Рішення № 8464847, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/62516.02.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про повернення коштів

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: Хоменко Т.В. (довіреність № 40 від 11.01.2010р.);

          від відповідача : не з’явились.

В судовому засіданні 16 лютого 2010 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (надалі –відповідач, Банк) про стягнення заборгованості в розмірі 5 360,93 грн., з них основного боргу з повернення депозиту в сумі 5 000,00 грн., процентів за користування коштами в розмірі 17,53 грн., пені в сумі 165,40 грн., 3% річних на суму 23,00 грн. та інфляційних витрат в розмірі 155,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов’язання щодо повернення коштів з депозитного рахунку згідно з умовами договору банківського вкладу.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на його адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Довідка з ЄДРПОУ наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 07.12.2009р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 28.01.2010р. В судове засідання 28.01.2010р. представник відповідача не з’явився у зв’язку чим розгляд справи відкладено до 16.02.2010р. в яке представник відповідача в котре не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2006 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Депозитний договір про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) №21-Д70-980-104 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти на депозит (надалі - Депозит) і зобов’язується виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані проценти на умовах і в порядку передбаченому Договором.

Пунктом 2.1. визначено, що Вкладник розміщує на депозитному рахунку № 2651.5.31101.01 (далі –депозитний рахунок) суму депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку. Сума внеску на депозит становить –105 000,00 грн. (п. 2.2).

Пунктом 2.3 Договору визначений розмір процентної ставки за користування вкладом в розмірі 15 % річних.

Пунктом 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 05.03.2008 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) визначена сума внеску на Депозит в розмірі 5 000,00 грн., а п. 2.4 договору встановлено, що строк повернення Депозиту до –05.09.2008р.

Відповідно до Додаткової угоди №7 від 05 березня 2008 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) внесено зміни в п. 2.3 Договору, а саме, що процентна ставка за користування Депозитом становить –4% річних. В новій редакції п. 2.4 Договору містить положення, що строк повернення депозиту до 05 березня 2009 року.

Згідно із п. 4.3 Договору в редакції Додаткової угоди №7 від 05 вересня 2008 року нарахування процентів здійснюється щомісяця. Банк перераховує Вкладнику суму нарахованих процентів на його поточний рахунок, не пізніше третього робочого дня наступного місяця.

У відповідності до п. 3.4.3 Договору при закінчення дії Договору, а також у випадку дострокового його розірвання, Банк зобов’язаний повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку Депозиту наступного банківського дня після дати, вказаної в п. 2.4 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи датою повернення Депозиту та нарахованих процентів згідно умов Договору та Додаткових угод до нього –05 березня 2009 року.

Позивач стверджує, що відповідачем 05.03.2009р. не повернуто суму вкладу в розмірі 5 000,00 грн. та залишок нарахованих процентів за користування вкладом в сумі 17,53 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку за період 01.03.2009р. по 05.11.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

24.07.2009р. позивач на ім’я відповідача надіслав лист №3112/0/3-09 з вимогою про повернення суми Вкладу в розмірі 5 000,00 грн. та залишок нарахованих процентів за користування вкладом в сумі 17,53 грн. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). На вказаний лист відповідач 31.07.2009р. на адресу позивача відповідач надіслав лист №13/4717 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) в якому повідомив Вкладника, що внаслідок складного фінансового стану , зниження рівня його ліквідності та недостатності коштів на кореспондентському рахунку, Банк не має можливості своєчасно виконувати платежі клієнтів.

Враховуючи закінчення терміну виконання зобов’язання по поверненню суми вкладу 05.03.2009р., а також той факт, що у строки та в порядку, визначеними п.2.4 Договору, сума Вкладу позивача в розмірі 5 000,00 грн. та сумі процентів за користування вкладом в розмірі 17,53 грн. не була повернута позивачу, а саме не зарахована на його поточний рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми вкладу, а саме в розмірі 5 000,00 грн. та сумі процентів за користування коштами в розмірі 17,53 грн.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ №157 від 23.03.2009р. в акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»введено тимчасову адміністрацію та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року.

У відповідності до ст. 2 Закону про банки мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Відповідач визнає, що грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. (вклад) він повинен був перерахувати до введення мораторію, тобто до 24.03.2009, але порушив договірне зобов’язання, а після введення мораторію перерахування стало неможливим, оскільки мораторій поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасового адміністратора. Таким чином, зобов’язання за договором було порушене відповідачем до введення мораторію.

Однак дана обставина не впливає негативно на права позивача щодо судового захисту своїх прав. Так, згідно із частиною третьою ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, мораторій не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами та на право суду розглянути та задовольнити їх, оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене та беручи до уваги те, що термін дії депозитний договору про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) №21-Д70-980-104 закінчився, тобто строк повернення вкладу настав, а банком сума депозитного вкладу не повернута, нараховані проценти на суму вкладу не сплачені, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 5 000,00 грн. та суми процентів за користування вкладом в розмірі 17,53 грн. є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором з відповідача на користь позивача стягненню підлягає пеня в сумі 165,40 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 23,00 грн. та інфляційних витрат в розмірі 155,00 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню про стягнення 5 360,93 грн.

Судові витрати позивача у сумі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний код: 19338316, адреса: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок, 8-А) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(ідентифікаційний код : 31241449, адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, п/р 26507001306565 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) грошові кошти в розмірі 5 360,93 грн. (п’ять тисяч триста шістдесят гривень 93 копійки) та судові витрати в розмірі 338,00 грн. (триста тридцять вісім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

                                                             Дата підписання повного тексту рішення 26.02.2010р.