Рішення № 8462789, 01.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.10 Справа № 28/237/09-16/9/10

За позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарант –Система”, м.Київ

до відповідача товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, м.Запоріжжя

про стягнення 206147,57 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

В засіданні 18.02.2010

від позивача - Петлицький Я.А. (дов.7 від 25.01.2010)

від відповідача - Шапран Н.В. (дов.1/2 від 04.01.2010)

В засіданні 01.03.2010

від позивача - Шендерук-Ажевська М.О. (дов.6 від 25.01.2010)

від відповідача - Шапран Н.В. (дов.1/2 від 04.01.2010)

СУТЬ СПОРУ:

В зв’язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2009 у справі № 28/237/09 рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2009 у цій справі та направленням справи на новий розгляд розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 27.01.2010 № 55 справу № 28/237/09 за позовом ЗАТ “Страхова компанія “Гарант-Система” до ТОВ “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 206147,57 грн. передано на розгляд судді Ніколаєнку Р.А.

          Ухвалою від 27.01.2010 справу прийнято до розгляду з присвоєнням справі № 28/237/09-16/9/10 та призначенням засідання суду на 18.02.2010. В засіданні оголошувалася перерва до 01.03.2010.

          01.03.2010 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Гарант-Система” заявлено позов про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” 183720,69 грн. страхового відшкодування, 13652,28 грн. пені, 1706,34 грн. –3% річних та 7068,26 грн. інфляційних втрат.

          Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Гарант-Система” суду подано клопотання про заміну позивача –закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарант-Система” на приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система” у зв’язку з перереєстрацією.

          Встановлено, що 22.12.2009 закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система” перереєстроване у приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система”, що підтверджується Статутом останнього.

          За таких обставин, вищезгадане клопотання слід визнати обґрунтованим та замінити позивача у справі - закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система” на його правонаступника - приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система”.

          Вимоги позивача засновані на ст.ст.526, 625, 979, 987, 988, 991, 997 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.12, 26, 28 Закону України “Про страхування”, умовах укладеної сторонами угоди про факультативне перестрахування та ретроцесію № 17 від 30.10.2002 та умовах ковер-ноту до угоди №06-21/07/1337 від 24.12.2007. На обґрунтування позову позивач пояснив, що відповідно до умов договору обов’язкового страхування повітряних суден, укладеним з Кримським державним підприємством “Універсал-Авіа” щодо певних суден, у тому числі щодо гелікоптера МІ-8Т, реєстр.№ ПС ІЖ-24275, та необхідністю перестрахування ризиків, застрахованих позивачем за цим договором, сторонами був укладений Ковер-нот, згідно з п.21.2 якого в редакції, що викладена на підставі Додаткової угоди №5 від 22 квітня 2008р., страхова сума за ПС ІЖ-24275 була визначена в розмірі 1 341 882, 00 грн., частка відповідальності Відповідача - 14,90%, що становило 200 000, 00 грн., перестрахувальна премія - 2400, 00 грн. Франшиза була встановлена на рівні 3,00 % (п.14 Ковер-ноту). Відповідно до п.26 Ковер-ноту перестрахувальна премія сплачується чотирма платежами в сумі 1800,00 грн. кожен наступним чином: 1-й платіж - до 15.01.2008р.; 2-й платіж - до 15.04.2008р.; 3-й платіж - до 15.07.2008р.; 4-й платіж - до 15.10.2008р. На виконання умов договору позивачем були сплачені перший та другий платежі на підставі платіжних доручень від 18 січня 2008 року №102 на суму 1800,00 грн. та від 30 квітня 2008р. № 1200 на суму 1800,00 грн. 28 квітня 2008 року стався страховий випадок, внаслідок якого у відповідача за умовами угоди та Ковер-ноту вивело зобов’язання з відшкодування частки страхового відшкодування в розмірі 183720,69 грн. В зв’язку з несплатою цієї суми на вимогу позивача, відповідачу нарахована пеня, що передбачено угодою, а також 3% річних і суму втрат від інфляції, що передбачено законом. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, в обґрунтування чого посилається на те, що п.5.7 Угоди про перестрахування встановлено, що у випадку затримки надхо дження перестрахувальної премії на розрахунковий рахунок перестраховика його відповідаль ність за договором зупиняється до надходження необхідної суми, якщо сторони письмово не узго дили перенесення строків сплати. Відповідальність перестраховика відновлюється згідно пункту 5.1 Угоди про перестрахування. Першу частину перестрахувальної премії (платежу), передбаченої Ковер-нотом у сумі 1800, 00 грн. позивач сплатив 18 січня 2008 року. Друга частина перестрахувальної премії (платежу), яка згідно з пунктом 26 Ковер-ноту повинна була бути сплачена до 15 квітня 2008 року, Позивачем вчасно сплачена не була, внаслідок чого відповідно до пункту 5.7 Угоди про перестрахування відповідальність страхової компанії за Ко вер-нотом припинилася з 00 годин 00 хвилин 16 квітня 2008 року та відновилася лише з 00 годин 00 хвилин 01 травня 2008 року, після того як 30 квітня 2008 року Позивач сплатив другу частину перестрахувальної премії (платежу) за Ковер-нотом у розмірі 1800 грн. Таким чином, на момент настання страхового випадку за Договором страхування (28 квітня 2008 р.) відповідач не ніс відповідальності за укладеним із позивачем Ковер-нотом, а тому підстави для виплати позивачу страхового відшкодування за цим страховим випадком відсу тні. Відповідач просить в позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

