Рішення № 8464957, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/43824.02.10 За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра-Агро»

про розірвання договору фінансового лізингу № 10-08-219 бфл від 03.06.08 р. та стягнення 177512,80 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Морозов В.Ю.

від позивача: Гребелюк Л.М.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про розірвання договору фінансового лізингу № 10-08-219 бфл від 03.06.08 р., укладеного між сторонами; про стягнення з відповідача на користь державного бюджету ВАТ «НАК «Украгролізинг»1213553,05 грн. за зазначеним договором, з яких: 1132408,14 грн. основного боргу, 52793,94 грн. пені, 21751,72 грн. інфляційних нарахувань, 6599,25 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.09 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання учасниками судового процесу вимог суду, необхідність витребування нових доказів у справі та з технічних причин.

У судове засідання 11.11.09 р. представник відповідача з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 16.07.09 р. не виконав.

У процесі розгляду справи представник прокуратури неодноразово змінював розмір позовних вимог. Відповідно до останньої заяви він просить розірвати договір фінансового лізингу № 10-08-219бфл від 03.06.08 р., укладеного між сторонами; стягнути з відповідача 2444610,97 грн. основного боргу, 192428,18 грн. пені, 90508,22 грн. інфляційних нарахувань, 35961,41 грн. 3 % річних. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

У даному судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини суду не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.08 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 10-08-219 бфл (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався передати відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна, і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а відповідач –сплатити за це лізингові платежі на умовах договору.

Пунктом 2.2. договору визначено, що строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником, що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Пунктом 8.1. договору визначено, що договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Пунктами 4.1. - 4.3. договору сторони погодили, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу відповідач за користування останнім сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів». Відповідач після укладення договору перераховує на рахунки позивача попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок позивача.

21.07.08 р. сторонами був підписаний трьохсторонній акт № 1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого відповідач прийняв предмет лізингу-сільськогосподарську техніку та зобов’язання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 10153046,88 грн.

Як вбачається з довідки Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції»від 16.02.2010 р. № 383/14 за період з 03.06.08 р. до датки закриття рахунків 19.06.09 р. грошових коштів від відповідача на рахунок позивача не надходило.

Відповідач лізингові платежі здійснював не в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього виник основний борг в сумі 2244610,97 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за договором від 03.06.08 р. № 10-08-219 бфл позивач просить розірвати договір фінансового лізингу № 10-04-219 бфл від 03.06.08 р., укладеного між сторонами.

Оцінюючи подані сторонами та прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 03.06.08 р. № 10-08-219 бфл, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором лізингу, а тому до нього застосовуються законодавства про лізинг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що позивач має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату відповідачем протягом 30 днів місяців лізингового платежу або за не укладення відповідачем правочинів або невиконання інших зобов’язань, передбачених цим договором.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач обгрунтованих заперечень не навів, доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, суду не представив.

За таких обставин суд визнає неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо сплати істотним порушенням договору від 03.06.08 р. № 10-08-219 бфл та підставою для його розірвання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2244610,97 грн. основного боргу за період з 21.10.08 р. до 18.12.09 р.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 2244610,97 грн. основного боргу визнаються правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 192428,18 грн. пені за період з 22.01.09 р. до 20.07.09 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем зобов’язання щодо сплати, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 192428,18 грн. визнається правомірною, у зв’язку з чим підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 90508,22 грн. інфляційних нарахувань, 35961,41 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 90508,22 грн. інфляційних нарахувань, 35961,41 грн. 3 % річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір фінансового лізингу № 10-08-219 бфл від 03.06.08 р., що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єра-Агро».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра-Агро»(03127, м. Київ, проспект 40 –річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1, ідентифікаційний код 35235549) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, ідентифікаційний код 30401456) 2244610 (два мільйони двісті сорок чотири тисячі шістсот десять) грн. 97 коп. основного боргу, 192428 (сто дев’яносто дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 18 коп. пені, 90508 (дев’яносто тисяч п’ятсот вісім) грн. 22 коп. інфляційних нарахувань, 35961 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят одну) грн. 41 коп. 3 % річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра-Агро»(03127, м. Київ, проспект 40 –річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1, ідентифікаційний код 35235549) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 25585 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.