Рішення № 8464917, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/1422.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНіколь-Центр"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукоінвестбуд"

простягнення 66 614,62 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Кирпатенко О.С.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноНіколь-Центр" (надалі –ТОВ "ТехноНіколь-Центр") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукоінвестбуд" (надалі –ТОВ "Дніпроукоінвестбуд") про стягнення 66 614,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №995 від 25.09.2008 р. про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу позивач здійснював поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 53 310,92 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 234,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 289,99 грн. та 3% річних у розмірі 779,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 14.10.2008 р. по 16.04.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2010 р. порушено провадження у справі №48/14 та призначено її до розгляду на 03.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 22.02.2010 р.

У судове засідання 22.02.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання 22.02.2010 р. вдруге не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №09014636, що отримано відповідачем 18.01.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4998389 від 01.02.2010 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2008 р. між ТОВ "ТехноНіколь-Центр" (постачальник) та ТОВ "Дніпроукоінвестбуд" (покупець) було укладено договір №995 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору у відповідності до умов даного договору постачальник, на підставі заявки покупця, зобов’язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість та ціна яких визначена в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до договору, що надані постачальником та являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. З моменту підписання даного договору будь-яке постачання товару постачальником покупцю вважається здійсненим на підставі і в межах даного договору.

Згідно із п. 1.3 Договору підпис уповноваженої особи покупця, або печатки (штамп) покупця на відповідній накладній свідчать про прийом зазначеного в ньому товару й про згоду з тим, що товар у накладній відповідає найменуванню та кількості зазначеним у заявці покупця. Право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту його отримання.

Пунктами 3.4, 3.5 Договору покупець в повному обсязі здійснює оплату за кожну отриману партію товару у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів покупця на поточний рахунок постачальника. Покупець оплачує кожну поставлену партію товару не пізніше 14 банківських днів з дати поставки, якщо інше не буде узгоджено між сторонами в специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами й діє до 31.01.2008 р., а в частині зобов’язань по оплаті товарів –до повного їхнього виконання.

Протягом вересня –жовтня 2008 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 101 284,72 грн., що підтверджується видатковими накладними №КЛ00000454 від 25.09.2008 р., №КЛ00000453 від 25.09.2008 р. та №КЛ00000516 від 03.10.2008 р.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, сплативши 47 973,80 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 53 310,92 грн., а саме: за поставлений товар згідно накладної №КЛ00000454 від 25.09.2008 р. у розмірі 5 683,52 грн. та згідно накладної №КЛ00000516 від 03.10.2008 р. у розмірі 47 627,40 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару за накладними №КЛ00000453, №КЛ00000454 від 25.09.2008 р. та №КЛ00000516 від 03.10.2008 р. на суму 101284,72 грн.

Вказані накладні містять підпис представника та відтиск печатки відповідача.

Підписаними актами звірки та проведенням часткової оплати відповідач схвалив прийняття вказаного товару.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що покупець оплачує кожну поставлену партію товару не пізніше 14 банківських днів з дати поставки, якщо інше не буде узгоджено між сторонами в специфікаціях до договору.

З урахуванням дат складання видаткових накладних та враховуючи приписи п. 3.5 Договору, грошове зобов’язання по оплаті відповідачем вартості отриманого товару наступило через 14 банківських днів з моменту отримання кожної партії товару.

Із доданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 47 973,80 грн.

Актами звірки взаємних розрахунків від 08.12.2008 р. та 22.12.2008 р. сторонами погоджено, що заборгованість відповідача становить 53 310,92 грн., а оплата проведена відповідачем 02.10.2008 р. припиняє зобов’язання по оплаті поставленого товару за накладною №КЛ00000453 від 25.09.2008 р. у повному обсязі та за накладною №КЛ00000454 від 25.09.2008р. в частині заборгованості у розмірі 41 537,48 грн.

Таким чином, судом встановелно існування заборгованості відповідача у розмірі 53 310,92грн., а зобов’язання по оплаті поставленого товару за накладною №КЛ00000454 від 25.09.2008 р. у розмірі 5 683,52 грн. повинно було виконано до 15.10.2008 р. та за накладною №КЛ00000516 від 03.10.2008 р. у розмірі 47 627,40 грн. до 23.10.2008 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 53 310,92 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Дніпроукоінвестбуд" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ТехноНіколь-Центр" про стягнення з ТОВ "Дніпроукоінвестбуд" заборгованості у розмірі 53 310,92 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 234,41 грн. за прострочення по оплаті поставленого товару.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2 Договору при порушенні покупцем строків оплати товару, останній повинен сплатити постачальникові пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу від дати поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня. Виплата пені не звільняє покупця від зобов’язань відповідно до даного договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 5 683,52 грн. за поставлений товар згідно накладної №КЛ00000454 від 25.09.2008 р. та по оплаті 47 627,40 грн. за поставлений товар згідно накладної №КЛ00000516 від 03.10.2008 р., нарахованої у період з 14.10.2008 р. по 16.04.2009 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що останніми днями виконання грошового зобов’язання відповідачем по оплаті поставленого товару є 15.10.2008 р. та 23.10.2008р. відповідно, а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по оплаті поставленого товару згідно накладної №КЛ00000454 від 25.09.2008 р. з 16.10.2008 р. та згідно накладної №КЛ00000516 від 03.10.2008р. –24.10.2009 р.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 15.04.2009 р. та 23.04.2009 р. відповідно.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені (по 16.04.2009 р.), правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті товару, поставленого згідно накладної №КЛ00000454 від 25.09.2008 р. нарахованої за період з 16.10.2008 р. по 15.04.2009 р. у розмірі 678,90 грн. та згідно накладної №КЛ00000516 від 03.10.2008р. нарахованої за період з 24.10.2008 р. по 16.04.2009 р. у розмірі 5 470,57 грн., що разом становить 6 149,47 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 289,99 грн. нарахованих за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року та 3% річних у розмірі 779,30грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 14.10.2008 р. по 16.04.2009 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару за накладною №КЛ00000454 від 25.09.2008 р. було 15.10.2008 р. та за накладною №КЛ00000516 від 03.10.2008 р. - 23.10.2008 р., а тому правомірним є нарахування інфляційних втрат з жовтня 2008 року (по №КЛ00000454 від 25.09.2008 р.) та з листопада 2008 року (по накладній №КЛ00000516 від 03.10.2008 р.). За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 5 224,47грн.

Суд здійснює розрахунок 3% річних виходячи з встановлених дат з яких відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 770,54грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Дніпроукоінвестбуд" на користь ТОВ "ТехноНіколь-Центр" основного боргу у розмірі 53 310,92 грн., пені у розмірі 6 149,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 224,47 грн. та 3% річних у розмірі 770,54 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 84,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 1065,52 грн. та 3% річних у розмірі 8,76 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНіколь-Центр" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукоінвестбуд" (02140, м.Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А; ідентифікаційний код 33611827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНіколь-Центр" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, 10/10, кім. 60-61; ідентифікаційний код 32046030) основний борг у розмірі 53 310 (п’ятдесят три тисячі триста десять) грн. 92 коп., пеню у розмірі 6 149 (шість тисяч сто сорок дев'ять) грн. 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 224 (п’ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 770 (сімсот сімдесят) грн. 54 коп., державне мито у розмірі 654 (шістсот п’ятдесят чотири) грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231 (двісті тридцять одна) грн. 55 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко