Рішення № 8465121, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/38511.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серес"

про стягнення 121 315,36 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Назаркевич О.В., за дов. б/н від 01.07.2009 р.

від відповідача не з’явився

У судовому засіданні 11.12.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серес" про стягнення 54 702,70 грн. основного боргу, 31859,25 грн. пені, 4036,60 грн. процентів річних, 22511,41 грн. інфляційних втрат, 8205,40 грн. штрафу та 4 000,00 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором № КФ30Т/З від 18.12.2007 р.

Ухвалою суду від 16.09.2009 р. порушено провадження у справі № 54/385, розгляд справи призначено на 04.11.2009 р.

У судове засідання 04.11.2009 р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки не повідомили, витребуваних документів суду не надали.

Ухвалою суду від 04.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 11.12.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2009 р. не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвали направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців від 26.10.2009 р.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серес" був укладений договір купівлі-продажу № КФ 30Т/З, яким визначено умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.

Як свідчать умови договору, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід’ємною частиною договору.

Додатком № 1 від 18.12.2007 р. та Додатком № 2 від 20.03.2008 р. до договору, сторони погодили асортимент, кількість товару та його вартість, яка за додатком № 1 становить 491408,57 грн., а за додатком № 2 –37 308,19 грн.

Як передбачено п.п. 3.1., 3.2. договору, товар може передаватись покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

За видатковими накладними № РН-КФ00032 від 05.03.2008 р., № РН-КФ00043 від 12.03.2008 р., № РН-КФ00075 від 27.03.2008 р., № РН-КФ00109 від 09.04.2008 р., № РН-КФ00118 від 25.04.2008 р., № РН-КФ00222 від 07.05.2008 р., № РН-КФ00335 від 06.06.2008 р., № РН-КФ00378 від 12.08.2008 р., № РН-КФ00389 від 22.08.2008 р., № РН-КФ00430 від 03.10.2008 р. позивач передав відповідачу товар, визначений договором та додатками до нього, на загальну суму 475 756,85 грн.

Вказані накладні підписані представниками позивача і відповідача та скріплені відбитками печаток обох сторін, а тому є належними доказами поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата товару проводиться наступним чином: покупець оплачує 20% від вартості товару до 01.01.2008 р. та 80% від вартості товару –до 30.10.2008 р.

Отже, відповідач повинен був здійснити повну оплату поставленого позивачем товару в строк до 30.10.2008 р.

Поставлений позивачем товар відповідач оплатив частково. Станом на дату звернення позивача до суду відповідач сплатив 335873,15 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в період з 21.12.2007 р. по 31.07.2009 р. включно, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача. Також, частина заборгованості в розмірі 85181,00 грн. була погашена шляхом підписання сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2008 р. Вартість переданого товару, що залишилась неоплаченою з боку відповідача, становить 54702,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 54702,70 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст. 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 31 859,25 грн. пені за період з 30.10.2008 р. по 13.11.2008 р., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п. 8.2. договору, яким передбачено, що за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань здійснюється без обмежень строку.

Пунктом 8.4. договору також передбачена сплата штрафу у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

З огляду на положення чинного законодавства та матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та погоджується з розміром обчисленої ним пені та штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, також просить стягнути з відповідача 4036,60 грн. процентів річних та 22 511,41 грн. інфляційних втрат.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду, здійсненим відповідно до рекомендацій щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., розмір інфляційних втрат становить 22 944,33 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення

суми боргу

14.11.2008 - 18.01.2009224702,701,06614830,38

19.01.2009 - 25.02.2009164702,701,0152470,54

26.02.2009 - 19.07.2009144702,701,0395643,41

22 944,33

Оскільки в силу вимог ст. 83 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 22 511,41 грн. за розрахунком позивача.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі 121 315,36 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4 000,00 грн. витрат, понесених ним на оплату послуг адвоката.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані: договір про надання правової допомоги № 215/08/09 від 17.08.2009 р., укладений між позивачем та ТОВ "Незалежна юридична компанія", акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 09.09.2009 р., платіжне доручення № 508 від 21.08.2009 р. на перерахування ТОВ "Незалежна юридична компанія" 4000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3095, видане Багатченку Ю.В., та його посвідчення адвоката, а також наказ № 6 про прийняття останнього на посаду директора департаменту корпоративного права ТОВ "Незалежна юридична компанія" за сумісництвом.

Розглянувши надані позивачем документи, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 5. Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1270 від 14.07.2004 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 4 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об’єднань. Реєстрація адвокатських об’єднань провадиться у Міністерстві юстиції України.

Наданий позивачем договір про надання правової допомоги № 215/08/09 від 17.08.2009 р. укладений між позивачем та ТОВ "Незалежна юридична компанія", кошти за надані послуги сплачені на користь ТОВ "Незалежна юридична компанія", а не адвокатові Багатченку Ю.В. При цьому позивачем не надано доказів того, що ТОВ "Незалежна юридична компанія" є адвокатським об’єднанням, зареєстрованим як таке у встановленому законом порядку.

Законодавством України передбачено, що адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю, яка пов’язана з наданням правової допомоги фізичним та юридичним особам на професійній, систематичній оплатній основі і може здійснюватись у формах, передбачених ст. 4 Закону України "Про адвокатуру".

Разом з тим, правова допомога за договором № 215/08/09 хоч і була надана позивачеві адвокатом Багатченком Ю.В., однак при наданні такої допомоги Багатченко Ю.В., який є найманим працівником ТОВ "Незалежна юридична компанія", виконував свої трудові обов’язки, обумовлені його посадою у ТОВ "Незалежна юридична компанія", не виступаючи в даному судовому процесі безпосередньо як адвокат.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю зокрема у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Заявлена позивачем ціна позову становить 121 315,36 грн., сума державного мита з якої складає 1 213,15 грн. Позивачем при поданні позову сплачено державне мито в розмірі 1 220,00 грн., а тому сума в розмірі 6,85 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі згідно зі ст. 49 ГПК витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серес" (02121, м. Київ, вул. Грузинська, буд. 40, ідентифікаційний код 33495416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А, ідентифікаційний код 25591321) 54 702 (п’ятдесят чотири тисячі сімсот дві) гривні 70 коп. основного боргу, 31859 (тридцять одну тисячу вісімсот п’ятдесят дев’ять) гривень 25 коп. пені, 8205 (вісім тисяч двісті п’ять) гривень 40 коп. штрафу, 4036 (чотири тисячі тридцять шість) гривень 60 коп. процентів річних, 22511 (двадцять дві тисячі п’ятсот одинадцять) гривень 41 коп. інфляційних витрат, 1 213 (одну тисячу двісті тринадцять) гривень 15 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тридента АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А, ідентифікаційний код 25591321) з Державного бюджету України надмірно сплачене платіжним дорученням № 511 від 21.08.2009 р. державне мито у сумі 6 (шість) гривень 85 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 25.02.2010 р.