Рішення № 8462857, 11.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10 Справа № 17/49/10

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Граніт”,

юридична адреса: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Леніна, 13

фактична адреса: 69038, м. Запоріжжя, с. Креміно

до відповідача: комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23

про стягнення 1 844 664,43 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Ємельянова О.О., довіреність від 15.12.09 б/н

від відповідача: Колодій А.О., довіреність від 14.10.09 № 3

СУТЬ СПОРУ:

11.01.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Авто Граніт” (надалі ТОВ “Авто Граніт”) до комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (далі за текстом - КП “ЕЛУАШ”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу від 16.02.06 № 4 в сумі 1838539,51 грн., з яких: 1783049,48 грн. - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 55490,03 грн. - 3% річних.

          Ухвалою від 11.01.10 судом порушено провадження в справі № 17/49/10, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 10.02.10.

          Ухвалою від 11.01.10 судом заяву позивача про прийняття заходів по забезпеченню позову у вигляді накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача залишено без задоволення через необґрунтованість.

Ухвалою від 10.02.10, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.03.10.

В судовому засіданні 04.03.10 судом оголошено перерву до 10.03.10.

У засіданні суду 10.03.10 судом задоволено заяву позивача, проти якої не заперечив відповідач, про уточнення позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 1479174,81 грн. - суму основного боргу, 301555,50 грн. - індексу інфляції та 63934,12 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 10.03.10 судом оголошено перерву до 11.03.10.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 11.03.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням уточнень, пояснивши наступне. 16.02.06 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 4, за умовами якого позивач зобов’язався поставляти та передавати у власність відповідача гранпродукцію, а відповідач прийняти цю продукцію і своєчасно оплатити. За період з 17.04.06 по 22.12.08 позивач відвантажив і доставив відповідачу товару на суму 2360709,53 грн. Зобов’язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково у розмірі 881534,72 грн. У зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 1479174,81 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 63934,12 грн. за період з 08.07.08 по 10.03.10 та 301555,50 грн. інфляційних витрат за період з 08.07.08 по 10.03.10.

Відповідач заявлені уточнені позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 1479174,82 грн. за договором купівлі-продажу від 16.02.06 № 4 визнав у повному обсязі, про що зазначено у письмовому відзиві за вих. від 10.03.10 № 342 на позовну заяву. Крім того, відповідач зазначив, що на даний час відповідач не має можливості погасити заборгованість перед ТОВ “Авто Граніт”, а виконання рішення суду призведе до блокування усіх рахунків підприємства виконавчою службою. У зв’язку з чим, просить суд надати розстрочку виконання рішення у справі № 17/49/10 строком на 6 місяців починаючи з березня 2010 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.06 між товариством з обмеженою відповідальністю “Авто Граніт” (Постачальник) і комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4 з додатковими угодами від 20.02.06 № 1, від 28.02.06 № 2, від 18.06.08 № 3, за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник зобов’язується поставляти і передавати у власність Покупцеві гранпродукцію, а Покупець зобов’язується прийняти цю продукцію й своєчасно оплатити.

Згідно з п. 1.3. договору, Постачальник зобов’язується поставити гранпродукцію Покупцю своїм транспортом за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 33. При цьому, всі видатки, пов’язані з доставкою гранпродукції відшкодовуються Покупцем Постачальнику на підставі актів виконаних робіт відповідно до товарно-транспортних накладних.

Додатковою угодою від 28.02.06 № 2 сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору на протязі періоду часу із 17.04.06 по 22.12.08 ТОВ “Авто Граніт” поставлено і передано у власність КП “ЕЛУАШ” товар на загальну суму 2360709,53 грн., про що свідчать виставлені рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні та довіреності на отримання товару, копії яких залучені до матеріалів справи. Вказане не оспорювалось представниками сторін в ході розгляду вказаної господарської справи.

Пунктом 3.2. даного договору визначено, що розрахунки за договором проводяться через розрахунковий рахунок Продавця, згідно з виставленими рахунками на протязі 20 банківських днів.

Однак, відповідач договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково в сумі 881534,72 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Решта вартості товару відповідачем не сплачена, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість за поставлений товар на підставі спірного договору складає 1479174,81 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін, сторони встановили, що заборгованість КП “ЕЛУАШ” перед ТОВ “Авто Граніт” станом на 29.07.09 становить 1479174,81 грн.

Таким чином, факт наявності заборгованості у розмірі 1479174,81 грн. підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості та визнав суму основного боргу в зазначеному розмірі, суд вважає, що вимоги про стягнення 1479174,81 грн. основного боргу на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.06 № 4 є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за період з 08.07.08 по 10.03.10 складає 301555,50 грн., 3% річних за період з 08.07.08 по 10.03.10 становить 63934,12 грн. Вказані розрахунки проведені вірно. У зв’язку з чим вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідач по даній справі звернувся з заявою про розстрочку виконання рішення у справі № 17/49/10 на 6 місяців починаючи з березня 2010 року.

Позивач проти вказаної заяви заперечив повністю.

Проаналізувавши доводи відповідача суд не вбачає підстав для задоволення заяви КП “ЕЛУАШ” про розстрочку виконання рішення щодо оплати боргу, оскільки розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежить від обставин справи. Відповідачем не обґрунтовано причини, що унеможливлюють виконання рішення. Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд відмовляє в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі –18446,64 грн. державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, код ЄДРПОУ 03345018, р/р 26004315034701 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 310010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Граніт” (юридична адреса: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Леніна, 13, фактична адреса: 69038, м. Запоріжжя, с. Креміно, код ЄДРПОУ 30567739, р/р 26000010905402 в ФБ “Фінанси та кредит” в Запорізькій області, МФО 313731) –1479 174 (один мільйон чотириста сімдесят дев’ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 81 коп. основного боргу, 63 934 (шістдесят три тисячі дев’ятсот тридцять чотири) грн. 12 коп. 3 % річних, 301 555 (триста одну тисячу п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 50 коп. інфляційних витрат, 18 446 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 64 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 16.03.2010