Рішення № 8464969, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/1422.02.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "ХОУМ КРЕДИТ БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна експертна інформаційна служба"

про стягнення суми боргу 64 029,37 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Івонін М.Л. –довіреність № б/н від 12.02.2009 р.           

Від відповідача: не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "ХОУМ КРЕДИТ БАНК" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна експертна інформаційна служба" (відповідача) про стягнення 64029,37 грн., з яких 36850,00 грн. –основний борг, 24420,17 грн. –інфляційні нарахування, 2759,20 грн. - 3% річних, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 2 про виконання комплексу інформаційних робіт від 31.05.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач перерахував відповідачу оплату вартості інформаційних робіт, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо надання таких робіт не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 04.11.2009 р. № 05-5-39/31310 позовну заяву Закритого акціонерного товариства "ХОУМ КРЕДИТ БАНК" і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2009 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.09 р. у справі № 05-5-39/31310 скасовано з передачею справи на розгляд Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 р. справу передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010 р. порушено провадження у справі № 39/14 та призначено її до розгляду на 22.02.2010 р. о 10:40 год.

Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2010 р. для залучення до матеріалів справи, зокрема витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД № 287314 щодо відповідача та серії АД № 286788 щодо позивача станом на 17.02.2010 р. та 18.02.2010 р. відповідно; Диплом Українського Фінансового Олімпу в номінації «Активна підтримка малого та середнього бізнесу», яким нагороджено Закрите акціонерне товариство «Агробанк»; рахунок № сф-0000006 від 31.05.2006 р. на суму 36865,00 грн. та «Розрахунок заборгованості». Відповідно до зазначеного розрахунку позивач визначив період нарахування до стягнення 3% річних у сумі 2759,20 грн. (з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р.) та інфляційних нарахувань у сумі 24420,17 грн. (з 01.06.2006 р. по 30.06.2009 р.).

Відповідач у судове засідання 22.02.2010 р. не з‘явився, відзив на позовну заяву з підтверджуючим документами на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2010 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/14 від 25.01.2010 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02161, м. Київ, пр-т Возз»єднання, буд. 7-А, к. 615) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД № 287314 (зазначений витяг знаходиться в матеріалах справи).

Вищезазначене поштове відправлення з ухвалою суду від 25.01.2010 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з позначкою про те, що відповідач за вказаною адресою не проживає.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Зокрема, у першому з вищеназваних листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на наведене, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/14 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 22.02.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні, призначеному на 22.02.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.05.2006 року між Закритим акціонерним товариством "Агробанк", визначеним як Організація, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна експертна інформаційна служба", визначеним як Служба (відповідач) укладено Договір № 2 про виконання комплексу інформаційних робіт (надалі –Договір).

Відкрите акціонерне товариство "ХОУМ КРЕДИТ БАНК" (позивач) є правонаступником усіх прав та зобов»язань, коштів та майна Закритого акціонерного товариства "ХОУМ КРЕДИТ БАНК", яке є правонаступником усіх прав та зобов»язань, коштів та майна Відкритого акціонерного товариства "Агробанк", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Статуту Відкритого акціонерного товариства "ХОУМ КРЕДИТ БАНК" та свідоцтвом про державну реєстрацію останнього серії А01 № 052722 від 30.01.2009 р.

Згідно п.п. 1.1-1.4 Договору сторони узгодили, що відповідач повинен провести комплекс експертно-інформаційних заходів у рамках Програми «Український Фінансовий Олімп»на підставі Положення про Премію «Український Фінансовий Олімп», зокрема:

-          надати оцінку фінансового стану позивача (п. 1.1 Договору);

-          провести збір та узагальнення відкритої інформації про позивача, а також збір та узагальнення інформації про позивача, якою володіють обласні адміністрації та державні галузеві відомства (п. 1.2 Договору);

-          на підставі позитивного рішення Експертної Ради Програми вручити позивачу комплект нагород (п. 1.3 Договору);

-          провести інформаційне висвітлення факту перемоги позивача у засобах масової інформації, виконати інформаційно-консультативні роботи щодо підтвердження інформації про позивача і сприяти перемозі позивача у конкурсах-тендерах на ринку фінансових послуг (п. 1.4 Договору).

