Рішення № 8464823, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/1018.02.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Кімо», м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю видавництво «Клас», м. Київ

про          стягнення 269175,52 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гащак Б.В., предст., дов. № 07/09/200 від 07.09.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кімо»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю видавництво «Клас»про стягнення 269175,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №0108-07 від 01.08.2007 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 151083,26 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п.4.2 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 51594,93 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 58015,97 грн. та 3% річних в розмірі 8 481,36 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.01.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2010 року розгляд справи відкладено на 18.02.2010 року.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 03.02.2010 року строк розгляду справи продовжено.

Під час судового розгляду справи позивач подав уточнення позовних вимог, в яких фактично відмовився від стягнення 447,04 грн. відсотків річних, 4834,66 грн. втрат від інфляції, 37695,27 грн. пені.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судових засіданнях, зокрема в судовому засіданні 18.02.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.02.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

01.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кімо»(Постачальник) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю видавництво «Клас»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір № 0108-07 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставляти та передати у власність Покупцю поліграфічну продукцію (далі –товар), а Покупець зобов’язується приймати товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.1 Договору загальна сума договору становить 240083,26 грн. Вартість товару вказується в накладних та рахунках-фактурах.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили наступний порядок оплати товару:

-          відповідач сплачує 20% від вартості товару, що складає 48000,00 грн., в строк до 31.08.2007 року;

-          відповідач сплачує наступні 20% від вартості товару, що складає 48000,00 грн., в строк до 28.09.2007 року;

-          відповідач сплачує останні 60% вартості товару, що складає 144083,26 грн., в строк до 30.11.2007 року.

          На виконання умов договору позивачем було поставлено обумовлений договором товар на суму 240083,26 грн., що підтверджується накладною б/н від 10.08.2007 року та довіреністю на отримання ТМЦ від 10.08.2007 року ЯМХ №693906.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався сплативши лише 89000 грн.

          Позивач звернувся до відповідача з претензією (лист №16 від 13.02.2008) відповідно до якого просить погасити існуючу заборгованість в розмірі 151083,26 грн.

Відповідач надав відповідь на претензію, в якій фактично визнав наявність заборгованості в розмірі 151083,26 грн.

          На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та складає 151083,26 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому судом враховується, що під час судового розгляду справи позивач подав уточнення позовних вимог, в яких фактично відмовився від стягнення 447,04 грн. відсотків річних, 4834,66 грн. втрат від інфляції, 37695,27 грн. пені. Таким чином провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідної особи щодо прийняття товару підтверджуються наявною у справі копією довіреності на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідає вимогам законодавства України, підписана керівником і засвідчена печаткою підприємства відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар шляхом перерахування коштів в розмірі 20% від вартості товару, що складає 48000,00 грн., в строк до 31.08.2007 року; наступні 20% від вартості товару, що складає 48000,00 грн., в строк до 28.09.2007 року; останні 60% вартості товару, що складає 144083,26 грн., в строк до 30.11.2007 року.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що розмір пені передбачений в договорі не перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В уточненнях до позовної заяви позивачем здійснено перерахунок пені з урахуванням приписів п. 6 ст.232 Господарського Кодексу України.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 13899,66 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є обґрунтованими, однак в зв’язку з невірним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році -366) підлягають задоволенню за розрахунком суду в розмірі 8021,9 грн. а вимоги щодо стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 53181,31 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Витрати позивача понесені за частину вимог від яких позивач відмовився під час судового розгляду справи покладаються на позивача в зв’язку з припиненням провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Провадження по справі в частині стягнення 447,04 грн. відсотків річних, 4834,66 грн. втрат від інфляції, 37695,27 грн. пені припинити.

Решту позовних вимог задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю видавництво „Клас” (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 21, оф.803, р/р 2600738845126536 в ЗАТ „Банк Петрокомерцбанк”, МФО 300120, код ЄДРПОУ 33884511 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кімо»(03057, м. Київ, вул. Довженка, 3, р/р 26000110071980 в ВАТ „Фінанси та кредит”, МФО 300131, код ЄДРПОУ 19036221) 226186,13 грн. (двісті двадцять шість тисяч сто вісімдесят шість гривень тринадцять копійок), з яких 151083,26 грн. (сто п’ятдесят одна тисяча вісімдесят три гривні двадцять шість копійок) –основного боргу, 53 181,81 грн. (п’ятдесят три тисячі сто вісімдесят одну гривню вісімдесят одну копійки) втрати від інфляції, 13899,47 грн. (тринадцять тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять гривень сорок сім копійок) –пеня, 8021,9 грн.(вісім тисяч двадцять одну гривню дев’яносто копійок) три відсотки річних, а також 2261,86 грн. ( дві тисячі двісті шістдесят одну гривню вісімдесят шість копійок) –державне мито та 198,31 грн. (сто дев’яносто вісім гривень тридцять одну копійку) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 23.02.2010 року