Постанова № 8464098, 22.03.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2007р.м.Київ№ 34/73-А

15:45

За позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

доДочірнього підприємства «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський»

третя особаГолосіївська районна у місті Києві державна адміністрація

проприпинення юридичної особи

СуддяСташків Р.Б.

секретар судового засіданняКарбовська О.В.

Представники: від позивачаЯременко О.В. (довіреність у справі); від відповідачаГорячкіна А.І. (довіреність у справі);

Назаренко Н.М. (довіреність у справі);

від третіх осіб не з’явився;

від прокуратуриПерч В.М. (довіреність у справі). Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.

СУТЬ СПОРУ:

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі –Інспекція) звернулася до господарського суду з позовом про припинення юридичної особи –Дочірнього підприємства «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський»(далі –Підприємство).

Позовна вимога мотивована тим, що відповідач у супереч вимогам статті 42 Господарського кодексу України (далі –ГК України), пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 2.1 розділу 2 власного Статуту здійснює збиткову діяльність. Це, зокрема, підтверджується тим, що Підприємство 09.02.2004, 02.02.2005, 06.02.2006, 05.05.2006, 03,08.2006 подавало до Інспекції декларації з податку на прибуток, з яких вбачається, що відповідач за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік та перше півріччя 2006 року працював збитково. Таким чином, Підприємство податок на прибуток за вказані періоди не сплачувало, декларуючи від’ємне значення об’єкту оподаткування.

Дана обставина, на думку позивача, відповідно до статті 247 ГК України та статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»є підставою для припинення Підприємства.

Відповідач позов не визнав з підстав його необґрунтованості. Він вказував, що його діяльність не суперечить вимогам закону та його статутним цілям, і направлена на отримання прибутку. Зокрема, відповідач зазначав, що він є дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський»з жовтня місяця 2002 року та займається імпортом сокової продукції ВАТ «Лебедянський»до України. С самого початку своєї діяльності в Україні Підприємство притримувалося тактики завоювання українського сокового ринку, шляхом вкладення значних коштів в просування та представлення товару. Так, в 2003 році було витрачено на телевізійну рекламу понад 2,8 млн. гривень. В 2005 році було створено потужній відділ прямих продаж. Для цього було збільшено штатну кількість працівників на 40 чоловіків, залучено до роботи вантажний автотранспорт, збільшено площу складських приміщень, взято в оренду додаткове офісне приміщення. Уся ця «агресивна»політика Підприємства привела до того, що за її результатами були отримані збитки.

Разом з тим, при даній схемі реалізація збільшилася в порівняні з 2004 роком вдвічі і склала 13,9 млн. літрів.

Крім того, враховуючи понесені збитки, керівництвом відповідача у другому півріччі 2006 року було прийнято рішення про оптимізацію господарської діяльності Підприємства, метою якої було залишення досягнутих результатів на соковому ринку України та отримання прибутків найближчим часом.

Так, зменшивши витрати на оренду та утримання складських приміщень, відмови від транспортування товару в регіони України, через місто Київ, відмови від всіх малорентабельних та неокупних проектів вдалося зменшити витрати підприємства приблизно на 420 тисяч гривень щомісяця.

Внаслідок зазначених дій Підприємство прогнозує в 2007 році отримати прибутку в сумі 1,3 млн. гривень.

Підприємство також зазначило, що за три роки своєї діяльності ним було сплачено до бюджетів України близько 20,4 млн. грн. різних податків і зборів.

Третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Підприємство (ідентифікаційний код 32105499) зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.10.2002, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 10681200000002464. Відповідача взято на податковий облік у Інспекції з 07.10.2002 за № 7879.

Підприємство з жовтня місяця 2002 року займається імпортом сокової продукції Відкрите акціонерне товариство «Лебедянський»до України.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до абзацу другого пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу декларацію про прибуток за звітній період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Керуючись зазначеними положеннями вказаних Законів Підприємство подало на адресу Інспекції:

09.02.2004 річну декларацію з податку на прибуток підприємства за 2003 рік, в якій зазначено, що «об'єкт оподаткування дорівнює -(- 3097,1 тис. грн.)»;

02.02.2005 річну декларацію з податку на прибуток підприємства за 2004 рік, в якій зазначено, що «об'єкт оподаткування дорівнює -(-9326,2 тис. грн.)»;

06.02.2006 річну декларацію з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, в якій зазначено, що «об'єкт оподаткування дорівнює -(-8617,2 тис. грн.)»;

05.05.2006 декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2006 року, в якій зазначено, що «об'єкт оподаткування дорівнює - (- 8229221 грн.)»;

03.08.2006 декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006 року, в якій зазначено, що «об'єкт оподаткування дорівнює - (- 9944630 грн.)».