          Сторонами у справі було укладено Угоду про факультативне перестрахування та ретроцесію №17 від 30 жовтня 2002 року (далі - Угода №17).

Відповідно до п.1.1 Угоди №17 ця Угода визначає основні умови взаємовідносин між сторонами під час здійснення перестрахування між ними і є основним документом, який встановлює принципи діяльності Сторін, їх права та обов'язки, взаємну відповідальність, порядок відшкодування збитків та розгляду спорів за укладеними між сторонами договорами перестрахування.

Відповідно до п.1.4 Угоди №17 на підставі і на умовах цієї Угоди для здійснення перестрахування сторони можуть в письмовій формі укладати між собою договори перестрахування окремо за кожним ризиком (договором страхування, перестрахування) або за сукупністю ризиків.

Пунктом 5.1 Угоди №17 встановлено, що відповідальність Перестраховика згідно укладеного Договору про перестрахування починається з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем надходження повної суми перестрахувального платежу на рахунок Перестраховика, якщо в Ковер-Ноті не зазначено про інше.

Пунктом 5.4. Угоди №17 встановлено, що відповідальність Перестраховика за Договором закінчується одночасно з відповідальністю Перестрахувальника за оригінальним договором страхування.

Пунктом 10.3.1 Угоди №17, зокрема, передбачено, що Перестраховик зобов'язаний сплатити частку страхового відшкодування, яка підлягає сплаті згідно Ковер-Ноту та документам, які підтверджують розмір страхового відшкодування та частки Перестраховика у збитку, а саме у письмовій заяві Перестраховика з розрахунком частки страхового відшкодування, яку повинен виплатити Перестраховик; копії письмової заяви страховика про виплату страхового відшкодування; копії страхового акту; копії оригінального договору страхування (страховий поліс) та відповідних документів, які були зібрані при розгляді обставин виникнення збитків. Перестраховик сплачує свою частку страхового відшкодування, не пов'язуючи це з фактом уплати відшкодування за оригінальним договором страхування Перестрахувальником.

Відповідно до умов Договору №05-03/000001 обов'язкового страхування повітряних суден від 07.12.2007р. (далі - Договір №05-03/000001), який було укладено між Позивачем та Кримським державним авіаційним підприємством “Універсал-Авіа” (далі за текстом -КДАП “Універсал-Авіа”), Позивачем були застраховані майнові інтереси КДАП “Універсал-Авіа”, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряними суднами згідно Списку повітряних суден, що викладений в Додатку 1 до Договору №05-03 000001, до переліку яких належав вертоліт МІ-8Т, реєстраційний номер UR-24275, 1987 р.в. (далі за текстом - ПС UR-24275). Страхова сума відповідно до Додатку №1 до Договору №05-03/000001 склала 1 341 882, 00 гривень, безумовна франшиза відповідно до п.4.4 Договору №05-03/000001 була встановлена на рівні 3,00 відсотків.

У зв'язку з необхідністю перестрахування ризиків, застрахованих Позивачем за Договором №05-03/000001, між Позивачем та Відповідачем був укладений Ковер-нот №06-21 07/1337 від 24 грудня 2007року до Угоди №17 (далі за текстом - Ковер-нот), за умовами якого відповідач прийняв на страхування ризики настання відповідальності Позивача за Договором №05-03/000001 на наступних умовах:

- види польотів: авіаційні роботи;

- базування ПС: база КДАП “Універсал-Авіа” й посадочні майданчики замовників авіаційних робіт, аеропорти;

- застраховані ризики: авіаційні події, що виникли при буксируванні ПС по аеродрому, при рулінні, у повітрі чи на землі - повна загибель (в т.ч. зникнення без вісті) та пошкодження ПС, які можуть статися в результаті непередбачуваної випадкової події з ПС;

- страхові випадки: повна загибель (в т.ч. зникнення без вісті) ПС або пошкодження окремих частин ПС, систем та елементів його конструкції при умові дотримання Страхувальником умов договору страхування, а також вимог та положень, обумовлених Порядком та правилами проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації (Постанова КМУ №1535 від 12.10.2002р.).