Відповідно до пп. 2.1.1-2.1.8 Договору відповідач зобов'язується після позитивного рішення Експертної Ради про присудження позивачу звання Лауреата:

-          провести комплекс заходів по підготовці та попередньому інформаційному висвітленню урочистої церемонії нагородження Лауреатів Премії (п. 2.1.1 Договору);

-          запросити представників позивача на Церемонію та вручити комплект нагород: іменний диплом, приз і Золотий нагрудний знак Лауреата на урочистій церемонії за участю представників засобів масової інформації (далі - ЗМІ), державних органів влади України та громадських організацій (п. 2.1.2 Договору);

-          забезпечити вихід репортажів на телебаченні (не менше двох репортажів), що висвітлюють церемонію вручення нагород (п. 2.1.3 Договору);

-          забезпечити вихід індивідуальних публікацій позивача (інтерв'ю, статей) в ЗМІ (які перелічені у п.2.1.4) обсягом не менше, ніж вісім публікацій, а також на стрічках інформаційного агентства: «Інтерфакс»або інших електронних ЗМІ, на розсуд відповідача (п. 2.1. 4Договору);

-          видати каталог Програми «Український Фінансовий Олімп»з Лауреатами Премії «Український Фінансовий Олімп»з наступною розсилкою Лауреатам, партнерам і спонсорам Премії (п. 2.1.5 Договору);

-          надати позивачу право на використання в публічній рекламі в ЗМІ логотипу програми «Український Фінансовий Олімп»(п. 2.1.6 Договору);

-          офіційно направити інформацію про перемогу позивача у Програмі «Український Фінансовий Олімп»у наступні відомства: Кабінет Міністрів України, Секретаріат Президента України, Національний банк України та інші державні та урядові установи, перелічені у п.2.1.7 Договору.

В свою чергу, позивач відповідно до п. 2.2.2 Договору зобов'язаний після представлення відповідачем позитивного рішення Експертної Ради здійснити оплату інформаційних робіт згідно розділу 4 Договору, а саме: вартість робіт відповідача становить 36 865,00 грн.; відповідач зобов»язується сплатити вартість робіт шляхом переказу 100% загальної суми на розрахунковий рахунок відповідача протягом п'яти днів з дня підписання Договору та отримання рахунку відповідача на оплату (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Позивач на виконання умов п. 2.2.2 Договору на підставі виставленого відповідачем рахунку № сф-0000006 від 31.05.2006 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 36865,00 грн. вартості інформаційних робіт за Договором, що підтверджується меморіальним ордером № 1516 від 13.06.2006 р. (копії рахунку та меморіального ордеру знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1 Договору роботи за п. 2.1.1 Договору (проведення комплексу заходів по підготовці та попередньому інформаційному висвітленню урочистої церемонії нагородження Лауреатів Премії) виконуються відповідачем протягом 4-х місяців з моменту підписання Договору.

Згідно п. 3.2 Договору роботи, перелічені у пп. 2.1.2-2.1.8 Договору виконуються відповідачем на протязі 12 (дванадцяти) місяців з моменту підписання Договору.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що робота вважається завершеною після виконання відповідачем п.п. 2.1.1-2.1.7 Договору та підписання про це Акту виконаних робіт, який надсилається позивачу відповідачем в п»яти денний термін з дня фактичного виконання робіт, передбачених п.п. 2.1.1-2.1.7 Договору.

Таким чином, з огляду на підписання спірного договору 31.05.2006 р., строк виконання відповідачем зобов'язань за Договором сплинув 31.05.2007 р.

З матеріалів справи вбачається, що у вищезазначений строк роботи, перелічені у п.п. 2.1.1-2.1.7 Договору, відповідачем виконані не були, Акт виконаних робіт відповідачем не складався, а рівно не надсилався останнім позивачу.

12.01.2007 р. позивач звернувся до відповідача з Претензією № 1 у зв»язку з невиконанням останнім умов п. 2.1.1 Договору. Відповідно до наведеної претензії позивач вимагав повернути на його розрахунковий рахунок кошти здійсненої ним 100% передоплати інформаційних робіт за Договором в розмірі 36865,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти у вищезазначеній сумі позивачу не перерахував.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов’язок виконавця надати послугу особисто.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Зібрані у справі докази (рахунок № сф-0000006 від 31.05.2006 р. на суму 36865,00 грн., меморіальний ордер № 1516 від 13.06.2006 р. на суму 36865,00 грн.) свідчать, що позивач на виконання умов п.п. 2.2.2, 4.2 Договору повністю оплатив вартість робіт за цим договором. Відповідач же, роботи згідно п.п. 2.1.1-2.1.7 Договору не виконав у строк, передбачений Договором, грошові кошти в розмірі 36865,00 грн. позивачу не повернув.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення основного богу саме у сумі 36850,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 36850,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлені також позовні вимоги про стягнення з відповідача 24420,17 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2009 р. та 2759,20 грн. 3% річних за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2009 р. При цьому, такі періоди стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних визначені позивачем у поданому в судовому засіданні 22.02.2010 р. «Розрахунку заборгованості».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вище було встановлено, строк виконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо виконання робіт, визначених п.п. 2.1.1-2.1.7 Договору, сплинув 31.05.2007 р. А тому початком періоду прострочення виконання грошового зобов’язання щодо повернення позивачу 36865,00 грн. передоплати вартості робіт за Договором слід вважати 01.06.2007 р.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем не вірно визначений початок періоду нарахування 3 % річних з 01.01.2007 р.

