії –СД-диску без можливості зміни даних або дозапису.

На вимогу суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернет Медіа Файл" до матеріалів справи надано копію звіту за 2006 р. на електронному носії, яким підтверджується, що в четвертому кварталі 2006 року відповідачем відповідно до умов ліцензійного договору № 011105 від 08.11.2005 р. були використані, зокрема, такі об’єкти:

TrackОблакоИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackЦветок у окнаИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackПред чертой между будущим и прошлымИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackКогда поймешь умомИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackВ моей душе осадок злаИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackМузыкантИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackОдин взгляд назад (Ветерок)Исполнитель(и): Константин Никольский

TrackПрошедший деньИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackМой друг художник и поэтИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackОпять до времени отложены делаИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackЯ сам из техИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackЯ бреду по бездорожьюИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackОт любви к любвиИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackГолосИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackНочная птицаИсполнитель(и): Константин Никольский

TrackПтицы белые моиИсполнитель(и): Константин Никольский Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача та третьої особи, винагорода за використання вищезазначених об’єктів була перерахована відповідачем третій особі відповідно до умов ліцензійного договору № 011105 від 08.11.2005 р., однак станом на 08.12.2009 р. не розподілена і не виплачена у зв’язку із зверненням позивача до Господарського суду м. Києва.

У позовній заяві позивач зазначає, що він є суб’єктом авторського права, якому на підставі договору № 24/06 від 01.03.2006 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артстарз Студія Союз", належить виключне авторське право в Україні на вище перелічені музичні твори. Зокрема, як стверджує позивач, за вищевказаним договором йому передано виключне право на території України укладати з юридичними та фізичними особами угоди (надавати дозволи) на використання творів авторів (в тому числі шляхом публічного сповіщення), а також вчиняти дії, пов’язані із захистом порушених авторських прав.

Виходячи зі змісту положень ст. 426 ЦК України та ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", використання твору може здійснюватися лише з дозволу особи, якій належать майнові авторські права на зазначений твір.

На думку позивача, відповідач використав вказані об’єкти шляхом їх відтворення, публічного сповіщення та розповсюдження за допомогою мережі Інтернет, однак винагороду сплатив лише за публічне сповіщення. Оскільки позивач, як володілець виключних майнових авторських прав на вищевказані твори, не надавав відповідачу дозволу на їх використання, позивач вважає, що відтворення та розповсюдження відповідачем за допомогою мережі Інтернет належних позивачеві творів є порушенням виключних майнових авторських прав позивача, що надає йому право звернутися до суду за їх захистом.

Таким чином, у даній справі підлягають встановленню такі факти:

1.          Наявність у позивача виключних майнових авторських прав на використання вищезазначених творів на території України протягом четвертого кварталу 2006 року, зокрема, шляхом їх відтворення та розповсюдження в мережі Інтернет.

2.          Використання відповідачем вищезазначених творів шляхом їх відтворення та розповсюдження в мережі Інтернет протягом четвертого кварталу 2006 року, для чого необхідно встановити:

2.1.           Чи перебував веб-сайт (www.mp3.ua), на якому, на думку позивача, було здійснено відтворення та розповсюдження відповідних творів, та розміщена на цьому сайті інформація в розпорядженні відповідача протягом четвертого кварталу 2006 року;

2.2.           Чи здійснювалося використання відповідачем відповідних творів на сайті www.mp3.ua у формі їх відтворення та розповсюдження.

3.          Наявність чи відсутність у відповідача дозволу на використання відповідних творів шляхом їх відтворення та розповсюдження в мережі Інтернет з боку суб’єкта, якому належали виключні майнові авторські права на вище перелічені твори на території України протягом четвертого кварталу 2006 року.

1. Стосовно наявності у позивача виключного авторського права на території України на вказані музичні твори судом встановлено наступне.

На підставі договору № 24/06-А від 01.03.2006 р. про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) Товариство з обмеженою відповідальністю "Артстарз Студія Союз", як видавник, передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Чесна музика", як субвидавнику, виключні майнові авторські права на твори, вказані сторонами у додатках до даного договору (п.п. 2.1., 1.4. договору). При цьому, згідно з п. 1.4. субвидавничого договору під творами сторони розуміють твори, виключні майнові авторські права на використання яких передані авторами видавнику на підставі відповідних авторських договорів.

