Рішення № 8464320, 10.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/94 (12/160/09)10.02.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Васильківський комбікормовий завод»

доВідкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

простягнення 7241,67 грн.                     Суддя Сташків Р.Б. Представники сторін: від позивача –не з’явився; від відповідача –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»про стягнення 7 241,67 грн., в т.ч.5 400 грн. збитку та 1841,67 грн. пені за неналежне виконання умов договору на обслуговування бізнес-пакету №08/2008/03/Ю043 від 10.10.2008 (далі –Договір).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.10.2009 направлено справу №12/160/09 за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст. 5.2 Договору протягом операційного дня не здійснив переказ коштів, отриманих від клієнта (позивача).

На призначене судове засідання представник позивача не з’явився. Разом з тим, 10.02.2010 до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання відповідно до якого останній просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача не з’явився на судове засідання 10.02.2010 не з’явився, письмового відзиву, в порядку ст. 59 ГПК України не подав, хоча про дату та час проведення наступного судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2008 між позивачем (Клієнтом) та відповідачем (Банком) укладено Договір, відповідно до п.2.1 якого останній визначає умови та порядок надання Банком комплексного обслуговування Клієнта до Бізнес-пакету «Базовий»у відділеннях Банку згідно з режимом роботи відділень визначених Банком.

Згідно з п.4.3.9 Договору Банк зобов’язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до п.5.2 Договору операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку протягом операційного часу з 09.00 години до 17.00 години –виконуються в день їх надходження. У разі надходження документів до Банку після закінчення операційного часу, Банк виконує їх в разі наявності технічної можливості в той же день або не пізніше наступного робочого дня.

Як слідує з матеріалів справи, протягом січня 2009 року позивач ініціював переказ грошових коштів, відповідно до поданих до Банку платіжних доручень:

№3 від 13.01.2009 за послуги електрозв’язку за грудень, згідно рахунку №100320 від 06.01.2009 в сумі 258,36 грн.;

№4 від 13.01.2009 за абонплату за послуги ведення реєстру акціонерів, згідно рахунку №1059 від 20.11.2008 в сумі 111,20 грн.;

№6 від 15.01.2009 за картридж, згідно рахунку №13036 від 14.01.2009 у сумі 577,02 грн.;

№7 від 15.01.2009 за госптовари, згідно рахунку №20 від 14.01.2009 у сумі 1709,59 грн.;

№8 від 15.01.2009 за електро товари, згідно рахунку №31 від 14.01.2009 у сумі 576,14 грн.;

№9 від 15.01.2009 за страховий внесок за січень, згідно рахунку б/н від 12.12.2008 у сумі 520 грн.;

№10 від 15.01.2009 за абонплату за послуги зв’язку мережі Інтернет за лютий 2009 року, згідно рахунку б/н від 15.01.2009 у сумі 40 грн.;

№11 від 16.01.2009 за періодичні видання на 2009 рік, згідно рахунку №259 від 15.01.2009 у сумі 91,65 грн.;

№12 від 16.01.2009 за абон.ящик на 2009 рік, згідно рахунку №5 від 15.01.2009 у сумі 201,60 грн.;

№15 від 16.01.2009 за будматеріали, згідно рахунку №221 від 25.11.2008 у сумі 461,99 грн.;

№16 від 21.01.2009 за сплату податку на додану вартість за грудень у сумі 41077 грн.

Проте, як слідує з матеріалів справи, Банк свої зобов’язання виконав не у повному обсязі.

12.02.2009 Банк повідомив Клієнта про невиконання розрахункового документа, в зв’язку з тим, що немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку.

На лист позивача від 04.03.2009 відповідач повідомив, що зазначені платіжні доручення Банком прийняті до виконання. Однак існують тимчасові затримки з перерахуванням коштів на рахунки в інших банках, в зв’язку з цим та з метою покращення фінансового стану банку і забезпечення належного рівня ліквідності постановою Правління НБУ №59 у ВАТ КБ «Надра»було введено тимчасову адміністрацію.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Як встановлено у ході розгляду справи, Банком були виконані з затримкою наступні платіжні доручення №№3, 4, 6, 10, 11, 12, 16 та невиконані платіжні доручення №№7-9, 15.

Частиною 32.2 статті 32 Закону передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне чи неправильне списання з вини Банку суми з Рахунку Клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування, яка належить Клієнту, Банк сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10 процентів від суми переказу.

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Згідно з ч.3 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною 3 статті 85 Закону передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Беручи до уваги час введення у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд керуючись статтею 55 ГПК України здійснює перерахунок пені, яка складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

258.3614.01.2009 - 09.02.20092712.0000 %4.59

111.2014.01.2009 - 09.02.20092712.0000 %1.97

577.0216.01.2009 - 09.02.20092512.0000 %9.49

1709.5916.01.2009 - 09.02.20092512.0000 %28.10

576.1416.01.2009 - 09.02.20092512.0000 %9.47

52016.01.2009 - 09.02.20092512.0000 %8.55

4016.01.2009 - 09.02.20092512.0000 %0.66

91.6517.01.2009 - 09.02.20092412.0000 %1.45

201.6017.01.2009 - 09.02.20092412.0000 %3.18

461.9917.01.2009 - 09.02.20092412.0000 %7.29

4107722.01.2009 - 09.02.20091912.0000 %513.18 Отже, розмір пені, що підлягає задоволенню становить 587,93 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 5 400 грн. збитків.

Дану вимогу позивач обґрунтував тим, що своїми діями ВАТ КБ «Надра»по несвоєчасним здійсненням операцій по перерахування коштів, а сам відповідно до рахунку-фактури №1617 від 30.12.2008 за Бензин А-80, Бензин А-95 та Дизельне паливо, що на момент оплати (30.12.2008) складало 4,33 грн., 4,83 грн. та 5,33 грн. відповідно, а на момент здійснення ВАТ КБ «Надра»своїх зобов’язань (12.01.2009) склало вже 4,78 грн., 5,28 грн. та 5,78 грн. відповідно.

Таким чином, на думку позивача позивач недоотримав з вини ВАТ КБ «Надра»певної кількості бензину.

Відтак, позивач на момент переведення грошових коштів на рахунок ЗФ ТОВ «Торговий дім Континіум-Галичина», а саме 23.01.2009 просив стягнути збиток в сумі 5400 грн.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Однак, позивачем не доведено суду наявність усіх складових цивільного правопорушення за цим позовом, а відтак, позов в цій частині є незаконним і необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Що ж стосується введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

При розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором, зокрема щодо несвоєчасного виконання розрахункових документів позивача до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258" (далі - Постанова № 825) розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р., викладено в новій редакції.

У господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу:

-          для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою;

-          для всіх інших позивачів –за ставкою 236 грн.

Дана постанова набуває чинності з дня її опублікування, тобто 13.08.2009.

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду (15.09.2009) сплатив 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням 178 від 29.04.2009.

Відтак, 76,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу як зайво сплачені.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Відкритого акціонерного товариства «Васильківський комбікормовий завод»(71652, Запорізька область, Васильківський район, с. Підгірне, вул. Степова, буд.6, ідентифікаційний код 00688278) 587 (п’ятсот вісімдесят сім) грн. 93 коп. пені, а також 5 (п’ять) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 19 (дев’ятнадцять) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повернути Відкритому акціонерному товариству «Васильківський комбікормовий завод»(71652, Запорізька область, Васильківський район, с. Підгірне, вул. Степова, буд.6, ідентифікаційний код 00688278) з Державного бюджету України 76 (сімдесят шість) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як зайво сплачених.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 22.02.2010