Рішення № 8463914, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/108.02.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «АГРОКОНТРАКТ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»

Простягнення 8295,65 грн.                     Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача : Петрук В.В. –дов. № 31 від 27.01.10 р.

Від відповідача : не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «АГРОКОНТРАКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” про стягнення 8020,86 грн. основного боргу, 42,19 грн. річних процентів, 232,60 грн. інфляційних нарахувань, у зв’язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору № К 00748/716-06 від 30.11.06 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2010 р. було порушено провадження у справі № 37/1, розгляд справи призначено на 08.02.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.01.10 р. у даній справі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «АГРОКОНТРАКТ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»був укладений договір №К00748/716-06 від 30.11.06 р., відповідно до умов якого відповідач від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно з отриманими пластиковими картками.

Умови зазначеного договору № К00748/716-06 від 30.11.06 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності до пунктів 3.2., 3.3 договору К 00748/716-06 від 30.11.06 р., платіжна картка, видана клієнту, приймається до обслуговування в торгових точках системи «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»наступного дня після її отримання. Платіжна картка видається клієнту в користування, на термін дії договору, після чого має бути повернута відповідачеві

Згідно з пунктом 7.3. зазначеного договору, відповідач несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на рахунок ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»і, в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилась після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому пунктом 10.2. цього договору.

Пункт 10.2. договору № К00748/716-06 від 30.11.06 р. передбачає, що цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї з сторін в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати платіжну картку. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжної картки, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

Позивач у своїй позовній заяві пояснив суду, що ним 16.02.09 р. було направлено відповідачу угоду про розірвання договору № К 00748/716-06 від 30.11.06 р. та помилково перераховано платіжним дорученням № 4592 від 10.02.09 р. 8000,00 грн.

У зв’язку з припиненням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань, сторони склали та підписали акт звірки взаєморозрахунків № 0000000323 від 27.02.09 р. за період з 01.01.09 р. до 28.02.09 р., у відповідності до якого залишок невикористаних коштів на користь позивача становить 8020,86 грн. (належним чином засвідчена копія акту звірки розрахунків додана до матеріалів справи № 37/1).

ЗАТ «АГРОКОНТРАКТ»звернулось листом (вихідний № 334 від 27.03.09 р.) до ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»з проханням повернути вищезазначені грошові кошти, яке відповідачем було залишено без відповіді та реагування.

10.04.09 р. позивач повторно направив відповідачу цінним листом вимогу (вихідний № 376 від 09.04.09 р.) повернути грошові кошти в семиденний термін від дня відправлення даної вимоги.

Однак вищезазначені кошти відповідачем повернені не були, у зв’язку з чим позивач просить їх стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач взяте на себе зобов’язання за вищевказаним договором не виконав, грошові кошти не повернув.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 8020,86 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Закритого акціонерного товариства «АГРОКОНТРАКТ»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ЗАТ «АГРОКОНТРАКТ»просить суд також стягнути з відповідача 232,60 грн. інфляційних нарахувань та 42,19 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо повернення грошових коштів.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та річних процентів Господарським судом м. Києва було виявлено помилки, у зв’язку з чим судом виконано власний розрахунок цієї вимоги.

Розрахунок розміру інфляційних нарахувань:

8020,86 (сума основного боргу) х 1,014 (індекс інфляції у березні 2009 р.) –8020,86 грн. (сума основного боргу) = 112,29 грн.

Таким чином підлягають стягненню з ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»за неповернення грошових коштів інфляційні нарахування у сумі 112,29 грн.

З наданого позивачем розрахунку розміру трьох річних процентів судом не вбачається період, за який вони нараховуються.

Оскільки, згідно з п. 10.2. договору № К00748/716-06 від 30.11.06 р., впродовж 3-х банківських днів після складення та підписання акту звірки взаєморозрахунків між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок, то виконання зобов’язання відповідачем повинно наступити 03.03.09 р.

Таким чином, на день складення позову ЗАТ «АГРОКОНТРАКТ»21.04.09 р. період, за який нараховуються три річні проценти становить 50 днів, з 03.03.09 р. до 21.04.09 р.

Розрахунок розміру 3 % річних:

3 % : 365 х 8020,86 грн. (сума основного боргу) х 50 (кількість днів) : 100 = 32,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, підлягають стягненню з ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»за неповернення грошових коштів три річних проценти у сумі 32,96 грн.

Таким чином, позов Закритого акціонерного товариства «АГРОКОНТРАКТ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

          При подачі даного позову ЗАТ «АГРОКОНТРАКТ»було сплачено витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до платіжних доручень № 11585 від 21.04.09 р. та № 14289 від 19.05.09 р. в сумі 312,50 грн., тоді як, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», яка вступила в законну силу з 13.08.2009 року, передбачено, що розмір витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом господарських справ, для всіх позивачів складає 236 гривень.

За таких обставин зайво сплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 76,50 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 1011 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»(пл. Святошинська, 1, кв. 272, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Закритого акціонерного товариства «АГРОКОНТРАКТ»(43023, вул. Конякіна, 18 А, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 20136032) 8 020 (вісім тисяч двадцять) грн. 86 коп. основного боргу, 112 (сто дванадцять) грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 32 (тридцять дві) грн. 96 коп. трьох річних процентів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 31 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Закритому акціонерному товариству «АГРОКОНТРАКТ»(43023, вул. Конякіна, 18 А, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 20136032) з Державного бюджету України витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 76 (сімдесят шість) грн. 50 коп., що перераховані платіжним дорученням № 14289 від 19.05.09 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачені.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

          Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.