Рішення № 8464786, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/46218.02.10 За позовом          Відкритого акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"

До           Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ Плюс"

Про                    стягнення 8 190,87 грн.

Суддя: Смілянець В.В.

Представники сторін:

Від позивача:          Салалайко А.А. (довіреність № 102 від 12.05.2009р.)

Від відповідача:          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Запорізька кондитерська фабрика" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ Плюс" 3342,14 грн. пені, 4480,58 грн. збитків від інфляції, 872,64 грн. 3% річних, 341,45 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2008 року між Позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Запорізька кондитерська фабрика" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МВБ Плюс" був укладений Договір № 129 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Продавець) зобов’язувався поставляти, а Відповідач (Покупець) - приймати та своєчасно оплачувати кондитерські вироби (далі - товар) на умовах даного Договору.

На виконання умов Договору в період з 17 по 29 липня 2008 року Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Запорізька кондитерська фабрика" передав, а Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ Плюс" отримав товар на загальну суму 27650,40 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- видаткова накладна № 201274 від 17.07.2008р. на суму 6396,00 грн.;

- видаткова накладна № 201310 від 29.07.2008р. на суму 21254,40 грн.;

Факт передачі товару Відповідачу підтверджується також довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- довіреність серії ЯОХ № 252425 від 17.07.2008р.;

- довіреність серії ЯОХ № 252426 від 29.07.2008р.

Згідно п. 2.8. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.04.2008р. до Договору) Відповідач (Покупець) зобов’язувався здійснювати оплату товару протягом 14 календарних днів з дати поставки.

В порушення умов Договору Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МВБ Плюс" оплатив поставлений товар лише в серпні 2009 року, що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення Відповідачем строків оплати за отриманий товар судом встановлено та по суті не оспорений Відповідачем.

Згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати товару, інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Як встановлено ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. Договору: за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець (Відповідач) сплачує Продавцю (Позивачу) пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір пені становить - 3342,14 грн., збитків від інфляції - 4480,58 грн., 3% річних - 872,64 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 3342,14 грн., збитків від інфляції в розмірі 4480,58 грн. та 3% річних в розмірі 872,64 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Крім того, на підставі ст. 47 ГПК України підлягає частковому поверненню Позивачу державне мито в розмірі 239,45 грн. на підставі нижчевикладеного:

Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, сплачується державне мито у розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (не менше 102,00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за подання даної позовної заяви (ціна позову 8190,87 грн.) Позивачу необхідно було сплатити державне мито в розмірі 102,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 3939 від 18.06.2009р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, Позивачем було сплачено державне мито в розмірі 341,45 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути Позивачу зайво сплачене державне мито в розмірі 239,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВБ Плюс" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 18; код ЄДРПОУ 35623609; р/р 260033001125301 в АКБ "Київ" м. Київ, МФО 320605; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 7; код ЄДРПОУ 00382094; р/р 26008031460001 в АКБ "Індустріалбанк" м. Запоріжжя, МФО 313849) 3342 (три тисячі триста сорок дві) грн. 14 коп. пені, 4480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 58 коп. збитків від інфляції, 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 64 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 7; код ЄДРПОУ 00382094; р/р 26008031460001 в АКБ "Індустріалбанк" м. Запоріжжя, МФО 313849) 239 (двісті тридцять дев’ять) грн. 45 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 3939 від 18.06.2009р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 24/462.

5.          Рішення надіслати сторонам.

6.          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя                               В.В. Смілянець