Серед таких творів згідно з Додатком № 4 від 12.05.2006 р. до договору зазначені, зокрема, "Цветок у окна", "Пред чертой между будущим и прошлым", "Когда поймешь умом", "В моей душе осадок зла", "Музыкант", "Один взгляд назад", "Прошедший день", "Мой друг художник и поэт", "Облако", "Опять до времени отложены дела", "Я сам из тех", "Я бреду по бездорожью", "От любви к любви", "Ночная птица", "Птицы белые мои" (авт. музыки, авт. текста, исполнитель Никольский К.Н., доля авторских прав 100%), "Голос" (авт. музыки Анри де Ренье, авт. текста, исполнитель Никольский К.Н., доля авторских прав 100%).

Вищезазначений перелік творів за своїми назвами та посиланням на виконавця збігається з переліком творів, вказаних відповідачем у звіті за 2006 рік про використання об’єктів авторського права, який був наданий відповідачем третій особі. Виходячи з цього, судом презюмується, що у наданому відповідачем звіті йдеться про ті самі музичні твори, права на які отримані позивачем за договором № 24/06-А від 01.03.2006 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артстарз Студія Союз".

Як передбачено п. 2.1. договору між позивачем та ТОВ "Артстарз Студія Союз", видавник передає субвидавнику виключні майнові авторські права на твори, що означає право субвидавника на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати відносно вказаних творів наступні дії:

а) відтворення творів;

б) розповсюдження екземплярів творів на будь-яких матеріальних носіях будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу, здачі в прокат та іншими способами;

в) імпортування екземплярів творів для розповсюдження, у тому числі екземплярів, виготовлених з дозволу автора або іншого володільця авторських прав;

г) публічне виконання творів;

д) доведення творів до загального відома по кабелю, проводах або за допомогою аналогічних засобів;

е) обробку, переробку, аранжування або переробку творів іншим способом за погодженням з видавником, за виключенням переробки у форму будь-яких мелодій для мобільних телефонів, а також у форму караоке, які здійснюються субвидавником за своїм власним розсудом без погодження з видавником;

ж) доведення творів (включаючи показ, виконання або передачу в ефір) до загального відома шляхом передачі в ефір і(або) наступної передачі в ефір;

з) сповіщення творів таким чином, при якому будь-яка особа може мати доступ до них в інтерактивному режимі з будь-якого місця та в будь-який час за своїм вибором.

Згідно з п.п. 1.5., 2.2., 2.3. договору передача прав за договором поширюється виключно на територію України та діє з дня підписання договору (01.03.2006 р.) до 31 грудня 2006 р.

Враховуючи той факт, що Додаток № 4 до договору № 24/06-А від 01.03.2006 р. був підписаний сторонами 12.05.2006 р., суд дійшов висновку, що права на зазначені у цьому додатку твори виникли у позивача з 12.05.2006 р.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Артстарз Студія Союз", у свою чергу, набуло відповідний комплекс прав на вище перелічені твори на підставі договору від 12.05.2006 р., укладеного з Нікольським Костянтином Миколайовичем, як володільцем відповідних прав, та Додатку № 1 до договору від 12.05.2006 р.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що позивачу протягом четвертого кварталу 2006 року належали в Україні виключні майнові авторські права на вище перелічені музичні твори, у тому числі, право на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати відтворення зазначених творів, розповсюдження екземплярів творів на будь-яких матеріальних носіях будь-яким способом та сповіщення творів таким чином, при якому будь-яка особа може мати доступ до них в інтерактивному режимі з будь-якого місця та в будь-який час за своїм вибором.

