Рішення № 8463911, 23.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/65123.02.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-15” м. Києва

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 322303,13 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Цурка Н.О.,

від відповідача Тібеж М.М.

СУТЬ СПОРУ:

у листопаді 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 1420006 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 5 листопада 2002 р. останній не оплатив спожиту протягом листопада 2006-жовтня 2009 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 листопада 2009 р. 198077,88 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 106236,64 грн., три проценти річних з простроченої суми 17988,61 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на перебіг строку позовної давності в частині заявлених позивачем вимог, безпідставність вимог в іншій частині, оскільки нарахування вартості переданої йому теплової енергії безпідставно проведене позивачем на підставі тарифів, які в установленому порядку з ним погоджені не були. Також заперечував проти стягнення з нього штрафних санкцій. У попередньому судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва адміністративних справ № 2а-57/09 за позовом Кулі Віктора Івановича до Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання невідповідними законодавству нормативно-правових актів, № 2а-9705/09/2670 за позовом Кабінету Міністрів України до Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства “Головний інформаційно-обчислювальний центр” про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. У задоволенні клопотання судом відмовлено, оскільки розгляд вищевказаних адміністративних справ не перешкоджає розгляду даного господарського спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 5 листопада 2002 р. між сторонами у справі було укладено договір № 1420006 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належних відповідачу будинків по вулицях Уборевича, 17 та Чорнобильській, 22 у м. Києві, для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 9508 Гкал/рік, а відповідач –щомісячно до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити по приладах обліку.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 2002 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Вимоги позивача про стягнення оплати теплової енергії за договором у розмірі 16851,20 грн., поставленої у листопаді 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки заявлені з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач. Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів спожитої теплової енергії.

Згідно з твердженнями позивача, поданим ним розрахунком протягом грудня 2006 –жовтня 2009 років він поставив відповідачу теплової енергії за договором вартістю 1850917,08 грн.

Суд критично оцінює указані докази, оскільки розрахунок вартості поставленої за договором теплової енергії проведений позивачем не на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом позовного періоду.

З пояснень позивача, матеріалів справи, вбачається, що вартість поставленої на підставі спірного договору теплової енергії до нежилих приміщень протягом грудня 2008-лютого 2009 років позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127, 128 від 5 лютого 2009 р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин суд вважає необхідним проводити нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень, спожиту протягом грудня 2008-лютого 2009 року, за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Таким чином, вартість поставленої теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів на теплову енергію становить 1848746,22 грн., виходячи з того, що вартість поставленої енергії у грудні 2008 року становить 97719,70 грн. (1,8047 Гкал х 171,62 грн. х 20%ПДВ)+(859,9953 Гкал х 94,33 грн. х 20% ПДВ), у січні 2009 року –114241,63 грн. (2,1204 Гкал х 171,62 х 20%ПДВ)+(1005,3796 Гкал х 94,33 грн. х 20% ПДВ), у лютому 2009 року –86996,91 грн. (1,64905 Гкал х 171,62 х 20%ПДВ)+(765,55095 Гкал х 94,33 грн. х 20%ПДВ).

Як пояснив позивач, розмір проведених відповідачем платежів за одержану теплову енергію за договором становить 1669690,40 грн.

При цьому, позивачем безпідставно не враховано в рахунок належних за цей період платежів проведену відповідачем оплату у загальному розмірі 135000 грн. на підставі платіжних доручень №№ 168, 169, 183 та 184 від 5 листопада 2009 р.

Таким чином, загальний розмір проведених відповідачем протягом позовного періоду платежів за договором становить 1804690,40 грн.

Доводи відповідача, що позивач не врахував в рахунок оплати за спірним договором сплачені ним платіжним дорученням № 1 від 7 травня 2008 р. 228110 грн. є безпідставними, оскільки як слідує з наданої позивачем довідки про надходження коштів за договором відповідні суми були одержані позивачем та обґрунтовано зараховані частково в рахунок погашення боргу по оплаті теплової енергії, поставленої до листопада 2006 року, інша частину –протягом спірного періоду.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 44055,82 грн. боргу (1848746,22-1804690,40), 96037,92 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 16261,70 грн. три проценти річних з простроченої суми виходячи з фактичного розміру прострочених сум.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-15” (03179, м. Київ, вул. Уборевіча, 17, код 23699445) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 44055,82 грн. боргу, 96037,92 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 16261,70 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1563,55 грн. витрат по оплаті державного мита, 114,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар