Рішення № 8464938, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/4318.02.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК"

до           Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд - 6"

про                     стягнення 1 038 529,58 грн

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Нікітенко М.І.(дов. № 21-юр від 28.01.10)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 883690,12 грн., що становить заборгованість за договором купівлі-продажу № 62 від 23.02.2007р. та 112712,86 грн. пені, 15615,90 грн. трьох відсотків річних, 26510,70 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2009р. порушено провадження у справі №8/43, розгляд справи призначений на 28.01.2010р.

Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити представника відповідача для участі у судовому засіданні, яке відбудеться 28.01.2010р. о 16:00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. розгляд справи відкладений на 18.02.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 18.02.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з можливістю укладання мирової угоди і неможливістю направлення представника відповідача для участі у судовому засіданні, яке відбудеться 18.02.2010р. о 16:45.

Представник позивача заперечував проти поданого представником відповідача клопотання, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

23.02.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Дарницький завод ЗБК»- «продавець»та Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-6» - «покупець»був укладений договір № 62 купівлі-продажу (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «продавець»зобов’язався виготовити та передати у власність «покупця», згідно заявки «покупця»- залізобетонні вироби в асортименті, товарний бетон – надалі «товар», а «покупець»зобов’язався прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Діюча на момент відвантаження ціна товару вказується в рахунках-фактурах «продавця»(п.4.1 договору).

Загальна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах до даного договору (п.4.4 договору).

Згідно з п.3.9 договору, датою поставки товару вважається –дата видаткової накладної «продавця».

Позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 4347691,72 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем товару від позивача на загальну суму 4347691,72 грн., підтверджується наявністю на вищевказаних видаткових накладних підписів та штемпелю відповідача та довіреностями, виданими ВАТ Трест «Київміськбуд-6»на ім’я представників (копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи).

Умовами договору сторони погодили, що розрахунок за товар здійснюється шляхом 100% попереднього перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно отриманих рахунків-фактур, які виставляються «продавцем» в день отримання останнім заявки (п.4.2 договору).

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 3464001,60 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (копії банківських виписок та платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи). Протилежне не доведено відповідачем.

Статтею 712 ЦК України (ч.1) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Абзацем 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 538 ЦК України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Оскільки сторонами не був погоджений строк оплати поставленого товару, то згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити заборгованість в сумі 883690,12 грн. за поставлений товар, але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував (копія претензії № 311 від 06.08.2009р. знаходиться в матеріалах справи).

Листом вих. № 04/816 від 29.09.2009р. відповідач повідомив про неспроможність відповідача здійснити розрахунки з позивачем та пропонував здійснити розрахунки з позивачем будівельними матеріалами, майном тресту, виконанням будівельно-монтажних, оздоблювальних робіт, облаштуванням зовнішніх мереж, доріг, благоустрію територій та будь-які видів інженерних проектних робіт (копія листа знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань у повному осбязі, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 883690,12 грн. заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 62 від 23.02.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 112712,86 грн. пені, 15615,90 грн. трьох відсотків річних, 26510,70 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за прострочення оплати поставленого товариству «покупець»сплачує «продавцю»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 112712,86 грн. за період з 30.04.2009р. по 30.11.2009р., при цьому позивач не врахував, що оскільки сторонами не був погоджений строк оплати поставленого товару, тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України та претензії позивача № 311 від 06.08.2009р., заборгованість відповідача перед позивачем виникла приблизно з 17 серпня 2009р. (7-денний строк передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України та обіг поштової кореспонденції приблизно 3 дні).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 52609,83 грн. за період з 17.08.2009р. по 30.11.2009р. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору купівлі-продажу № 62 від 23.02.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість за отриманий товар у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 15615,90 грн. та збитків від інфляції в розмірі 26510,70 грн. зазначених позивачем в розрахунку, та враховуючи те, що суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони (п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 30.04.2009р. по 30.11.2009р. підлягають задоволенню в сумі 15615,89 грн. та збитків від інфляції в сумі 26510,70 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 883690,12 грн. основного боргу, 52609,83 грн. пені, 15615,89 грн. трьох відсотків річних, 26510,70 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 978426,54 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 538, 546, 547, 611, 612, 625, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд - 6"(01023, м.Київ, вул. Л.Первомайського, 9; код 04012885) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (02093, м.Київ, вул. Бориспільська, буд. 11; код 01373298) 883690 (вісімсот вісімдесят три тисячі шістсот дев’яносто) грн. 12 коп. основного боргу, 52609 (п’ятдесят дві тисячі шістсот дев’яносто) грн. 83 коп. пені, 15615 (п’ятнадцять тисяч шістсот п’ятнадцять) грн. 89 коп. трьох відсотків річних, 26510 (двадцять шість тисяч п’ятсот десять) грн. 70 коп. збитків від інфляції, 9784 (дев’ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 27 коп. державного мита, 222 (двісті двадцять дві) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 25.02.2010р.