Рішення № 8463918, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/44108.02.10 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтинг"

До:Державної митної служби України

Про:стягнення 1.599.340,47 грн.

Суддя С.В.Балац

Представники:

Позивача: Власко С.О. –представник (дов. б/н від 25.09.2009)

Відповідача: Купрейчук Н.В. –представник (дов. № 11/1-10.21/12323 від 18.12.2009)

Суть спору: стягнення 1.599.340,47 грн. заборгованості, з яких 1.382.760,00 грн. –основного боргу, 216.580,47 грн. –пені.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 1.969.268,47 грн., з яких 1.752.760,00 грн. - основного боргу, 216.508,47 грн. –пені.

Позивач неодноразову уточнював позовні вимоги, і за останніми уточненнями позивач просив стягнути з відповідача 1.599.340,47 грн. заборгованості, з яких 1.382.760,00 грн. –основного боргу, 216.580,47 грн. –пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, виконуючи договір від 29.09.2009 №107/1, поставив та здійснив налагодження програмного забезпечення, а відповідач таке виконання прийняв, проте розрахувався лише частково, а тому позивач просить стягнути суму заборгованості та пеню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що за умовами договору від 29.09.2009 №107/1 відповідач здійснює оплату протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів з Державного бюджету України, а оскільки мало місце недофінансування з Державного бюджету України відповідача, то відповідно немає прострочення з боку відповідача.

Також відповідач заперечив проти стягнення пені, оскільки за умовами договору від 29.09.2009 №107/1 пеня сплачується лише за наявності вини відповідача, а вини відповідача у недофінансуванні з Державного бюджету України немає, тому такі вимоги позивача є необґрунтованими.

Ухвалою від 09.10.2009 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.12.2009.

В судовому засіданні 21.12.2009 сторони звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 21.12.2009 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено. В цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2010, про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 27.01.2010 оголошено перерву до 08.02.2010, про що сторони повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 08.02.2010, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008 між сторонами спору укладено договір купівлі-продажу № 107/1 (далі - Договір). За умовами Договору позивач зобов'язався передати відповідачеві програмне забезпечення з правом користування, а покупець зобов'язувався його прийняти та оплатити за ціною 2.885.160,00 грн. (п. 1.1., 1.2., 6.2. Договору та додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. 7.1.Договору відповідач

На підставі підписаного сторонами Акту прийняття –передання програмного забезпечення, Акту встановлення та налагодження програмного забезпечення, Акту надання інформаційно-консультативних послуг із функціонування програмного забезпечення та виставленого позивачем рахунку на оплату, відповідач проводить оплату програмного забезпечення протягом 5 банківських днів з дня надходження коштів з Державного бюджету України.

У разі порушення строку оплати з вини покупця, покупець сплачує пеню, яка нараховується із суми, належної до сплати в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. Договору).

26.11.2008 програмне забезпечення в повному обсязі відповідно до умов договору було передано відповідачеві, що підтверджується Актом прийняття –передання програмного забезпечення та накладною № 8734 від 26.11.2008.

08.12.2008 позивачем були надані інформаційно-консультативні послуги із функціонування програмного забезпечення, що підтверджується Актом надання інформаційно-консультативних послуг із функціонування програмного забезпечення.

10.12.2008 позивачем було виконано встановлення та налагодження програмного забезпечення, що підтверджується Актом встановлення та налагодження програмного забезпечення.

Відповідно до підписаного між сторонами спору акту звірки станом на 01.07.2009 заборгованість відповідача перед позивачем становить 1.752.760,00 грн.

Крім того, згідно виписок з банку відповідач після 01.07.2009 сплатив позивачеві 260.117,43 грн. –23.10.2009 та 109.882,57 грн. –30.11.2009.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки правовідносини між сторонами спору є приватноправовими, то вони регулюються нормами приватного права, зокрема, нормами Цивільного кодексу України. Норми ж бюджетного законодавства є публічно-правовими і не регулюють відносини що виникли з Договору між сторонами спору.

Відповідно, строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем визначається за загальними правилами.

Твердження відповідача про те, що в Договорі визначено строк виконання зобов'язання шляхом вказівки на подію, яка неминуче має настати (ст. 530 Цивільного кодексу України) судом відхиляється, виходячи з наступного.

Під подією Цивільний кодекс України розуміє один із видів юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення правовідношень. Це, наприклад, землетрус, тобто явища, що відбуваються незалежно від волі людини. Зазначене, зокрема, випливає з тлумачення понять норми п. 1. ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України.

Натомість факт надходження коштів з Державного бюджету України не належить до подій, а є дією яка залежить від волі людей, нехай і не відповідача, але інших людей або органів.

Отже, в п. 7.1. Договору передбачено юридичний склад за наявності якого у відповідача виникає обов'язок сплатити позивачеві суму коштів. Вказаний у зазначеному пункті Договору юридичний склад мав місце, за виключенням факту надходження коштів з Державного бюджету України, що не впливає на момент виникнення у відповідача обов'язку сплатити за Договором.

Відповідно, відповідач зобов'язаний був сплатити суму коштів протягом 5 банківських днів з дня настання юридичного складу.

Відповідач сплатив за програмне забезпечення лише частково.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1.382.760,00 грн. основного боргу, відповідно вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги позивача про стягнення пені в сумі 216.580,47 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Оскільки, за умовами п. 8.2. Договору відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені лише за наявності вини останнього, то на позивача покладено обов'язок доведення такої вини.

Позивач вини відповідача у порушенні строків оплати за Договором суду не надав.

Більш того, відповідач надав суду докази звернення до Міністерства фінансів України з листами від 22.01.2009 № 11/2-17/497, від 20.03.2009 № 11/6-10.17/2503 про необхідність вирішення питання щодо виділення відповідачеві коштів з Державного бюджету України, які залишено без задоволення.

Отже, вини відповідача у порушенні ним умов Договору щодо оплати програмного забезпечення немає.

Відповідно вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог, при цьому суд враховує, що відповідачем погашався основний борг після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дягтерівська, буд. 11 літ "Г", код 00033005, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтинг" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд 7/15, код 24932263, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –1.382.760 (оди мільйон триста вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп. –основного боргу, 17.527 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 60 коп. –витрат по оплаті державного мита, 210 (двісті десять) грн. 05 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                      С.В.Балац

Дата підписання: 26.02.2010