2.1. Стосовно перебування веб-сайту, на якому, на думку позивача, було здійснено відтворення та розповсюдження відповідних творів, та розміщеної на цьому сайті інформації в розпорядженні відповідача протягом четвертого кварталу 2006 року судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 20/71 від 14.06.2007 р., залишеним без змін Постановою ВГСУ від 08.04.2008 р., встановлено, що згідно з умовами договору № 0405-КЛ від 10.11.2005 р. про розміщення серверу, хостинг сайту www.mp3.ua та використання домену mp3.ua, укладеного між відповідачем та ТОВ "Глобал Юкрейн" (реєстрантом доменного імені mp3.ua), ТОВ "Глобал Юкрейн" не несе відповідальності за інформацію, яку використовує, зберігає та розповсюджує клієнт (відповідач) та не має технічної можливості втручатись в роботу сайту. Більше того, на підставі договору про передачу права власності № 36677/1 від 24.02.2006 р., укладеного між відповідачем та ТОВ "Глобал Юкрейн", відповідач набув право власності на торгову марку МР3 та домен mp3.ua повністю. З 14.03.2006 р. відповідач відмовився від послуг серверу та хостингу і переніс свій сервер та сайт www.mp3.ua на хостинг та технічну площадку до ВАТ "Укртелеком УТЕЛ". З 15.02.2007 р. зареєстровано зміну власника домену mp3.ua адміністратором домену UA ТОВ "Хостмастер" після отримання доповнення до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 36677 на нового власника торгової марки МП3 ТОВ "Інтернет Медіа Файл".

Таким чином, Господарським судом м. Києва у справі № 20/71 встановлено, що протягом 2006 року сайт www.mp3.ua та розміщена на ньому інформація перебувала в розпорядженні відповідача.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд вважає доведеним той факт, що у четвертому кварталі 2006 року сайт www.mp3.ua та розміщена на ньому інформація перебувала в розпорядженні відповідача.

У ході судового розгляду відповідач не заперечував проти вищезазначеної обставини. Більше того, додатковим підтвердженням перебування сайту www.mp3.ua і розміщеної на ньому інформації у 2006 році в розпорядженні відповідача є наявний в матеріалах справи звіт за 2006 рік, який надавався відповідачем третій особі. Як вбачається з акту прийому-передачі даного звіту, відповідач звітував перед третьою особою за використання ним об’єктів авторського права, що перебували в колективному управлінні третьої особи, саме на сайті www.mp3.ua.

Виходячи із зазначеного, суд вважає доведеним той факт, що веб-сайт www.mp3.ua та розміщена на ньому інформація протягом четвертого кварталу 2006 року перебували у розпорядженні відповідача.

2.2. Стосовно того, чи здійснювалося використання відповідачем відповідних творів на сайті www.mp3.ua у формі їх відтворення та розповсюдження, судом встановлено наступне.

Як зазначалося раніше, відповідач надав третій особі звіт про використання ним, як користувачем, у 2006 році об’єктів авторського права на сайті www.mp3.ua. Оскільки серед вказаних у звіті творів містяться ті твори, які за своїми назвами та посиланням на виконавця збігаються з переліком творів, отриманих позивачем від ТОВ "Артстарз Студія Союз", суд робить висновок, що відповідач здійснював використання вище перелічених творів на сайті www.mp3.ua.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що відтворенням твору є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.

Пунктом 29 Рекомендації Президії Вищого Господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв’язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб’єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред’явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права.

В акті прийому-передачі звіту за 2006 рік, наданого відповідачем третій особі, зазначено, що користувач (відповідач) надає правовласнику (третя особа) звіт про використання об’єктів авторського права на сайті www.mp3.ua відповідно до умов договору № 011105 від 08.11.2005 року.

За ліцензійним договором № 011105 від 08.11.2005 р. третя особа надала користувачеві на весь строк дії договору (до 31.12.2006 р.) невиключне право на публічне сповіщення оприлюднених на території України творів, які відносяться до репертуару третьої особи, шляхом передачі в цифрових комп’ютерних мережах (п. 2.1. договору).

При цьому під публічним сповіщенням сторони розуміють передачу за згодою суб’єктів авторського права на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю творів, їх записів у фонограмах, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі звуки не можуть бути сприйняті.

Цифровою комп’ютерною мережею в розумінні договору є засоби комунікацій, які представляють собою засновані на цифровій технології способи з’єднання абонентів, що дають можливість використовувати переведені в цифрову форму твори з репертуару ДАМвУ (третя особа) та іншої інформації, що знаходиться в цифровій мережі, яка завантажується користувачем чи абонентом, або що передається абоненту з використанням цифрової мережі.

Отже, відповідач звітував перед третьою особою за використання творів в мережі Інтернет шляхом їх публічного сповіщення.

