Рішення № 8464956, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/63824.02.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «НОВА ЛІНІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревресурс»

про стягнення 3516,70 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Дідечук В.М.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 3516,70 грн. за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 373/80401 У від 01.04.2008 р., з яких: 1796, 57 грн. інфляційних нарахувань, 161, 86 грн. 3 % річних, 1558, 27 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.01.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 08.02.2010 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.08 р. між сторонами був укладений договір № 373/80401 У про надання інформаційно-консультаційних послуг (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався згідно замовлення відповідача надавати інформаційно-консультаційні послуги останньому, стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються відповідачем через торговельну мережу позивача.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що інформаційно-консультаційні послуги за договором надаються щомісячно.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.08 р., а в частині виконання грошового зобов’язання, до повного його виконання.

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 4 договору, відповідно до якого оплата здійснюється відповідачем щомісячно, на підставі рахунків, які надаються позивачем, але не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку. За надання послуг, визначених у п.п. 2.1. – 2.3. цього договору, відповідач повинен сплатити на користь позивача (розрахунковий період –календарний місяць) грошову суму, у розмірі 4,1 % від загальної вартості товарів, поставлених відповідачем, та які реалізовані за такий календарний місяць через роздрібну мереже позивача (в т.ч. оплачені позивачем). Відповідач оплачує позивачу за надані послуги, визначені у п. 2.4. цього договору, грошову суму у розмірі 550 грн. (в т.ч. ПДВ). За надання послуг, визначених у п. 2.5. цього договору, відповідач повинен сплатити на користь позивача (розрахунковий період –календарний місяць) грошову суму, у розмірі 0,5 % від загальної вартості товарів, поставлених відповідачем, та які реалізовані за такий календарний місяць через роздрібну мережу позивача. Послуги за договором вважаються прийнятими після підписання актів прийому-передачі послуг. У разі не підписання акту прийому-передачі послуг відповідачем, останній повинен письмово надати мотивовану відмову від підписання акту, протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту. У випадку неотримання мотивованої відмови відповідача позивач у вказаний термін, акти вважаються підписаними, послуги вважаються такими, що прийняті, а рахунок підлягає обов’язковій оплаті позивачем.

Відповідно до ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні товариства та приватні товариства. Особливості правового статусу публічних та приватних акціонерних товариств встановлюються законом (ч. 3, ч. 6 ст. 152 ЦК України).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства»акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов'язані із зміною найменування юридичної особи проводиться заміна свідоцтва про державну реєстрацію.

Як вбачається з нової редакції статуту Приватного акціонерного товариства «НОВА ЛІНІЯ»державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 18.11.09р.

З свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Приватного акціонерного товариства «НОВА ЛІНІЯ»серії А01 № 343525 вбачається, що 18.11.09 р. замінено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Підставою для заміни свідоцтва про державну реєстрації була зміна найменування юридичної особи.

Таким чином, 18.11.09 р. змінено найменування позивача - з Закритого акціонерного товариства «НОВА ЛІНІЯ» на Приватне акціонерне товариство «НОВА ЛІНІЯ».

Як вбачається з матеріалів справи сторонами в двосторонньому порядку складено акт № ОБ-00000747 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.08 р. на суму 12401,05 грн. (копія –у матеріалах справи).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ЦОЧ81031194 від 31.10.08 р. на суму 9485,63 грн., № ОБ-00000169 від 30.11.08 р. на суму 10154,41 грн.

Як зазначає позивач та наведена обставина не спростована відповідачем, мотивованої відмови останнього від підписання зазначених актів позивач не отримував.

На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки на сплату послуг на загальну суму 32041,09 грн., а саме рахунки: № ЦОЧ81031194 від 31.10.08 р. на суму 9485,63 грн., № ОБ-00000304 від 30.11.08 р. на суму 10154,41 грн., № ОБ-00000914 від 31.12.08 р. на суму 12401,05 грн.

З представлених суду повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що вказані рахунки вручено відповідачу 18.11.08 р., 22.12.08 р. та 19.01.09 р.

Відповідач оплатив вказані рахунки в сумі 32041,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копія яких знаходяться у матеріалах справи), а саме: від 16.02.09 р. № 390 на суму 9154,41 грн., від 09.02.09 р. № 199 на суму 750,00 грн., від 30.01.09 р. № 200 на суму 250,00 грн., від 19.02.09 р. № 392 на суму 12401,05 грн., від 19.02.09 р. № 393 на суму 9485,63 грн.

З графи «призначення платежу»вказаних платіжних доручень вбачається, що платіжним дорученням від 19.02.09 р. № 393 на суму 9485,63 грн. відповідачем оплачені послуги за рахунком № ЦОЧ81031194 від 31.10.08 р. на суму 9485,63 грн.; платіжними дорученнями: від 16.02.09 р. № 390 на суму 9154,41 грн., від 09.02.09 р. № 199 на суму 750,00 грн., від 30.01.09 р. № 200 на суму 250,00 грн. –за рахунком № ОБ-00000304 від 30.11.08 р. на суму 10154,41 грн.; платіжним дорученням від 19.02.09 р. № 392 на суму 12401,05 грн. –за рахунком № ОБ-00000914 від 31.12.08 р. на суму 12401,05 грн.

Як вбачається з довідки Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»від 03.02.2010 р. № 27-3-1/266 грошові кошти від відповідача на рахунок позивача за період з 17.12.09 р. до 03.02.10 р. не надходили.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо сплати за договором від 01.04.08 р. № 373/80401 У позивач просить стягнути з відповідача 1558,27 грн. пені за періоди: з 24.11.08 р. до 19.02ю09 р., з 28.12.08 р. до 30.01.09 р., з 28.12.08 р. до 06.02.09 р., з 28.12.08 р. до 16.02.09 р., з 25.01.09 р. до 19.02.09 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 01.04.08 р. № 373/80401 У, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що за порушення терміну оплати, визначеного п. 4.1. договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов’язань. Нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов’язання повинні бути виконані, до дня їх фактичного виконання на користь позивача.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання, вимога про стягнення з нього штрафних санкцій визнається правомірною.

Проте при перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача стягненню підлягає пеня в розмірі 1072,04 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1796,57 грн. інфляційних нарахувань, 161,86 грн. 3% річних за період з 01.07.09 р. до 26.08.09 р. за періоди: з 24.11.08 р. до 19.02.09 р., з 28.12.08 р. до 30.01.09 р., з 28.12.08 р. до 06.02.09 р., з 25.01.09р. до 19.02.09 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом встановлено, що позивачем допущено помилки. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування в сумі 1243,87 грн., 3 % річних в сумі 134,26 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати у розмірі 15,56 грн. для отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 6018 від 21.07.09 року.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем для отримання довідки про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України, слід віднести до інших витрат, понесених позивачем під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревресурс»(03049, м. Київ, вул. Шовкуненка, 4, ідентифікаційний код 35415992) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «НОВА ЛІНІЯ»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 168, ідентифікаційний код 30728887) 1072 (одну тисячу сімдесят дві) грн. 04 коп. пені, 134 (сто тридцять чотири) грн. 26 коп. 3 % річних, 1243 (одну тисячу двісті сорок три) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань, 71 (сімдесят одну) грн. 06 коп. державного мита, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10 (десять) грн. 84 коп. за отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.