Таким чином, Підприємство за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік та І півріччя 2006 року працювало збитково.

Пунктом 2.1 розділу 2 Статуту Підприємства передбачено, що підприємство створене і діє для здійснення господарської діяльності з метою більш раціонального використання наявної матеріальної бази, кадрового потенціалу, об'єднання зусиль та коштів Засновника для реалізації спільних програм виробничого, економічного та соціального розвитку, а також задоволення потреб Засновника з метою отримання прибутку.

Отже, відповідач, згідно із статутними цілями, здійснює комерційну господарську діяльність з метою одержання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України (далі –ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 239 цього Кодексу одним із видів цих санкцій є скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання.

Частиною 15 статті 58 ГК України передбачено, що скасування (припинення) державної реєстрації суб’єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суду, зокрема, в інших випадках, передбачених законом.

Однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язана з банкрутством юридичної особи, згідно з абзацом 3 частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Дана норма кореспондується зі статтею 247 ГК України, відповідно до якої у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Інспекція вважає, що оскільки відповідно до статутних цілей метою діяльності відповідача є отримання прибутку, а Підприємство протягом більше ніж три роки не отримує прибутків, то його діяльність є такою, що суперечить його установчим документам.

Таким чином, предметом судового розгляду є дослідження питання того, чи діє Підприємство з метою отримання прибутку чи ні.

Статтею 42 ГК України дано визначення поняття «підприємництво», згідно з яким Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд зауважує, що збитковий результат діяльності суб’єкта господарювання сам по собі не може говорити про те, що діяльність даного суб’єкта направлена не на одержання прибутку.

В ході судового розгляду встановлено, що діяльність Підприємства була направлена на одержання прибутку.

Так, судом встановлено, що з початку своєї діяльності в Україні Підприємство притримувалося тактики завоювання українського сокового ринку, шляхом вкладення значних коштів в просування та представлення товару, навіть ціною отримання на перших порах збитків. У 2003 році відповідачем було витрачено на телевізійну рекламу понад 2,8 млн. гривень. В 2005 році було створено потужний відділ прямих продаж. Для цього було збільшено штатну кількість працівників на 40 чоловіків, залучено до роботи вантажний автотранспорт, збільшено площу складських приміщень, взято в оренду додаткове офісне приміщення.

При даній схемі реалізація збільшилася в порівняні з 2004 роком вдвічі і склала 13,9 млн. літрів, витрати теж були значними тому податковий збиток 2005 року лишився на рівні 2004 року і склав 6,6 млн. гривень (оборотно-сальдові відомості Підприємства на підтвердження даних обставин містяться у матеріалах справи).

Отже, перші роки діяльності Підприємства були направлені на захоплення сокового ринку України. Дана направленість полягала у ознайомленні як можна більшого кола майбутніх споживачів продукції Підприємства шляхом рекламних компаній та відповідних презентацій продукції відповідача, збільшення її кількості та асортименту продукції на ринках України та, відповідно, збільшення кількості точок її реалізації.

Позаяк дана стратегічна діяльність Підприємства не привела до отримання прибутку, то керівництвом компанії у другому півріччі 2006 року було прийнято рішення про оптимізацію господарської діяльності відповідача, метою якої було зупинення на досягнутих результатів завоювання сокового ринку України та отримання прибутків найближчим часом.

Основними засобами в досягненні поставлених цілей стали:

• зменшення витрат на оренду та утримання складських приміщень;

• відмова від транспортування товару в регіони України, через місто Київ;

• відмова від всіх малорентабельних та неокупних проектів.

Внаслідок проведення зазначених дій вдалося зменшити витрати підприємства на декілька сотень тисяч гривень щомісяця (відповідні докази проведення вказаних дій містяться у матеріалах справи).

Як убачається із аналітичних матеріалів Підприємства (містяться у матеріалах справи) воно у 2007 році при тому ж об’ємі продаж планує отримати прибуток у сумі 1,3 млн. гривень.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд оцінивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для того, щоб отримувати прибутки від своєї діяльності, а тому вважає за неможливе застосування до нього такої адміністративно-господарської санкції як скасування його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав, а тому за таких обставин справи позов не підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем документально не підтверджені його судові витрати, то вони не підлягають компенсації.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі, шляхом подання через Господарський суд міста Києва заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Сташків Р.Б.