Виходячи зі змісту вищезазначених положень договору, публічне сповіщення, про яке звітував відповідач, є неможливим без розміщення творів в мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання. Таким чином, оскільки публічне сповіщення відповідачем творів на сайті www.mp3.ua є неможливим без вчинення ним попередніх дій у вигляді переведення таких творів у цифрову форму та їх розміщення у такій формі в мережі Інтернет, суд вважає, що відповідачем було здійснено відтворення спірних творів в розумінні ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та п. 29 Рекомендації Президії Вищого Господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності".

У свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" розповсюдженням об’єктів авторського права і (або) суміжних прав визнається будь-яка дія, за допомогою якої об’єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Із наданого відповідачем звіту про використання у 2006 році на сайті www.mp3.ua об’єктів авторського права можна зробити висновок, що відповідач звітував перед третьою особою лише за публічне сповіщення відповідних творів. Факт розповсюдження відповідачем творів на сайті www.mp3.ua даним звітом не підтверджується. Позивачем не зазначені та не надані суду інші, крім вказаного звіту, докази, які б свідчили саме про розповсюдження відповідачем належних позивачеві творів. За таких обставин, а також враховуючи той факт, що розповсюдження твору не перебуває у безпосередній залежності або зв’язку із фактом його публічного сповіщення, суд робить висновок про недоведеність позивачем факту розповсюдження відповідачем спірних творів.

Виходячи із зазначеного, суд робить висновок, що відповідач протягом четвертого кварталу 2006 року здійснив відтворення музичних творів, виключні майнові авторські права на які на той час належали позивачу. При цьому факт розповсюдження відповідачем зазначених творів позивачем не доведений.

3. Стосовно наявності чи відсутності у відповідача дозволу на використання творів шляхом їх відтворення та розповсюдження в мережі Інтернет, судом встановлено наступне.

Оскільки факт розповсюдження відповідачем вище перелічених творів суд вважає не доведеним, дослідженню підлягає лише питання наявності чи відсутності у відповідача дозволу на використання творів шляхом їх відтворення.

Статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Позивачем у позовній заяві та у наданих в ході розгляду справи поясненнях вказано на те, що між ним, як особою, якій протягом четвертого кварталу 2006 року належали в Україні виключні майнові права на вищезазначені музичні твори, та відповідачем жодних авторських договорів не укладалося.

Оскільки доказів протилежного відповідачем не надано, а ліцензійний договір № 011105 від 08.11.2005 р., укладений між відповідачем та третьою особою, стосується лише права на публічне сповіщення творів шляхом їх передачі в цифрових комп’ютерних мережах, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача дозволу на використання творів шляхом їх відтворення в мережі Інтернет протягом четвертого кварталу 2006 року.

З урахуванням вищевикладених обставин, судом встановлено, що протягом четвертого кварталу 2006 року відповідачем на належному йому сайті www.mp3.ua без дозволу позивача здійснювалося відтворення належних позивачу музичних творів.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Як передбачено ст. 52 цього Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб’єкти авторського права можуть звертатися до суду з позовом про, зокрема, припинення дій, що порушують авторське право; виплату компенсацій; публікацію в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та судові рішення щодо цих порушень.

Позивачем заявлено позовні вимоги про заборону відповідачу використовувати твори без дозволу позивача, стягнення з відповідача 168000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача, стягнення з відповідача штрафу до Державного бюджету України у сумі 16800,00 грн. та зобов’язання відповідача опублікувати в газеті "Судовий випуск –Юридична практика" (відповідно до змінених позовних вимог від 20.05.2009 р.) дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права.