Згідно з п.21.2 Ковер-ноту в редакції, що викладена на підставі Додаткової угоди №5 від 22 квітня 2008р. до Ковер-ноту страхова сума за ПС ІЖ-24275 була визначена в розмірі 1 341 882, 00 грн., частка відповідальності Відповідача - 14,90%, що становило 200 000, 00 грн., перестрахувальна премія - 2400, 00 грн. Франшиза була встановлена на рівні 3,00 % (п.14 Ковер-ноту). Відповідно до п.26 Ковер-ноту перестрахувальна премія сплачується чотирма платежами в сумі 1800,00 грн. кожен наступним чином: 1-й платіж - до 15.01.2008р.; 2-й платіж - до 15.04.2008р.; 3-й платіж - до 15.07.2008р.; 4-й платіж - до 15.10.2008р.

На виконання умов Ковер-ноту позивачем були сплачені перший та другий платежі на підставі платіжних доручень від 18 січня 2008 року №102 на суму 1800,00 грн. та від 30 квітня 2008р. № 1200 на суму 1800,00 грн.

28 квітня 2008 року стався страховий випадок з ПС UR-24275, коли його екіпаж виконував рейс КРМ 8541 за маршрутом ТВМ Ярилгач (смт.Чорноморське) - СПБУ “Таврида” на замовлення ДАТ “Чорноморнафтогаз”з метою зміни вахтової бригади на буровій установці, а саме: під час передпосадкового маневрування вертоліт хвостовим гвинтом зачепив опорну колону бурової установки, втратив керування, впав на поверхню посадкового майданчика, повністю зруйнувався та згорів, всі пасажири та члени екіпажу (всього 20 осіб) загинули, про що Відповідач був належним чином повідомлений Позивачем.

На підставі рішення комісії для розгляду питань щодо розпорядження майном підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (протокол №9/08 від 07.11.2008р.) та наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1517 від 15.12.2008р. (Про списання основних фондів з балансу КДАП “Універсал-Авіа”) розмір збитків, що підлягають відшкодуванню було встановлено в сумі 1 280 965, 19 грн.

Відповідно до Акту від 19.12.2008р. № 05-17/ПС-02 про страховий випадок за Договором обов'язкового страхування повітряних суден страхове відшкодування було визначено в сумі 1 240 708, 73 грн. (сума збитків за вирахуванням франшизи).

Касовий збиток встановлено у розмірі власного утримання Перестрахувальника (п.22 Ковер-ноту), яке відповідно до п.20.2 Ковер-ноту в редакції, що викладена на підставі Додаткової угоди №5 від 22.04.2008р. до Ковер-ноту становить за ПС UR-24275 суму 669 882, 00 грн. Під касовим збитком розуміється розмір збитку, при перевищенні якого Перестраховик, після заяви Перестрахувальника та оформленні з його боку обґрунтованого розрахунку, сплачує свою частку відшкодування Перестрахувальнику раніше, ніж Перестрахувальник зробить виплату страхового відшкодування.

Так, позивач відповідно до п.10.3.1 Угоди №17 листом №06/1936 від 26 грудня 2008 року направив Відповідачу вимогу про виплату страхового відшкодування за Ковер-нотом, додавши всі необхідні документи. Частка страхового відшкодування, що підлягала виплаті Відповідачем, становила 183720,69 гривень (за вирахуванням франшизи та суми несплачених 3-го та 4-го платежів перестрахувальної премії, про що Позивач та Відповідач дійшли згоди відповідно до п.2 Додаткової угоди №7 від 12.06.2008р. до Ковер-ноту).

