Рішення № 8463631, 10.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/2910.02.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"

до                    Закритого акціонерного товариства "Розмарин"

про                    стягнення 305 663,30грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Демченко Т.В.

від відповідача –Сопов В.М.

У судовому засіданні 10.02.2010 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Розмарин" на користь Позивача 305 663,30 грн. заборгованості за Договором №12 від 02.01.2008 року .

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору №12 від 02.01.2008 року укладених між Товраиством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" та Закритим акціонерним товариством "Розмарин" останній за отриманий товар не розрахувався.

Позовну заяву 25.01.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/29.

В судовому засіданні, що відбулося 10.02.2010 року Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позовні вимоги визнає повному обсязі на суму 305 663,30грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" –Продавець (далі-Позивач) та Закрите акціонерне товариство "Розмарин" -Покупець (далі-Відповідач) уклали договір №12 (далі-Договір (належним чином засвідчені копії договорів наявні у справі), відповідно до умов якого Позивач зобов"язаний продати овочі та інші харчові продукти по цінам згідно калькуляції на момент отримання продукції, а Відповідач зобов"язується купити та оплатити по ціні згідно калькуляції на момент отримання продукції.

На виконання умов Договору № 12 від 02.01.2008р. Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 305 663,30грн., що підтверджується видатковою накладною № 45099 від 01.12.2008р.(належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи).

Згідно п.5 Договору та Додаткової угоди №1 від 24.11.2008р.до Договору Відповідач повинен оплатити Товар протягом 10 днів з моменту поставки Товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк за поставлений товар не розрахувався.

На момент пред’явлення позову сума основного боргу склала 305 663,30грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В своєму відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договорів, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 305 663,30грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором сумі 305 663,30 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 3 056,64грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"

задольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Розмарин" (02002, м. Київ, вул. Каховська,64, код ЄДРПОУ 25397777, р/р 2600077013788 у КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830,), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (02002, м. Київ, вул. Каховська,64, код ЄДРПОУ 31923768, р/р 26007000205171 у ВАТ "Універсал Банк", МФО 322001) 305 663 (триста п"ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 30 коп. основного боргу, 3 056 (три тисячі п"ятдесят шість) грн. 64коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 22.02.2010.