Постанова № 8464109, 12.06.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2007р.м.Київ№ 34/196-А

15:10

За позовомДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ювіт-Будсервіс»

простягнення активів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1260 грн. 60 грн.

СуддяСташків Р.Б.

секретар судового засіданняКарбовська О.В.

Представники: від позивача Шевченко М.А. (довіреність від 13.11.2006 № 8378/9/10-008); від відповідача не з’явився. Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.

СУТЬ СПОРУ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (далі –Інспекція) звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіт-Будсервіс»(далі –Товариство) про стягнення 1260,60 грн. податкового боргу за рахунок активів боржника.

Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем у встановлені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон № 2181) строки узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

У зв’язку із неприбуттям в судове засідання відповідача розгляд справи відкладався.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи з повідомленням причин своєї неявки не надіслав.

Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки направлялися відповідачу за наявною у матеріалах справи адресою, зазначеною в його реєстраційних документах.

Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи (частина восьма статті 35 КАС України).

За таких обставин, відповідно до частини шостої статті 71 КАС України справа вирішується на основі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство зареєстровано Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва (свідоцтво № 10416 від 05.07.2002) і перебуває на обліку в Інспекції як платник податку.

Відповідно до поданих до Інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість № 173616 від 20.10.2005, № 238979 від 20.01.2006 та № 8755 від 20.02.2006 Товариством самостійно визначено суму зобов'язання з цього податку в сумі 1305 грн., 553 грн. та 357 грн. відповідно.

У 2005 році відповідачем частково сплачено зобов’язання за податковою декларацією з податку на додану вартість № 173616 від 20.10.2005, несплачена частина зобов’язання складає 21 грн., що підтверджується витягом з облікової картки Товариства з ПДВ.

Окрім того, Інспекцією 14.11.2006 прийняте податкове повідомлення-рішення №0110981502/0, яким Товариству за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання застосовано штрафну (фінансову) санкцій у сумі 300 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачу 06.12.2006, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами,у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначення процедури оскарження дій органів стягнення встановлюється Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування (Абзац перший преамбули Закону)

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач самостійно визначивши суму податкового зобов'язання, її в установлені законом строки у повному обсязі не сплатив.

Відповідно до абзацу третього підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0110981502/0 від 14.11.2006 ані в адміністративному, ані в судовому порядку оскаржене не було.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону № 2181 нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою Товариством податкових зобов'язань, Інспекція відповідно до вищезазначених норм нарахувала йому пеню у сумі 29,60 грн.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, податкове зобов’язання відповідача за податковими деклараціями з податку на додану вартість № 173616 від 20.10.2005, № 238979 від 20.01.2006 та №8755 від 20.02.2006, а також за податковим повідомленням-рішенням №0110981502/0 від 14.11.2006, разом з нарахованою на нього пенею, вважається узгодженим та відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181 визнається сумою його податкового боргу.

Згідно з абзацом першим підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту “а” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181 перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту “б” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (підпункт 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем) (абзац другий підпункту 6.3.1 пункту 6.1 статті 6 Закону № 2181).

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, позивачем з дотриманням положень пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 було надіслано на адресу відповідача першу податкову вимогу від 23.08.2005 № 1/3490 та другу податкову вимогу від 03.10.2005 № 2/3861 (отримані відповідачем, відповідно, 01.09.2005 та 06.10.2005, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень).

Крім того, Інспекцією 11.11.2005 прийнято рішення № 452 про стягнення коштів та продаж інших активів Товариства в рахунок погашення його податкового боргу.

Проте, з боку Товариства не було вжито жодних дій щодо сплати податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

З урахуванням того, що у відповідача станом на день розгляду спору обліковується податкова заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1260,60 грн., беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Законом № 2181 заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіт-Будсервіс»(м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А, ідентифікаційний код 31452428) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113029700006, банк УДК у м. Києві, код платежу 14010100, одержувач ВДК у Оболонському районі м. Києва, код одержувача 26077916, МФО 820019) податковий борг за платежем: податок на додану вартість у сумі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 60 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Сташків Р.Б.