Постанова № 8464137, 17.12.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2009 року Справа № 2-а-5581/09/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Старової Н.Е.,

при секретарі судового засідання Побережному К.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України до Приватного підприємця ОСОБА_2 про Про стягнення штрафу

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України про стягнення з відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 фінансової санкції в сумі 1700 грн. до Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор позовні вимоги мотивовано підтримали , просили суд позов задовольнити.

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними .

Повідомленні Відповідача про час, дату та місце слухання даної справи здійснювалось шляхом направлення судової повістки за місцезнаходженням Відповідача вказаним у свідоцтві про його державну реєстрацію як юридичної особи.

В силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

За даних обставин суд вважає, що повідомлення Відповідача про час, дату та місце розгляду справи здійснено належним чином та наполягає на можливості розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 11.05.2006 серії НОМЕР_3, відповідачу дозволений вид робіт: внутрішні перевезення вантажів, вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що д окументами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є, зокрема, для водія: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, державними інспекторами Т ериторіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній республіці Крим під час перевірки автотранспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію ААС № 244730, який використовується відповідачем для автомобільних перевезень, виявлено відсутність ліцензійної картки та тимчасового реєстраційного талону транспортного засобу, що є порушенням ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 056050 від 25 квітня 2008 року.

Як вбачається з акта № 056050 від 25 квітня 2008 року ОСОБА_3 з даним актом ознайомлений.

Про час і місце розгляду справи про порушення, вказане в акті перевірки, відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення за № 2/4-3/1812.

На підставі акта перевірки позивачем прийнято постанову від 17 червня 2008 року № 000222 про застосування фінансових санкцій, згідно якої до відповідача на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Зазначену постанову було направлено відповідачу згідно п. 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, за додержанням, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 № 1567 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 28 Порядку, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що в адміністративному та судовому порядку постанова не оскаржувалась.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Державного бюджету України відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) фінансову санкцію (штраф) в сумі 1700 (тисячу сімсот) грн. 00 коп. до Державного бюджету України (на рахунок 31115106700001 в УДК в Київській області та місті Києві, МФО 82018, код ОКПО 24074109, код платежу 21081100).

Судові витрати розподіляються відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя