Рішення № 8463953, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/4622.02.10 За позовом Федерації професійних спілок України

доТовариства з обмеженою відповідальністю «КІмед»

проРозірвання договору від 20.07.2009 року та стягнення 197 000, 00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Стобленко О.О. –представник за довіреністю від 20.01.2010 року; Від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Федерації професійних спілок України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІмед»про розірвання договору лізингу та повернення авансового платежу у розмірі 197000, 00 грн., з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків передачі майна.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір лізингу від 20.07.2009 року, відповідно до якого останній повинен був передати позивачу комплект срібно-розборного складського стелажного устаткування. Згідно із умов договору позивач перерахував на рахунок позивача передоплату у розмірі 197 000, 00 грн. Відповідач майно згідно умов договору не передав, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати та розірвати лізингу від 20.07.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 01.02.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року відкладено розгляд справи до 22.02.2010 року у зв’язку із неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 22.02.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача авансовий платіж у сумі 197000, 00 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 22.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були відправлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

20.07.2009 року між Федерацією професійних спілок України (надалі –лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІмед»(надалі – лізингодавець), був укладений договір лізингу (надалі –договір), за яким лізингодавець передає належне йому на праві власності майно комплект срібно-розборного складського стелажного устаткування моделі «Compattabili»виробництва «ROSS S.p.A.»(Італія) згідно зі специфікацією у виключне строкове і платне, строком з 03.08.2009 року по 03.08.2009 року, користування лізингоодержувачеві, а останній приймає його з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору передавання майна лізингодавцем лізингоодержувачеві проводиться не пізніше 07 серпня 2009 року, про що складається акт приймання-передачі об’єкта лізингу в двохденний строк та після сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця попереднього внеску.

Згідно із п. 4.1 договору лізингоодержувач здійснює лізингодавцю перший авансовий платіж за цим договором у розмірі 197000, 00 грн.

Позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 197 000, 00 грн. перерахувавши на рахунок відповідача 27.07.2009 року –197 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 761 наявним в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був виконати поставку обладнання та роботи з монтажу у строк до 07.08.2009 року.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, у зв’язку з чим 21.10.2009 року позивач передав відповідачу претензію вих. № 07/01-23/2359 від 21.10.2009 року, відповідно до якої, на підставі ст. 766 ЦК України, відмовився від договору лізингу та просив повернути кошти перераховані на рахунок відповідача у якості попередньої оплати.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України встановлено, що якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1)          вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2)          відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

21.10.2009 року позивач передав відповідачу претензію № 07/01-23/2359 від 21.10.2009 року, відповідно до якої відмовляється від договору лізингу від 20.07.2009 року та просить повернути суму попередньої оплати.

Таким чином, позивач скористався наданим йому ст. 766 ЦК України правом відмовитись від договору шляхом направлення на адресу відповідача листа з відмовою від договору лізингу від 20.07.2009 року.

Частина 3 ст. 651 ЦК України зазначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову передбачено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи те, що позивач відмовився від договору в повному обсязі, то зазначений договір вважається розірваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (відповідно до положень ст.. 177 ЦК України гроші являються майном).

Беручи до уваги те, що позивач відмовився від договору лізингу від 20.07.2009 року у відповідача відпала підстава збереження у себе суми попередньої оплати у розмірі 197 000, 00 грн., тому позовна вимога про стягнення суми передоплати підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 766, 806, 1212, ЦК України, ст.ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, 75 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІмед»(04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; код ЄДРПОУ 14332036) на користь Федерації професійних спілок України (01012, м. Київ, вул. Майдан Незалежності, 2; код ЄДРПОУ 00014479) суму попередньої оплати у розмірі 197 000 (сто дев’яносто сім тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 970 (одна тисяча дев’ятсот сімдесят) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути з Державного бюджету Федерації професійних спілок України (01012, м. Київ, вул. Майдан Незалежності, 2; код ЄДРПОУ 00014479) зайво сплачене державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяДідиченко М.А.