Позовна вимога про заборону використання творів без дозволу позивача не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивачем доведено використання відповідачем належних позивачеві творів лише у четвертому кварталі 2006 року. Доказів того, що відповідач продовжував використовувати належні позивачу твори на момент подання позову (02.06.2008 р.) та/або на момент прийняття судового рішення, позивачем на надано. Таким чином, позивач не може вимагати припинення дій, вчинення яких відповідачем на момент прийняття рішення суду позивачем не доведено. Так само позивачем не доведена наявність у нього авторських прав на вище перелічені твори станом на момент подання позову та/або на момент прийняття судового рішення у даній справі.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 168000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов’язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Пунктом 33 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об’єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Позивач при розрахунку суми компенсації посилається на те, що відповідач використовував твори щонайменше двома незаконними способами: шляхом відтворення та розповсюдження; відповідач збирає винагороду за контрафактні твори і отримує доход від цього; відповідач використовує найбільш популярні серед користувачів мережі Інтернет твори; єдиний вид діяльності позивача є збір винагороди за використання музичних творів і порушення авторських права відповідачем унеможливлює ведення підприємницької діяльності позивача у сфері використання творів в мережі Інтернет; кількість тільки зафіксованих позивачем неправомірно використовуваних відповідачем творів складає 16, а кількість творів позивача, яка була розміщена на сайті і не була зафіксована у зв’язку з великим об’ємом даних, складала більше 240. За таких умов, позивач вважає, що сума компенсації повинна становити 20 мінімальних заробітних плат за кожний неправомірно використовуваний твір, що складає 320 мінімальних заробітних плат або 168000,00 грн.

При дослідженні наведених позивачем обставин судом встановлені наступні факти.

Позивачем доведено використання відповідачем спірних творів шляхом їх відтворення в мережі Інтернет протягом четвертого кварталу 2006 року.

Відповідно до наданого відповідачем звіту протягом вищезазначеного періоду кількість продажів спірних творів склала 39 разів. Представники позивача та відповідача у ході розгляду справи пояснили, що вартість твору, зазначена у наданому третій особі звіті, вказана з розрахунку 0,10 центів (від долару США). Враховуючи наведені у звіті данні, вартість використаних відповідачем у четвертому кварталі 2006 року творів склала 10,55 грн.

На підтвердження прибутку, який позивач міг би отримати за умови укладання договору з відповідачем, позивачем надано суду ліцензійний договір № 08-4/09 від 01.11.2009 р. та додаток № 1 до нього, укладені між позивачем та СПД-ФО "Гінжук Б.А.", згідно з умовами яких сума винагороди за відтворення та розповсюдження в форматі МР3 належних позивачу творів складає 0,5 грн. (без ПДВ) за кожного зареєстрованого абонента на веб-сайті користувача.

З огляду на наведені обставини, суд вважає необґрунтованим наданий позивачем розрахунок суми компенсації та, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає за можливе стягнути з відповідача за відтворення творів без дозволу позивача компенсацію у розмірі 10-ти мінімальних заробітних плат, що на день прийняття рішення складає 8690,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф до Державного бюджету України у сумі 16800,00 грн. та зобов’язати відповідача опублікувати в газеті "Судовий випуск –Юридична практика" дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано жодних обґрунтувань позовної вимоги про публікацію в газеті "Судовий випуск –Юридична практика" даних у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права. Наданий позивачем лист за підписом головного редактора газети "Юридична практика" про згоду вказаного видання здійснити на оплатній основі публікацію такого рішення не є обґрунтуванням заявленої позивачем вимоги, з огляду на що суд відмовляє у її задоволенні.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. Виходячи із обставин справи та враховуючи незначний розмір отриманого відповідачем доходу за використання належних позивачеві творів, суд не вважає за необхідне стягувати з відповідача штраф до державного бюджету України.

Як передбачено ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають з авторського права. Згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р., розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення у господарських справах, визначається для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, –за нульовою ставкою.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Отже, оскільки позивач звільнений від сплати державного мита, державне мито підлягає стягненню в доход бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві заявлені як майнові, так і немайнові вимоги до позивача.

Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р. позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для позовів немайнового характеру.

Розміри ставок державного мита із позовних заяв, що подаються до господарських судів України, встановлені Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито", пп. а) та б) п. 2 ст. 3 якого визначено, що розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з викладеного та з огляду на часткове задоволення майнових вимог позивача, з відповідача підлягає стягненню до державного бюджету України 86,90 грн. державного мита.

Як передбачено, ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Медіа Файл" (01001, м. Київ, вул. Костьольна, 9, кв. 66, ідентифікаційний код 33694725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" (03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 33, ідентифікаційний код 33628584) 8690 (вісім тисяч шістсот дев’яносто) гривень 00 коп. компенсації, 86 (вісімдесят шість) гривень 90 коп. державного мита та 6 (шість) гривень 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 25.02.2010 р.