За перерахунком суду сума 3% річних за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2009 р. становить 2301,87 грн.:

36850,00 грн. (заборгованість) * 3% * 214 (з 01.06.2007 року по 31.12.2007 року) / 365 (днів у 2007 році) = 648,16 грн.

36850,00 грн. (заборгованість) * 3% * 366 (за 2008 рік) / 366 (днів у 2008 році) = 1105,50 грн.

36850,00 грн. (заборгованість) * 3% * 181 (з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року) / 365 (днів у 2009 році) = 548,21 грн.

648,16 грн. + 1105,50 грн. + 548,21 грн. = 2301,87 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2759,20 грн. 3% річних за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2009 р. підлягають лише частковому задоволенню у сумі 2301,87 грн. за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. з огляду на не вірно визначений позивачем початок періоду нарахування 3% річних (з 01.01.2007 р.).

В іншій частині вимог щодо сплати 3% річних в сумі 457,33 грн. (2759,20 грн. – 2301,87 грн. = 457,33 грн.) позивачу належить відмовити.

Крім того, за перерахунком суду сума інфляційних нарахувань за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2009 р. становить 19125,15 грн. Зокрема суд враховував наступне:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Відповідно до листа Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Отже, у спірному випадку, для визначення сукупного індексу інфляції за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2009 р. необхідно помножити між собою індекси інфляції за червень –грудень 2007 р. (114,4%), за 2008 р. (122,3% за рік) та за січень –червень 2009 р. (108,57%). Зазначені індекси інфляції наведені за даними Державного комітету статистики України та опубліковані у газеті «Урядовий кур»єр».

36850,00 грн. (заборгованість) * ((114,4%:100) * (122,3%:100) * (108,57%:100)) = 55975,15 грн. (заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2009 р.; 55975,15 грн. –36850,00 грн. = 19125,15 грн.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 24420,17 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2009 р. підлягають лише частковому задоволенню у сумі 19125,15 грн. за період 01.06.2007 р. по 30.06.2009 р. з огляду на використання позивачем у розрахунку сум інфляційних нарахувань, які знаходяться поза межами визначеного до стягнення періоду (з 01.06.2006 р. по 01.06.2007 р.)

В іншій частині вимог щодо сплати інфляційних нарахувань в сумі 5295,02 грн. (24420,17 грн. –19125,15 грн. = 5295,02 грн.) позивачу належить відмовити.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Платіжним дорученням № 350077 від 11.08.2009 р. позивач перерахував державне мито у сумі 725,30 грн., тоді як повинен був сплатити 640,29 грн. (36850,00 грн., основний борг + 24420,17 грн., інфляційні нарахування + 2759,20 грн. три відсотки річних = 64029,37 грн. ціна позову , відповідно 1% = 640,29 грн.)

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 85,01 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 582,77 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 214,80 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 22, 202, 207, 509, 525, 526, 611, 612, 625, 901-903 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна експертна інформаційна служба" (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд. 7-А, к. 615; ідентифікаційний код 33345426; р/р 2600314681 в «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Відкритого акціонерного товариства "ХОУМ КРЕДИТ БАНК" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 24; ідентифікаційний код 26237202; р/р № 32009104600 в Обл. Управлінні НБУ м. Дніпропетровськ, МФО 307123) 36850,00 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот п»ятдесят гривень 00 коп.), 2301,87 грн. (дві тисячі триста одну гривню 87 коп.) 3% річних, 19125,15 грн. (дев»ятнадцять тисяч сто двадцять п»ять гривень 15 коп.) інфляційних нарахувань, 582,77 грн. (п»ятсот вісімдесят дві гривні 77 коп.) державного мита та 214,80 грн. (двісті чотирнадцять гривень 80 коп.) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству "ХОУМ КРЕДИТ БАНК" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 24; ідентифікаційний код 26237202; р/р № 32009104600 в Обл. Управлінні НБУ м. Дніпропетровськ, МФО 307123) з Доходу державного бюджету 85,01 грн. (вісімдесят п»ять гривень 01 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 350077 від 11.08.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/14.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.          Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.02.2010 р.