Відповідно до п.27.8 Ковер-ноту Відповідач зобов'язаний був перерахувати частку страхового відшкодування (відповідно до частки своєї відповідальності) протягом 15-ти банківських днів після отримання від Перестрахувальника копії страхового акту, документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розрахунок суми збитку. Зазначені документи були одержані Відповідачем 13.01.2009р., що підтверджується представленим суду повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом №175 від 13.03.2009р. Відповідач відмовив Позивачу у виплаті страхового відшкодування із посиланням на ст.26 Закону України “Про страхування”, обґрунтувавши це тим, що Позивачем не був у встановлений строк сплачений другий платіж перестрахувальної премії і тому на момент настання страхового випадку ПС UR-24275 дія Ковер-ноту була зупинена відповідно до п.5.7 Угоди №17.

Проте, відмова Відповідача від виплати страхового відшкодування в повному обсязі не відповідає умовам Угоди №17 та Ковер-ноту.

Відповідно до пункту 5.1 Угоди про перестрахування відповідальність перестраховика згідно укладеного договору про перестрахування починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем надходження повної суми перестрахувального платежу на рахунок перестраховика, якщо у Ковер-ноті не зазначене інше.

Відповідно до пункту 5.7 Угоди про перестрахування у випадку затримки надходження перестрахувальної премії на розрахунковий рахунок перестраховика його відповідаль ність за договором зупиняється до надходження необхідної суми, якщо сторони письмово не узго дили перенесення строків сплати. Відповідальність перестраховика відновлюється згідно пункту 5.1 Угоди про перестрахування.

Пунктом 26 Ковер-ноту визначено, що перестрахувальна премія сплачується чотирма частинами по 1800,00 грн. кожен платіж: 1-й - до 15.01.2008р.; 2-й - до 15.04.2008р.; 3 - до 15.07.2008р.; 4-й - до 15.10.2008р.

Позивач сплатив першу частину перестрахувальної премії (платежу), передбаченої Ковер-нотом у сумі 1800, 00 грн., тобто на момент настання страхового випадку 28.04.2008 договірні зобов'язання позивачем були виконані в розмірі четвертої частини перестрахувальної премії.

Слід визнати, що у спірних правовідносинах відповідач має нести відповідальність в тому обсязі, у якому виконані відповідні зобов’язання позивачем.

При цьому судом враховано позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 02.11.2009 у справі № 28/237/09, якою скасовано рішення суду першої інстанції у цій справі, а справу передано на новий розгляд та зазначено, що судом не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки тій обставині, що 18.01.2008р., на виконання умов угоди, позивач перерахував перестрахувальну премію у сумі 1800,00грн., тобто, на момент настання страхового випадку ЗАТ Страхова компанія "Гарант-Система" частково виконала свої договірні зобов'язання, сплативши четверту частину перестрахувальної премії, у зв'язку з чим звільнення відповідача від відповідальності у повному обсязі не можна вважати законним та обґрунтованим.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи слідує, що відповідач мав сплатити суму страхового відшкодування, виходячи з обсягу виконаного позивачем зобов’язання зі сплати перестрахувальної премії. Ця сума дорівнює 45930,17 грн. (четверта частина від суми страхового відшкодування), є обґрунтованою та підлягає стягненню.

П.11.9 Угоди №17 на випадок невиконання строків здійснення платежів передбачена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.11.9 Угоди № 17 та положень 625 Цивільного кодексу України позивач із заявленої до стягнення суми страхового відшкодування за період з 03.02.2009 по 26.05.2009 нарахував відповідачу пеню з врахуванням її обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що склало 13652,28 грн., 3% річних, що склало 1706,34 грн. та суму втрат від інфляції, що склало 7068,26 грн.

Виходячи з суми страхового відшкодування, яка мала була сплачена відповідачем –45930,17 грн., є обґрунтованим стягнення з відповідача пеня в розмірі 3412,67 грн., 3% річних в розмірі 426,58 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2005,55 грн.

          За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню –в частині стягнення 45930,17 грн. основного боргу,           пені в розмірі 3412,67 грн., 3% річних в розмірі 426,58 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2005,55 грн. В решті частині позов задоволенню не підлягає.

           Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 596,34 грн. судових витрат.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.25, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          Замінити позивача –закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система”, м.Київ на його правонаступника - приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система”, м.Київ.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (м.Запоріжжя, вул.8 Березня, 34, код ЄДРПУ 13622789) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарант –Система” (м.Київ, вул.П.Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ.А, код ЄДРПУ 31725819) 45930 грн. 17 коп. основного боргу, 3412 грн. 67 коп. пені, 426 грн. 58 коп. –3% річних, 2005 грн. 55 коп. втрат від інфляції та 596 грн. 34 коп. судових витрат.

В решті частини позову відмовити.

Після набрання судовим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Суддя Р.Ніколаєнко

          Рішення оформлено та підписано 05.03.2010.